Add parallel Print Page Options

19 І вернувся Йосафат, цар Юдин, із миром до дому свого до Єрусалиму.

І вийшов перед нього прозорливець Єгу, син Ханані, та й сказав до царя Йосафата: Чи будеш допомагати несправедливому, а тих, хто ненавидить Господа, будеш любити? І за це на тобі гнів від Господнього лиця.

Але й добрі речі знайшлися при тобі, бо ти повигублював Астарти з Краю, і нахилив своє серце, щоб шукати Господа.

І осівся Йосафат в Єрусалимі, і він знову виходив між народ від Беер-Шеви аж до Єфремових гір, і навертав їх до Господа, Бога їхніх батьків.

І понаставляв він суддів у Краю, по всіх укріплених Юдиних містах, для кожного міста.

І сказав він до суддів: Дивіться, що ви робите, бо не для людини ви судите, але для Господа, і Він з вами в справі суду.

А тепер нехай буде Господній страх на вас. Стережіться й робіть, бо нема в Господа, Бога нашого, кривди, ані огляду на особу, ані брання дарунка.

А також в Єрусалимі понаставляв Йосафат з Левитів і з священиків та з голів батьківських домів Ізраїля для Господнього суду та для суперечок. І вернулися вони до Єрусалиму.

І він наказав їм, говорячи: Отак чиніть у страху Господньому, вірністю та цілим серцем.

10 А щодо всякої суперечки, що прийде до вас від ваших братів, що сидять по містах своїх, де треба розсудити чи то за кров, чи то за Закон, чи то за заповідь, устави, чи за права, то остережете їх, і вони не згрішать Господеві, і не буде гніву на вас та на ваших братів. Так робіть, і не згрішите!

11 А ось священик Амарія голова над вами до всяких Господніх речей, а Завадія, син Ізмаїлів, володар Юдиного дому, до всякої царевої речі, і писарі Левити перед вами. Будьте міцні й зробіть, і нехай буде Господь з добрим!

20 І сталося по тому, пішли моавітяни та аммонітяни, а з ними деякі з меунян, проти Йосафата на війну.

І прийшли, і донесли Йосафатові, говорячи: Прийшла на тебе сила силенна з того боку моря, з Сирії, і ось вони в Хаццон-Тамарі, воно Ен-Ґеді.

І злякався Йосафат, і постановив звернутися до Господа. І він проголосив піст на всю Юдею.

І зібралися юдеяни просити допомоги від Господа, також поприходили зо всіх Юдиних міст просити Господа.

І став Йосафат у зборі Юдиному та єрусалимському в Господньому домі, перед новим подвір'ям,

та й сказав: Господи, Боже батьків наших! Чи ж не Ти Бог на небесах? І Ти пануєш над усіма царствами народів, і в руці Твоїй сила та міць, і немає такого, хто б став проти Тебе!

Чи ж не Ти, Боже наш, повиганяв мешканців цього Краю перед народом Твоїм, Ізраїлем, і дав його Авраамовому насінню, Твоєму приятелеві навіки?

І вони осілися в ньому, і збудували Тобі в ньому святиню для Ймення Твого, говорячи:

Якщо прийде на нас зло, меч укарання, чи моровиця, чи голод, то ми станемо перед цим храмом та перед лицем Твоїм, бо Ім'я Твоє в цьому храмі, і будемо кликати до Тебе з нашого утиску, і Ти почуєш, і спасеш.

10 А тепер ось сини Аммонові й Моавові та мешканці гори Сеїр, що через них Ти не дав ізраїльтянам іти, коли вони виходили були з єгипетського краю, і вони минули їх, і не вигубили їх,

11 і оце вони відплачують нам навалою, щоб вигнати нас із спадку Твого, який Ти віддав нам.

12 Боже наш, чи ж Ти не осудиш їх? Нема бо в нас сили перед цією силою силенною, що приходить на нас, і ми не знаємо, що зробимо, бо наші очі на Тебе!

13 А всі юдеяни стояли перед Господнім лицем, також діти їхні, жінки їхні та їхні сини.

14 А Яхазіїл, син Захарія, сина Бенаї, Єіїла, сина Маттанії, Левит із Асафових синів, був на ньому Дух Господній серед збору,

15 і він сказав: Послухайте, ввесь Юдо й мешканці Єрусалиму та царю Йосафате! Так говорить до вас Господь: Не бійтеся та не жахайтеся перед цією силенною силою, бо не ваша ця війна, але Божа!

