4 Царств 23-25

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Йосія відновлює Угоду

23 Тоді цар скликав усіх старійшин Юдеї та Єрусалима. ² Він піднявся до храму Господнього з усіма людьми Юдеї, всіма мешканцями Єрусалима, священиками, пророками, та з усією громадою: від простолюдина до можновладця. Він прочитав так, щоб вони почули все, що було записано в книзі Заповіту, яку знайшли в храмі Господа. ³ Цар став біля колон і уклав Угоду перед Господом: йти за Господом, виконувати Його закони, настанови й правила від щирого серця і всієї душі, та підкорятися заповітам, записаним у цій книзі. Потім усі пристали до Угоди.

⁴ Цар наказав головному священику Гилкії, священикам другого рангу та охоронцям брами винести з Господнього храму все, що було виготовлене на честь Ваала, Ашери та всіх небесних світил. Він спалив усе те за Єрусалимом, в долині Кідрон, а попіл відправив у Бетел. ⁵ Він звільнив поганських священиків, яких наставили юдейські царі для служби, і які спалювали запашне куріння на узвишшях юдейських міст та довкола Єрусалима та курили ладан на честь Ваала, сонця й місяця, сузір’їв та всіх небесних світил. ⁶ Він виніс стовп Ашери з Господнього храму за околицю Єрусалима, в долину Кідрон, і там спалив його. Потім стер на порох і розвіяв той порох по могилах простих людей^[a]. ⁷ Він знищив будинки чоловіків-розпусників, що були в Господньому храмі, де жінки ткали покривала для вшанування Ашери.

⁸ Йосія привів усіх священиків з юдейських міст і осквернив усі узвишшя від Ґеви й до Беершеби, на яких священики спалювали запашне куріння. Він зруйнував місця поклоніння біля брам, а також на вході до брами Ісуса, володаря міста, зліва від міської брами. ⁹ Однак священики узвиш не правили службу біля жертовника Господу в Єрусалимі, вони їли опрісноки разом зі своїми братами-священиками.

¹⁰ Йосія осквернив Тофет, що в долині Бен-Гінном, так, що ніхто не міг там принести в жертву Молоху сина чи дочку, пославши їх на вогонь. ¹¹ Він розчистив вхід до Господнього храму, прибравши звідти коней, які стояли на подвір’ї біля кімнати служителя на ймення Натан-Мелех, і яких юдейські царі посвятили сонцю. Потім Йосія спалив колісниці, посвячені сонцю.

¹² Цар позбивав вівтарі, поставлені юдейськими царями на даху біля горішньої кімнати Агаза й вівтарі, які Манассія збудував у двох подвір’ях Господнього храму. Він потрощив і розвіяв попіл у долині Кідрон. ¹³ Цар осквернив також узвишшя на схід від Єрусалима, на південь від Нищівної гори. Ці узвишшя збудував ізраїльський цар Соломон, для Ашторет, гидоти сидонян, Хемоша, гидоти Моава й Мілкома, бридкому богу народів Аммона. ¹⁴ Йосія потрощив священні камені й збив стовпи Ашери, засипав ці місця людськими кістками.

¹⁵ Він розвалив навіть вівтар у Бетелі й те узвишшя, що насипав Єровоам, син Невата, який штовхнув Ізраїль на переступ^[b]. Він знищив навіть той вівтар і ті пагорби. Отже, він спалив те узвишшя, стер на порох вівтарні камені, а також спалив стовп Ашери. ¹⁶ Озирнувшись довкола, Йосія побачив поховання, розкидані на схилі гори. Він звелів витягнути кістки з поховань і спалити на вівтарі, щоб осквернити їх. Усе відбулося справді так, як мовив Господь устами Божого чоловіка, що передбачив ці події^[c]. Божий чоловік пророкував про ці події, коли Єровоам знаходився біля вівтаря під час святкування. Потім Йосія озирнувся і побачив могилу Божого чоловіка.^[d]

¹⁷ Цар запитав: «Що то за пагорбок я побачив?»

