Add parallel Print Page Options

Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм.

Серафими стояли зверху Його, по шість крил у кожного: двома закривав обличчя своє, і двома закривав ноги свої, а двома літав.

І кликав один до одного й говорив: Свят, свят, свят Господь Саваот, уся земля повна слави Його!

І захиталися чопи порогів від голосу того, хто кликав, а храм переповнився димом!

Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!

І прилетів до мене один з Серафимів, а в руці його вугіль розпалений, якого він узяв щипцями з-над жертівника.

І він доторкнувся до уст моїх та й сказав: Ось доторкнулося це твоїх уст, і відійшло беззаконня твоє, і гріх твій окуплений.

І почув я голос Господа, що говорив: Кого Я пошлю, і хто піде для Нас? А я відказав: Ось я, пошли Ти мене!

Read full chapter

Господь призиває Ісаю в пророки

Того року, коли помер цар Уззія,[a] було мені видіння Господа, який сидів на високо піднесеному престолі, а складки Його плаща заповнювали храм. Серафими витали над Ним. Кожен мав шестеро крил. Двома вони закривали обличчя, іншими двома прикривали ноги, а ще два крила були для польоту. Вони кричали одне одному:

«Свят, свят, свят, Господь Всемогутній,
    а Його слава розходиться по всій землі».

Задвигтіли брами храмові від лунких голосів Ангельських, і храм почав наповнюватися димом[b].

Я вигукнув: «О горе мені! Я приречений! Бо не настільки чистий я, щоб із Богом розмовляти. І живу я серед народу, який теж не настільки чистий[c], щоб з Богом говорити, але очі мої бачили царя, Господа Всемогутнього».

Потім підлетів до мене один із серафимів, тримаючи розпечену вуглину, яку захопив щипцями з вівтаря. Він торкнувся моїх уст і промовив: «Дивись, оце твоїх уст торкнулася розжарена вуглина, твою вину знято. Твій гріх забуто[d]». І почув я голос Володаря мого, який сказав:

«Кого Мені послати? Хто піде для нас?» Тут я відповів: «Я тут, пошли мене!»

Read full chapter

Footnotes

  1. 6:1 Того… Уззія Можливо, це був 740 р. до Р. Х.
  2. 6:4 храм… димом Це було ознакою того, що Господь знаходився у храмі. Див.: Вих. 40:34-35.
  3. 6:5 не настільки чистий Буквально «я людина нечистих губ та живу між людей з нечистими губами».
  4. 6:7 забуто Або «знято», чи «спокутувано».