16 Узавтра зійдіть на них, ось вони входять збіччям Ціцу, і ви їх знайдете на кінці долини, навпроти пустині Єруїл.

17 Не вам воювати в цьому, поставтеся й станьте, і побачите, що Господнє спасіння з вами, Юдо й Єрусалиме! Не бійтеся й не жахайтеся, узавтра виходьте перед них, а Господь буде з вами!

18 І вклонився Йосафат обличчям до землі, а ввесь Юда та мешканці Єрусалиму попадали перед Господнім лицем, щоб уклонитися Господеві.

19 І встали Левити з синів Кегатівців та з синів Корахівців, щоб хвалити Господа, Бога Ізраїлевого сильним голосом, високим.

20 І повставали вони рано вранці, і вийшли до пустині Текоя. А як вони виходили, став Йосафат та й сказав: Послухайте мене, Юда та мешканці Єрусалиму! Віруйте в Господа, вашого Бога, і будете запевнені, вірте пророкам Його, і пощаститься вам!

21 І радився він з народом, і поставив співаків для Господа, і вони хвалили величність святости, коли йшли перед озброєними, і говорили: Дякуйте Господу, бо навіки Його милосердя!

22 А того часу, коли зачали вони співати та хвалити, дав Господь засідку на синів Аммонових і Моавових та на мешканців гори Сеїр, що прийшли були проти Юди, і були вони побиті,

23 бо повстали аммонітяни та моавітяни на мешканців гори Сеїр, щоб учинити їх закляттям, і щоб вигубити. А коли вони покінчили це з мешканцями Сеїру, стали помагати один проти одного, щоб вигубити себе.

24 І коли Юда прийшов на вартівню до пустині, і поглянули вони на натовп, аж ось трупи, що попадали на землю, і не було урятованого!

25 І прийшов Йосафат та народ його, щоб пограбувати їхню здобич, і знайшли серед них дуже багато і маєтку, і одежі, і коштовностей, і понабирали собі стільки, що не могли нести. І вони три дні все грабували ту здобич, бо численна була вона!

26 А четвертого дня зібралися вони до долини Бераха, бо там благословляли Господа; тому назвали ім'я тому місцю: долина Бераха, і так воно зветься аж до сьогодні.

27 І вернулися всі юдеяни та єрусалимляни, а Йосафат на чолі їх, щоб вернутися до Єрусалиму з радістю, бо звеселив їх Господь спасінням від їхніх ворогів.

28 І прибули вони до Єрусалиму з арфами й з цитрами та сурмами до Господнього дому.

29 І був Божий страх на всі царства країв, коли вони почули, що Господь воював з Ізраїлевими ворогами...

30 І заспокоїлося Йосафатове царство, і дав йому його Бог мир навколо.

31 І царював Йосафат над Юдою. Він був віку тридцяти й п'яти років, коли зацарював, а двадцять і п'ять літ царював в Єрусалимі. А ім'я його матері Азува, дочка Шілхи.

32 І ходив він дорогою свого батька Аси, і не уступався з неї, щоб робити вгодне в Господніх очах.

33 Тільки пагірки не минулися, і народ іще не вчинив свого серця міцним для Бога своїх батьків.

34 А решта Йосафатових діл, перші й останні, ото вони описані в записах Єгу, сина Ханані, що внесене до книги Ізраїлевих царів.

35 А по тому поєднався Йосафат, цар Юдин, з Ахазією, Ізраїлевим царем, що робив несправедливо.

36 І поєднався він із ним, щоб поробити кораблі, щоб ходити до Таршішу. І поробили вони кораблі в Ецйон-Ґевері.

37 Та Елієзер, син Додави, з Мареші, пророкував на Йосафата, говорячи: За те, що ти поєднався з Ахазією, поруйнував Господь чини твої! І порозбивалися ті кораблі, і не могли йти до Таршішу...

Повернення Єгошафата

19 Коли Єгошафат, цар юдейський, повернувся благополучно до свого палацу в Єрусалимі, провидець Єгу, син Ханані, вийшов йому назустріч і мовив до царя: «Чи слід було тобі допомагати цим лихим людям і любити тих, хто ненавидить Господа? Через це гнів Божий упав на тебе. Однак ти зробив багато добра, бо позбавив землю від Ашерових стовпів, і серце твоє Бога шукає».