Тамтешні люди йому відповіли: «Це поховання Божого чоловіка, що прийшов з Юдеї і передрік усе те, що ти зробив із жертовником у Бетелі».

¹⁸ «Дайте йому спокій,—сказав цар.—Нехай ніхто не тривожить його кісток». Ось так вони не рушили ні його кісток, ні кісток пророка, який прийшов із Самарії.

¹⁹ Так само, як і в Бетелі, Йосія усунув усі будинки поклоніння на узвишшях, які ізраїльські царі спорудили в містах Самарії, чим прогнівали Господа. ²⁰ Йосія вигубив усіх священиків узвиш на жертовниках, попаливши там людські кістки. Згодом він повернувся в Єрусалим.

²¹ Цар віддав наказ усім людям: «Відсвяткуйте Пасху Господа вашого Бога, як записано в цій книзі Заповіту». ²² Ніколи ще так не відзначали Пасху ні з часів суддів, які правили Ізраїлем, ні в добу правління ізраїльських та юдейських царів. ²³ Лише на вісімнадцятому році правління царя Йосії святкували Пасху Господа в Єрусалимі.

²⁴ Та це ще не все. Йосія позбавився людей, які займалися чаклунством і ворожбою. Він повикидав з осель божків, бовванів та всіляку гидоту, яку можна було зустріти в землі юдейській та в Єрусалимі. Роблячи це все, він пильнував за словами Закону, написаними в книзі, яку в Господньому храмі знайшов священик Гилкія. ²⁵ Ні до правління Йосії, ні після нього не було схожого на нього царя, який би так повернувся до Господа: з щирим серцем, до глибини душі, віддаючи всі сили, як і вимагав того Закон Мойсея^[e].

²⁶ Однак Господь не охолов від киплячої люті, якою горів до Юдеї за всі ті справи, що вчинив Манассія, збуривши Господній гнів. ²⁷ Тому Господь і сказав: «Я усуну Юдею з-перед очей Своїх, як усунув Я Ізраїль. Відрину Я й Єрусалим, обране Мною місто, й забуду про цей храм, про який сказав: „Тут бути Моєму імені!”»^{[f] 28} А щодо інших подій за часів правління Йосії та всього, що він робив, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї.

²⁹ Коли царем був Йосія, єгипетський цар Неко підійшов до Євфрата на допомогу ассирійському царю. Цар Йосія вирушив йому назустріч, щоб зустрітися в бою, але Неко вбив його в Меґіддо, коли побачив його. ³⁰ Слуги Йосії перевезли в колісниці його тіло з Меґіддо до Єрусалима й поховали в його гробниці. А народ цієї землі взяв Єгоагаза, сина Йосії, й помазав його і зробив царем замість батька.

Єгоагаз, цар Юдеї

³¹ Єгоагазові було двадцять три роки, коли він став царем, і правив він в Єрусалимі протягом трьох місяців. Його матір звали Гамутал, дочка Єремії, родом з Ливни. ³² Єгоагаз чинив зле в Господніх очах, як і його пращури. ³³ Фараон Неко закував його в кайдани в Ривлі, Гаматському краї, аби той не правив у Єрусалимі. А на Юдею наклав данину в сто талантів^[g] срібла та один талант^[h] золота. ³⁴ Фараон Неко поставив Еліакима, сина Йосії, царювати замість Йосії, але замінив ім’я Еліаким на Єгояким. А Єгоагаза він відправив до Єгипту, де той і помер. ³⁵ Єгояким платив фараону Неко сріблом та золотом, як той і вимагав. А щоб збирати ці кошти, він обклав податком землю, залежно від земельних володінь.

Єгояким, цар Юдеї

³⁶ Єгоякиму було двадцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом одинадцяти років. Його матір звали Зевіда, дочка Педаї. Була вона родом з Руми. ³⁷ Він чинив зле в очах Господа, як і його батьки.

