3 Царств 3

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Соломон просить мудрості

3 Соломон уклав союз з фараоном, царем Єгипту, і одружився з його дочкою. Він узяв її до міста Давидового, поки не закінчиться будівництво його палацу й храму Господнього, а також муру навколо Єрусалима. ² Люди, однак, і досі приносили жертви на узвишшях, оскільки храм іще не був збудований в ім’я Господнє. ³ Соломон виказував свою любов Господу, поводячись згідно з заповітом свого батька Давида, за винятком лише того, що приносив жертви й спалював запашне куріння на узвишшях.

⁴ Цар пішов до Ґівеона, щоб принести жертву, оскільки це було найважливіше узвишшя, і Соломон приніс у жертву на вівтарі тисячу всеспалень. ⁵ Уночі в Ґівеоні Соломону явився Господь уві сні, і Бог сказав: «Проси, що хочеш, щоб Я дав тобі».

⁶ Соломон відповів: «Ти виявив велику милість до Свого слуги, мого батька Давида, оскільки він був Тобі відданий, чесний і справедливий серцем своїм. Ти пішов далі у доброті Своїй до нього й дав йому сина, щоб сьогодні він сидів на троні.

⁷ Тепер, Господи мій Боже, Ти зробив Свого слугу царем замість мого батька Давида. Але я лише маленька дитина і не знаю, як виконувати свої обов’язки. ⁸ Твій слуга тут серед народу, обраного Тобою, великого народу, завеликого, щоб його порахувати. ⁹ Тож дай Своєму слузі проникливе серце, щоб правити Твоїм великим народом і розрізняти добро і зло. Бо хто ж інакше у змозі правити Твоїм великим народом?»

¹⁰ Господь був втішений, що Соломон попросив його про це. ¹¹ Тож Господь сказав йому: «Оскільки ти попросив про це, а не про довге життя чи багатство для себе, не просив про смерть своїм ворогам, а просив про вміння розпізнавати й вершити справедливість, ¹² Я зроблю те, про що ти просиш. Я дам тобі мудре й проникливе серце, таке, щоб не було нікого, рівного тобі в минулому й нікого рівного тобі в майбутньому. ¹³ Більше того, Я дам тобі те, про що ти не просив: багатство і шану, тож за життя твоє не буде царів, рівних тобі. ¹⁴ А якщо ти йтимеш Моїм шляхом і підкорятимешся Моїм наказам і настановам, як Давид, твій батько, Я дам тобі довге життя».

¹⁵ Тоді Соломон прокинувся і зрозумів, що це був сон. Він повернувся до Єрусалима, став перед ковчегом Заповіту Господнього і приніс жертви всеспалення та мирні жертви. По тому влаштував бенкет для всього свого двору.

Мудре правління

¹⁶ Якось прийшли до царя дві повії і стали перед ним. ¹⁷ Одна з них сказала: «Мій володарю, ця жінка і я живемо в одному будинку. Я народила дитину, коли вона була там зі мною. ¹⁸ Через три дні після народження моєї дитини ця жінка також повила. У будинку нікого, крім нас двох, не було.

¹⁹ Вночі син цієї жінки помер, бо вона лягла на нього. ²⁰ Тож вона піднялася серед ночі і взяла мого сина від мене, поки я, слуга твоя, спала. Вона поклала його біля своїх грудей, а свого мертвого сина—біля моїх грудей. ²¹ Наступного ранку я встала, щоб подбати про свого сина, а він мертвий. Але коли я ближче придивилася до нього у вранішньому світлі, то побачила, що це не мій син, якого я народила».

²² Інша жінка сказала: «Ні! Живий—це мій син, а мертвий—твій».

Але перша наполягала: «Ні! Мертвий—це твій, а живий—мій». І так вони сперечалися перед царем.

²³ Цар сказав: «Ця каже: „Мій син живий, а твій—мертвий!”—в той час, як інша каже: „Ні! Твій син мертвий, а мій—живий!”»

²⁴ Тоді цар сказав: «Принесіть мені меч». Царю принесли меч. ²⁵ Він тоді наказав: «Розрубайте живу дитину надвоє і дайте одну половину одній жінці, а другу—другій».

²⁶ Та жінка, син якої був живий, сповнилася жалю до нього і сказала цареві: «Будь ласка, володарю мій, віддай їй живу дитину! Не вбивай її!»

Але інша сказала: «Ні я, ні ти не матимемо його. Розділіть його надвоє!»

²⁷ Тоді цар дав наказ: «Віддайте живу дитину першій жінці. Не вбивайте її, вона—її мати».

²⁸ Коли весь Ізраїль почув вирок, який виніс цар, усі сповнилися захвату перед царем, оскільки вони побачили, що він має мудрість від Бога^[a] чинити правосуддя.