Єгошафат призначає суддів

Єгошафат жив у Єрусалимі. Він виходив до людей від Беершеби до гір Ефраїмових і навертав їх знову до Господа, Бога їхніх батьків. Він призначив суддів по всій землі, в кожному укріпленому місті Юдеї. Він казав їм: «Пильнуйте уважно за тим, що ви робите, бо то не для людини, а для Господа, Який завжди з вами, хоч би де ви виносили вирок. Бійтеся Бога. Судіть обережно, бо у Господа Бога нашого, немає несправедливості чи напівсправедливості, і Він не бере хабарів».

Також Єгошафат призначив кілька левитів у Єрусалимі, священиків та голів ізраїльських родів наглядати за виконанням Закону Господнього та залагоджувати спірні питання. І жили вони в Єрусалимі. Він їм дав такий наказ: «Служіть віддано і щиросердно, бійтеся Господа. 10 Кожен випадок, який ви будете розглядати,—це справи ваших співвітчизників, які живуть у містах. І чи є то справи пов’язані з кровопролиттям чи інше порушення Закону, заповідей, настанов чи обрядів, ви маєте попереджати їх, щоб не грішили вони проти Господа, бо інакше гнів Його впаде на вас і ваших братів. Робіть так, і ви не скоїте гріха. 11 Первосвященик Амарія буде керувати вами у всіх ділах Господніх, а Зевадія, син Ізмаїла, голова Юдиного роду, буде керувати вами в усіх царських справах. Левити ж будуть служити при вас як наближені. Дійте сміливо, і нехай Господь буде з тими, хто чинить правильно».

Єгошафат перемагає Моав і Аммон

20 Згодом моавійці, аммонійці й частина меунійців[a] пішли війною на Єгошафата.

Люди прийшли і сказали Єгошафату: «Величезне військо йде проти тебе з Едома, з-за моря[b]. Вони вже в Хазазон-Тамарі» (тобто в Ен-Ґеді). Стривожений Єгошафат вирішив спитати поради в Господа і проголосив піст по всій Юдеї. Юдеї зібралися разом шукати Господньої допомоги. Вони й справді посходилися з усіх міст Юдеї шукати Його.

Тоді піднявся Єгошафат перед зібранням Юдеї та Єрусалима у храмі Господньому перед новим подвір’ям і сказав:

«О Господи Боже наших батьків, чи ж не Ти—Бог Небесний? Ти правиш усіма царствами й народами. Влада і могутність в руках Твоїх, і ніхто не може Тобі протистояти. О наш Боже, хіба ж не Ти вигнав жителів цієї землі заради Своїх людей Ізраїлю й віддав її навіки нащадкам Авраама, Твого друга? Вони жили на ній і побудували святиню в ім’я Твоє, кажучи: „Якщо нещастя впаде на нас: меч покарання, чи чума, чи голод—ми станемо перед лицем Твоїм у храмі, який носить ім’я Твоє. І коли ми звернемося до Тебе в розпачі, Ти почуєш нас і порятуєш”.

10 Але нині тут аммонійці, моавійці та люди з гори Сеїр, чиї землі не дозволено було завоювувати Ізраїлю, коли вони йшли з Єгипту[c], тож ізраїльтяни обминули ті землі й не знищили їх. 11 Подивися, як вони віддячують, вони йдуть проти нас, аби вигнати нас із землі, яку Ти дав нам у спадок. 12 О наш Боже, хіба не засудиш Ти їх? Адже не маємо ми сил, щоб протистояти такому величезному війську, що йде війною на нас. Ми не знаємо, що нам робити, і тому очі наші звернені до Тебе»[d].

13 Усі юдеї з жінками, дітьми та немовлятами стояли перед Господом. 14 Тоді Дух Господній зійшов на Ягазіела, сина Захарії, сина Бенаї, сина Єєла, сина Маттанії, левита та нащадка Асафа, коли той стояв посеред зібрання. 15 Він сказав: «Слухай, царю Єгошафате, й усі, хто живе в Юдеї та Єрусалимі! Ось що каже вам Господь: „Не бійтеся й не лякайтеся цього величезного війська, бо битва це не ваша, а Божа. 16 Завтра виступайте проти них. Вони будуть підніматися перевалом Зіз, а ви доженіть їх у кінці долини в пустелі Єруел. 17 Не бийтеся в цій битві. Займіть свої лаштунки. Стійте непохитно й дивіться, як Господь спасе вас. О, Юдеє та Єрусалиме, не бійтеся й не лякайтеся. Виходьте завтра їм назустріч, і Господь буде з вами!”»