Єгояким і Навуходоносор

24 Під час правління Єгоякима на його землі напав вавилонський цар Навуходоносор. Єгояким на три роки став його васалом. Потім, відвернувшись, він повстав проти Навуходоносора. ² Господь наслав на нього вавилонських, арамійських, моавських та аммонійських грабіжників, Він послав їх проти Юдеї, щоб знищити її, як про те заявив Він словом Своїх слуг-пророків. ³ Безсумнівно, таке сталося з Юдеєю, бо так звелів Господь, щоб усунути їх з-перед очей Своїх, ⁴ пам’ятаючи про переступи Манассії та про все, що той накоїв, не забувши й того, як той пролив невинну кров. Він залив невинною кров’ю Єрусалим, і Господь не хотів йому того прощати.

⁵ А щодо інших подій за часів правління Єгоякима та всього, чим він займався, то все це описано в книзі Хронік Царів Юдеї. ⁶ Єгояким упокоївся зі своїми пращурами, а після нього царем став його син Єгояхин.

⁷ Єгипетський цар не виходив знову за кордони своєї країни, бо вавилонський цар загарбав увесь його край: від єгипетської Ваді аж до річки Євфрат.

Єгояхин, цар Юдеї

⁸ Єгояхину було вісімнадцять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом трьох місяців. Його матір звали Негушта, дочка Елнатана. Родом вона була з Єрусалима. ⁹ Єгояхин чинив зле в очах Господа, як і батько його.

¹⁰ Саме тоді воїни Навуходоносора, вавилонського царя, підступили до Єрусалима і взяли його в облогу. ¹¹ А Навуходоносор особисто підійшов до міста, коли його воїни тримали облогу. ¹² Єгояхин, юдейський цар, його мати, урядовці, вельможі, слуги—всі здалися в полон. Це сталося на восьмий рік правління вавилонського царя, коли він узяв Єгояхина в полон.

¹³ Як і попереджав Господь, Навуходоносор пограбував усі скарби з храму Господнього і з царського палацу, вивіз усі золоті речі, які ізраїльський цар Соломон виготовив для Господнього храму. ¹⁴ Він вислав з Єрусалима всіх командирів і воїнів, ремісників і майстрів—усього десять тисяч чоловік. В краю залишилися тільки найбідніші.

¹⁵ Навуходоносор забрав полоненого Єгояхина до Вавилона. Він вивіз також із Єрусалима до Вавилона цареву матір, його дружин, урядовців та вельмож краю. ¹⁶ Вавилонський цар вислав до Вавилона усі сім тисяч воїнів та ще тисячу ремісників і майстрів, усіх дужих і здатних до бою. ¹⁷ Єгояхинового дядька Маттанію він поставив царювати замість Єгояхина, змінивши тому ім’я на Седекію.

Седекія, цар Юдеї

¹⁸ Седекії був двадцять один рік, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом одинадцяти років. Його матір звали Гамутал, дочка Єремії. Була вона родом з Ливни. ¹⁹ Цар чинив зле в очах Господа, як і Єгояким. ²⁰ Усі ці події відбулися в Єрусалимі та Юдеї через Господній гніві, зрештою, Він відринув їх з-перед очей Своїх. Тоді Седекія повстав проти вавилонського царя.

Падіння Єрусалима

25 Тож на дев’ятому році правління Седекії, на десятий день десятого місяця Навуходоносор, цар вавилонський, виступив з усім військом проти Єрусалима. Він узяв місто в облогу, збудувавши навколо нього вали. ² Місто було в облозі аж до одинадцятого року правління царя Седекії. ³ На дев’ятий день четвертого місяця облоги, голод став таким нестерпним, що у місті не лишилося ні крихітки їжі. ⁴ Зрештою мур міста було проломлено, і все ізраїльське військо вночі втекло через пролом між двома стінами біля царського саду, прямуючи до Арави^[i], хоча вавилоняни й тримали облогу міста. ⁵ Але вавилонське військо погналося за царем і наздогнало Седекію в степах єрихонських, а усі ізраїльські воїни порозбігалися від нього. ⁶ Його схопили й привели до царя Вавилону у Ривлу, де він проголосив йому вирок. ⁷ Вавилоняни стратили синів Седекії на його очах. Тоді він наказав осліпити Седекію й закувати його в кайдани, щоб відвести до Вавилона.

