Цар Йоаш

23 На сьомий рік Єгояда показав свою силу. Він уклав угоду з командирами сотень: Азарією, сином Єрогама, Ізмаїлом, сином Єгоганана, Азарією, сином Оведа, Маасією, сином Адаї, та Елішафатом, сином Зикрі. ² Вони обійшли всю Юдею й позбирали левитів та голів ізраїльських родин по всіх містах. Коли вони прийшли до Єрусалима, ³ все зібрання уклало угоду з царем у храмі Божому. Єгояда сказав їм: «Син царя буде правити, як і пообіцяв Господь щодо нащадків Давида.

⁴ Тепер про те, що ви мусите зробити: „Третина з вас, священики та левити, які нестимуть варту в суботу, мають охороняти брами, ⁵ третина—в царському палаці, і ще третина—біля брами Заснування, а всі інші люди мають лишитися на подвір’ях храму Господнього. ⁶ Ніхто не має права заходити до храму Господнього, крім священиків та левитів, які на службі. Тільки вони можуть заходити, бо вони посвячені, а всі інші мусять пильно дотримуватися того, що Господь приписав їм. ⁷ Левити повинні стояти біля царя, кожен мусить мати в руках зброю. Кожного, хто ввійде в храм, належить убити. Будьте поруч із царем, хоч куди б він ішов”».

⁸ Кожен із начальників левитів виконали все точно так, як наказав священик Єгояда: кожен з них узяв своїх воїнів, як тих, хто мав вартувати в суботу, так і тих, хто був вільний від служби. Єгояда не відпускав жодну з груп. ⁹ Потім він роздав командирам підрозділів списи та великі й малі щити, які колись належали царю Давиду і зберігалися у храмі Божому. ¹⁰ Він розташував усіх людей, і кожен мав у руках зброю, навколо царя, біля вівтаря, від південної до північної сторони храму.

¹¹ Єгояда вивів царського сина й увінчав його короною, вручив йому копію Угоди, і вони проголосили його царем. Єгояда та його сини помазали Йоаша й загукали: «Хай живе цар!»

¹² Коли Аталія почула галас, бо люди бігли й радісно вітали царя, вона пішла до них у храм Господній. ¹³ Поглянувши, вона помітила царя, котрий стояв біля царської колони при вході. Командири підрозділів та сурмачі стояли біля нього, а всі люди раділи й сурмили в сурми, а співці з музичними інструментами вели хвальну пісню. Тоді Аталія розірвала на собі одяг^[a] й заволала: «Зрада! Зрада!»

¹⁴ Тоді священик Єгояда послав сотників, які командували військом, і наказав їм: «Виведіть її за межі храму і віддайте мечу всіх, хто піде за нею». Бо священик сказав: «Не вбивайте її, поки вона перебуває у храмі Господньому». ¹⁵ Тож солдати схопили і вбили Аталію як тільки-но вона дійшла до Кінської брами біля царського палацу.

¹⁶ Потім Єгояда уклав заповіт про те, що він і народ, і цар будуть люди Господні. ¹⁷ Тоді всі пішли до храму Ваала і зруйнували його вщент. Вони поскидали вівтарі й бовванів і вбили Маттана, священика Ваала, перед жертовниками.

¹⁸ Після того Єгояда призначив священиків, щоб доглядати за храмом Господнім. Вони були левити, яким іще Давид доручив службу в храмі. Вони мали приносити Господу жертви всеспалення з радістю й співами, як записано в Законі Мойсея, та як наказував Давид. ¹⁹ Він також настановив вартових при брамах храму Господнього, щоб жоден нечистий не міг потрапити до нього.

²⁰ Він узяв з собою командирів сотень, придворних, правителів та всіх людей цієї землі і вивів царя з храму Господнього. Вони ввійшли в палац через Верхню браму й посадовили царя на царський престол. ²¹ І весь народ цієї землі радів. У місті був мир, адже Аталію було вбито мечем.

Йоаш ремонтує храм

24 Йоашу сповнилося сім років, коли він почав царювати, і правив він у Єрусалимі протягом сорока років. Його матір звали Зивія; вона була родом з Беершеби. ² Йоаш чинив праведно в очах Господа всі роки, поки живий був священик Єгояда. ³ Єгояда вибрав йому двох дружин, і він мав синів та дочок.