18 Єгошафат вклонився до землі, і всі люди Юдеї та Єрусалима впали долілиць у молитві Господу. 19 Потім кілька левитів з колін Когата й Кори підвелися й голосно уславили Господа, Бога Ізраїлю.

20 Рано-вранці вони пішли в пустелю Текоа. Коли вони виступили, Єгошафат став і сказав: «Послухайте мене, юдеї та люди Єрусалима! Вірте в Господа нашого Бога, то будете мати підтримку; і вірте в пророків, і будете мати успіх». 21 А потім Єгошафат призначив співців Господніх восхваляти Його велич і святість, і йшли вони поперед війська, вигукуючи:

«Дякуйте Господу,
    любов Його щира навічно!»

22 Коли вони почали співати й прославляти, Господь влаштував засідки для аммонійців, моавійців та людей з гори Сеїр, які виступили проти Юдеї, і їх було розбито. 23 Аммонійці та моавійці кинулися на людей з гори Сеїр, щоб вигубити й винищити їх. Після того, як вони знищили людей Сеїру, вони почали вбивати одне одного.

24 Коли юдеї дійшли до місця, з якого видно було пустелю, вони поглянули, очікуючи побачити величезне військо, але побачили лише мертві тіла на землі, жоден не врятувався. 25 Єгошафат і його люди пішли збирати здобич і знайшли силу-силенну зброї, одягу та різноманітних коштовностей було більше, ніж могли забрати з собою. Здобичі було так багато, що вони збирали її протягом трьох днів. 26 На четвертий день вони зібралися в долині Верака, де уславили Господа. Ось чому ця долина називається долиною Верака й по сьогодні.

27 Потім усі люди Юдеї та Єрусалима на чолі з Єгошафатом з радістю повернулися до Єрусалима, бо Господь дав їм втіху від перемоги над ворогами. 28 Вони увійшли в Єрусалим і попрямували до храму Господнього з арфами, лютнями та сурмами.

29 Страх Божий охопив усі царства, коли почули вони, як Господь розправився з ворогами Ізраїлю. 30 І царство Єгошафата перебувало в мирі, бо його Бог дав йому спокій з усіх боків.

Кінець Єгошафатового царювання

31 Отак Єгошафат царював в Юдеї. Йому було тридцять п’ять років, коли він став царем, і правив він у Єрусалимі протягом двадцяти п’яти років. Його матір звали Азува, яка була дочкою Шилхі. 32 Єгошафат жив, як і його батько Аса, не відступав від його шляхів і чинив праведно в очах Господніх. 33 Однак узвишшя не було знесено, і люди все ще не навернули серця свої до Бога їхніх батьків.

34 Інші події правління Єгошафата, від початку до кінця, описані в літописах Єгу, сина Ханані, що записані в книзі Хронік Царів Ізраїлю.

35 Пізніше Єгошафат, цар юдейський, уклав Угоду з Агазією, царем ізраїльським, який чинив зле. 36 Він домовився з ним побудувати торговельні кораблі, щоб плисти в Таршиш. Їх було збудовано у Еціон-Хевері. 37 Еліезер, син Додавагу з Мареші, пророкував не на користь Єгошафата, кажучи: «Через те, що ти уклав Угоду з Агазією, Господь знищить усе, що ви побудували». Кораблі розбилися і не змогли пливти, аби торгувати.

Footnotes

  1. 20:1 меунійців Цей варіант міститься у деяких древньогрецьких перекладах. У древньогебрейських текстах—«аммонійців».
  2. 20:2 моря Тобто «Мертвого моря».
  3. 20:10 чиї землі… Єгипту Див.: Повт. Закону 2:4-9, 19.
  4. 20:12 очі… до Тебе Тобто «ми сподіваємося на Твою допомогу».

21 Промовивши це, затривожився духом Ісус, і освідчив, говорячи: Поправді, поправді кажу вам, що один із вас видасть Мене!...

22 І озиралися учні один на одного, непевними бувши, про кого Він каже.

23 При столі, при Ісусовім лоні, був один з Його учнів, якого любив Ісус.

24 От цьому кивнув Симон Петро та й шепнув: Запитай, хто б то був, що про нього Він каже?