⁸ На сьомий день п’ятого місяця дев’ятнадцятого року царювання Навуходоносора, вавилонського царя, до Єрусалима прибув представник вавилонського царя Невузарадан, який командував царською охороною. ⁹ Він спалив Господній храм, царський палац і всі будинки в Єрусалимі, та кожен великий будинок було спалено вогнем. ¹⁰ Вавилонське військо, очолюване командиром охорони, зруйнувало мури довкола Єрусалима. ¹¹ Командир охорони Невузарадан захопив у полон усіх людей, які ще залишалися на той час у місті, хто перейшов на бік вавилонського царя, і решту простих людей. ¹² Але декого з найбідніших людей краю царський урядовець залишив, щоб ті працювали на виноградниках та полях.

¹³ Вавилоняни порозбивали у Господньому храмі бронзові стовпи, поставці й бронзове Море, яке на них трималося. Всю цю бронзу вони вивезли до Вавилона. ¹⁴ Вони також захопили з собою горщики, лопатки, ножиці для обрізання гноту, тарелі та весь бронзовий посуд, що використовувався у храмі під час відправи. ¹⁵ Командир царської охорони прихопив кадильниці й чаші—усе, зроблене з золота заради золота, і все срібне заради срібла.

¹⁶ Щодо двох стовпів, одне Море, рухливі поставці, зроблені Соломоном для Господнього храму, то бронзу всіх цих предметів зважити було неможливо. ¹⁷ Кожен із стовпів досягав вісімнадцять ліктів^[j] заввишки. Зверху була бронзова капітель, завдовжки три лікті^[k], оздоблена довкола мереживом та гранатами—все бронзове. Друга колона з її мереживом була подібна до першої.

Юдея у неволі

¹⁸ Начальник царської охорони захопив у полон первосвященика Сераю, головного священика Софонію і ще трьох охоронців брам. ¹⁹ А з тих, хто ще залишився в місті, він узяв військового командира та п’ятьох царських вельмож^[l]. Він також узяв писаря, який був начальником служби набору до війська краян і шістдесят чоловік з місцевих. ²⁰ Невузарадан, командир царської охорони, забрав їх з собою й привів до царя Вавилона в Ривлу. ²¹ У Ривлі, в Гаматській землі, Навуходоносор віддав їх на смерть. Отак пішла Юдея зі своєї рідної землі в полон.

²² Вавилонський цар призначив Ґедалію, сина Агікама, сина Шафана, правити народом, який він лишив в Юдеї. ²³ Коли військові командири та їхні воїни прочули, що вавилонський цар призначив Ґедалію намісником, вони прийшли до Ґедалії в Міцпу. Це були Ізмаїл, син Нетанії, Йоханан, син Кареа, Серая, син нетофатійця Тангумета, Яазанія, син маакатійця, та їхні люди. ²⁴ Ґедалія присягнувся їм та їхнім підданим: «Не бійтеся вавилонських начальників. Порядкуйте на цій землі і служіть цареві Вавилона, тоді для вас все буде гаразд».

²⁵ На сьомому місяці правління Ґедалії прийшов Ізмаїл, син Нетанії, сина Елішама, який був царського роду, а з ним ще десять чоловік. Вони вбили Ґедалію та інших юдеїв та вавилонян, що були з ним у Міцпі. ²⁶ Після цього всі краяни, від найменшого до найбільшого, та всі військові командири знялися й повтікали до Єгипту, побоюючись помсти вавилонян.

Звільнення Єгояхина

²⁷ На тридцять сьомому році вигнання царя Юдеї Єгояхина, двадцять сьомого дня дванадцятого місяця Евіл-Меродах став царем Вавилону. Він звільнив Єгояхина з в’язниці. ²⁸ Він прихильно з ним розмовляв й дав йому почесне місце—вище, ніж іншим царям, які були з ним у Вавилоні. ²⁹ Отак Єгояхин скинув одяг в’язня й до кінця своїх днів завжди сидів за царським столом. ³⁰ День у день, аж до самісінької смерті Єгояхина, цар давав йому постійне утримання.