⁴ Згодом Йоаш вирішив відновити храм Господа. ⁵ Він скликав священиків і левитів і сказав їм: «Ідіть по містах Юдеї і позбирайте щорічну данину по всьому Ізраїлю на відбудову храму вашого Бога. Покваптеся й зробіть це». Та левити не поспішали.

⁶ Цар покликав первосвященика і сказав йому: «Єгоядо, чому ти не примушуєш левитів приносити з Юдеї та Єрусалима податок, який наклав Мойсей, слуга Господа, та зібрання Ізраїлю на відбудову намету Заповіту?»

⁷ Тепер сини цієї нечестивої жінки Аталії ввірвалися до храму Божого і навіть святі речі вживають для Ваала.

⁸ За розпорядженням царя було виготовлено скриньку й поставлено ззовні біля брами храму Господнього. ⁹ Тоді було оголошено розпорядження в Юдеї та Єрусалимі, що люди мають принести Господу данину, яку Мойсей, слуга Божий, наклав на Ізраїль іще в пустелі. ¹⁰ Всі наближені й увесь народ радо приносили данину й кидали в ту скриньку, аж поки вона не наповнилася доверху. ¹¹ Хоч коли б левити заносили скриньку й царські наближені бачили, що там багато грошей, то писар царя й помічник первосвященика звільняли скриньку й відносили на те саме місце. Вони робили це регулярно й назбирали дуже багато грошей. ¹² Цар та Єгояда віддавали їх людям, що виконували необхідні роботи в храмі Господньому. Вони наймали каменотесів та теслів, а також майстрів по залізу та бронзі для відбудови храму.

¹³ Люди, що відповідали за роботу, були дуже сумлінні, й відбудовчі роботи під їхнім керівництвом просувалися успішно. Вони відбудували храм Божий точно за його первісним проектом і зміцнили його. ¹⁴ Закінчивши роботу, вони принесли решту грошей царю та Єгояду, і на ті гроші було зроблено начиння для храму Господнього: речі, необхідні для проведення служби та всеспалення, а також посуд та інші речі з золота й срібла. Поки жив Єгояда, жертви всеспалення постійно приносилися в храмі Господа.

¹⁵ Тоді Єгояда зістарився, проживши довге життя. Він помер, коли йому було сто тридцять років. ¹⁶ Його поховали з царями в місті Давида, бо зробив він багато доброго в Ізраїлі для Бога та Його храму.

Гріх Йоаша

¹⁷ Після смерті Єгояди придворні Юдеї прийшли і вклонилися цареві, і він їх вислухав. ¹⁸ Вони покинули храм Господа, Бога їхніх батьків, і поклонялася Ашеровим стовпам та бовванам. Через їхню вину гнів Божий запалився на Юдею та Єрусалим. ¹⁹ Хоча Господь і посилав пророків до людей, аби навернути їх до Себе, і хоч ті застерігали їх, люди не дослухалися.

²⁰ Тоді Дух Божий зійшов на Захарію, сина священика Єгояди. Він став перед народом і сказав: «Ось що каже Бог: „Чому ви не підкоряєтеся настановам Господа? Не буде вам добра, бо ви залишили Господа, а Він залишив вас!”»

²¹ Але проти нього вчинили змову і, за наказом царя, на смерть забили Захарію камінням на подвір’ї храму Господнього. ²² Цар Йоаш не пам’ятав добра, зробленого батьком Захарія Єгоядом, і вбив його сина. Перед смертю Захарія сказав: «Нехай Господь це побачить і воздасть тобі!»

²³ Наприкінці року військо Арама виступило проти Йоаша. Вони завоювали Юдею та Єрусалим і повбивали всіх вождів народу. Всю здобич вони відіслали своєму царю в Дамаск. ²⁴ Хоча військо Арама було малочисельне, Господь віддав у їхні руки значно більше військо юдейське. Бо Юдея залишила Господа, Бога їхніх батьків. Суд над Йоашем звершився. ²⁵ Коли військо Арама забралося, вони залишили Йоаша тяжко пораненого. Його придворні змовилися проти нього за те, що він убив сина священика Єгояди. Вони вбили Йоаша в його ж ліжку. Отак він помер, і поховали його в місті Давида, але не в усипальниці царів.