25 І, пригорнувшись до лоня Ісусового, той говорить до Нього: Хто це, Господи?

26 Ісус же відказує: Це той, кому, умочивши, подам Я куска. І, вмочивши куска, подав синові Симона, Юді Іскаріотському!...

27 За тим же куском тоді в нього ввійшов сатана. А Ісус йому каже: Що ти робиш роби швидше...

28 Але жаден із тих, хто був при столі, того не зрозумів, до чого сказав Він йому.

29 А тому, що тримав Юда скриньку на гроші, то деякі думали, ніби каже до нього Ісус: Купи, що потрібно на свято для нас, або щоб убогим подав що.

30 А той, узявши кусок хліба, зараз вийшов. Була ж ніч.

31 Тоді, як він вийшов, промовляє Ісус: Тепер ось прославивсь Син Людський, і в Ньому прославився Бог.

32 Коли в Ньому прославився Бог, то і Його Бог прославить у Собі, і зараз прославить Його!

33 Мої дітоньки, не довго вже бути Мені з вами! Ви шукати Мене будете, але як сказав Я юдеям: Куди Я йду, туди ви прибути не можете, те й вам говорю Я тепер.

34 Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!

35 По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.

36 А Симон Петро Йому каже: Куди, Господи, ідеш Ти? Ісус відповів: Куди Я йду, туди ти тепер іти за Мною не можеш, але потім ти підеш за Мною.

37 Говорить до Нього Петро: Чому, Господи, іти за Тобою тепер я не можу? За Тебе я душу свою покладу!

38 Ісус відповідає: За Мене покладеш ти душу свою? Поправді, поправді кажу Я тобі: Півень не заспіває, як ти тричі зречешся Мене...

Read full chapter

Ісус виявляє зрадника

(Мт. 26:20-25; Мк. 14:17-21; Лк. 22:21-23)

21 Мовивши це, Ісус сильно стурбувався і сказав відверто: «Істинно кажу вам: серед вас є один, хто зрадить Мене». 22 Та Його учні почали дивитися один на одного, не розуміючи, про кого Він каже. 23 Один з Його учнів, той, котрого Ісус любив, був поруч з Ісусом за столом. 24 Симон-Петро кивнув йому, щоб той спитав, про кого це Ісус мовив. 25 Той, нахилившись близько до Ісуса, запитав: «Господи, хто він?» 26 І відповів Ісус: «Це той, для кого Я вмочу скибку хліба в миску». Тоді Він вмочив хліб у миску й подав його Юді, сину Симона Іскаріота. 27 І лише Юда взяв той хліб, як сатана увійшов у нього. Тоді мовив Ісус до Юди: «Роби швидше те, що збираєшся зробити».

28 Та ніхто з тих, хто сидів поруч за столом, не зрозумів, чому Він так сказав Юді. 29 Через те, що Юда мав скриньку для грошей, одні думали, що Ісус сказав йому купити все, що потрібно для свята, інші, що Він велів роздати трохи грошей бідним. 30 Юда взяв шматок хліба в Ісуса і відразу вийшов. Була ніч.

Любіть одне одного

31 Після того, як Юда вийшов, Ісус мовив: «Прийшов час Сину Людському здобути славу, яка належить Йому, а через Нього і Бог прославиться. 32 Оскільки Бог здобуває славу через Нього, то й Син Людський прославиться через Бога. І Бог незабаром прославить Його. 33 Діти мої, вже не довго Я буду з вами, а потім ви шукатимете Мене. Це буде так, як Я сказав юдеям: „Ви не зможете піти туди, куди йду Я”. Так і вам Я кажу. 34 Я даю вам нову заповідь: любіть один одного. Як Я вас полюбив, ви повинні любити один одного. 35 Всі знатимуть, що ви Мої учні, якщо ви любитимете один одного».

Ісус говорить, що Петро зречеться Його

(Мт. 26:31-35; Мк. 14:27-31; Лк. 22:31-34)

36 «Господи, куди ж Ти йдеш?»—спитав Симон-Петро.

«Ти не можеш іти за Мною, куди Я йду, а пізніше—йтимеш»,—відповів Ісус. 37 Петро знову запитав: «Господи, чому я зараз не можу йти? Я за тебе життя покладу». 38 Ісус відповів: «Чи й насправді ти покладеш своє життя? Істинно кажу тобі: ще до того, як півень проспіває, ти тричі зречешся Мене».

Read full chapter