²⁶ Ось імена тих, хто змовилися проти нього: Завад, син аммонійки Шимеат, та Єгозавад, син моавійки Шимріт. ²⁷ Докладно про його синів, про багато пророцтв щодо нього, про хроніку відбудови храму Божого записано в книзі царів. А після нього царем став його син Амазія.

Ісус, мов та лоза виноградна

15 Ісус сказав: «Я є справжня лоза виноградна, а Отець Мій—виноградар. ² Він зрізує все галуззя^[a], що не дає плодів^[b]. Він підрізає й чистить кожну гілку, що плід несе, і тоді вона ще більше плодоносить. ³ Ви вже очистилися вченням, що приніс Я вам. ⁴ Тож лишайтеся в Мені, а Я залишуся в вас. Галузка не спроможна сама собою плід давати, якщо вона не є лозою. Так і ви не зможете, якщо не будете в Мені.

⁵ Я є лоза, а ви—галуззя. Той, хто перебуває в Мені, а Я в ньому, дає врожай багатий. А без Мене ви не зможете нічого вдіяти. ⁶ Якщо ж хто не залишиться в Мені, то буде подібний до відрізаної галузки: її викинуть, і вона зів’яне. Люди збирають сухе галуззя, кидають його у вогонь і спалюють його.

⁷ Якщо ви перебуватимете в Мені, і Моє вчення буде в вас, тоді просіть чого хочете—і матимете. ⁸ І через те Отець здобуде славу, що ви дасте багатий врожай і станете Моїми учнями. ⁹ Як полюбив Отець Мене, Я теж так полюбив вас. Живіть ж у Моїй любові! ¹⁰ Якщо будете дотримуватися заповідей Моїх, то житимете в Моїй любові. Так само і Я виконував заповіді Отця Мого, і зараз залишаюся в Його любові.

¹¹ Я все це вам сказав, аби радість Моя була з вами і щоб ваша радість була повна. ¹² Ось заповідь Моя: щоб ви любили один одного, як Я вас полюбив. ¹³ Немає більшої любові, коли людина своє життя покладе за друга. ¹⁴ Всі ви—Мої друзі, якщо виконуєте все, що Я вам заповідаю. ¹⁵ Я більше не називаю вас слугами—слуга не відає, що господар його робить. Я назвав вас друзями, бо все довірив вам, що чув Я від Отця Свого.

¹⁶ Ви Мене не вибирали, то Я вас вибрав Сам і призначив, щоб ішли ви й приносили плоди вічні. Тоді чого попросите в ім’я Моє, все матимете від Отця. ¹⁷ Ось вам Мій Заповіт: любіть один одного».

Попередження Ісуса Своїм учням

¹⁸ «Якщо світ зненавидить вас, то пам’ятайте, що він іще раніше зненавидів Мене. ¹⁹ Якби належали ви світу, він, як своїх, любив би вас. Але ви не належите світу, бо Я обрав вас зі світу, і тому світ вас ненавидить. ²⁰ І пам’ятайте, що Я сказав вам: „Слуга не важливіший за свого господаря”. Хто переслідує Мене, той переслідує і вас. Хто ж слухатиметься Мого вчення, той слухатиметься й вашого слова.

²¹ Але люди робитимуть усе це вам з-за Мене, не знаючи Того, Хто послав Мене. ²² Якби Я не прийшов і не став би говорити з ними, вони б ніякого гріха не мали, та зараз немає прощення їм за їхні гріхи. ²³ Той, хто ненавидить Мене, ненавидить й Отця Мого. ²⁴ Якби Я не робив перед людьми таких вчинків, яких більш ніхто не здійснював, гріха б вони не мали. Але вони побачили все, що зробив Я, та все ж ненавидять Отця і разом з Ним Мене. ²⁵ І все це сталося для того, щоб збулися слова, записані в їхньому Законі: „Мене ненавидять вони, та без причини”^[c].

²⁶ Коли ж Я пришлю вам від Отця Помічника^[d], що є Духом Істини^[e] і від Отця йде, то на Мою Він користь свідчитиме. ²⁷ Ви також свідчитимете про Мене людям, бо ви зі Мною були від самого початку».