1 Самуїлова 13-14
Ukrainian Bible
13 Рік був, як Саул зацарював, і два роки царював над Ізраїлем.
2 І вибрав собі Саул три тисячі з Ізраїля, дві тисячі були з Саулом у Міхмаші та на горі Бет-Елу, а тисяча були з Йонатаном у Веніяминовій Ґів'ї. А решту народу відпустив він кожного до наметів своїх.
3 І побив Йонатан филистимського намісника, що в Ґеві. І почули це филистимляни, а Саул засурмив у сурму по всьому Краю, говорячи: Нехай почують євреї!
4 А ввесь Ізраїль чув, говорячи: Саул побив филистимського намісника, і тим Ізраїль став ненависним серед филистимлян. І скликаний був народ за Саулом до Ґілґалу.
5 А филистимляни були зібрані воювати з Ізраїлем, тридцять тисяч возів і шість тисяч верхівців, а народу, щодо численности, як піску на морському березі. І вийшли вони, і таборували в Міхмаші, на схід Бет-Авену.
6 А Ізраїльтянин побачив, що скрутно йому, що народ був пригноблений, і народ ховався по печерах, і по щілинах, і по скелях, і по льохах та по ямах.
7 А інші євреї перейшли Йордан до краю Ґада та до Ґілеаду. А Саул був ще у Ґілґалі, а ввесь народ із тривогою поспішав за ним.
8 І чекав він сім день умовленого часу, що призначив Самуїл, та Самуїл не прийшов до Ґілґалу, і народ став розбігатися від нього.
9 І сказав Саул: Приведіть до мене призначене на цілопалення та мирні жертви. І він приніс цілопалення.
10 І сталося, як скінчив він приносити цілопалення, то ось приходить Самуїл. І вийшов Саул, щоб зустріти його, щоб привітати його.
11 І сказав Самуїл: Що ти зробив? А Саул відказав: Бо я бачив, що народ розбігається від мене, а ти не прийшов на умовлений час тих днів. А филистимляни зібралися в Міхмаші.
12 І я сказав: Тепер филистимляни зійдуть до мене до Ґілґалу, а Господнього лиця я ще не вблагав. І я вирішив, і приніс цілопалення!
13 І сказав Самуїл до Саула: Ти зробив нерозумне! Не послухав ти наказів Господа, Бога свого, що наказав був тобі, бо тепер Господь міцно поставив би аж навіки твоє царство над Ізраїлем.
14 А тепер царство твоє не буде стояти, Господь пошукав Собі мужа за серцем Своїм, і Господь наказав йому бути володарем над народом Своїм, бо ти не виконав, що наказав був тобі Господь.
15 І встав Самуїл, і зійшов із Ґілґалу до Веніяминової Ґів'ї. А Саул перелічив народ, що знаходився з ним, близько шости сотень чоловіка.
16 І Саул і син його Йонатан та народ, що знаходився з ним, сиділи в Веніяминовій Ґеві, филистимляни ж таборували в Міхмаші.
17 І вийшли руїнники з филистимського табору трьома відділами: один відділ звертається на офрійську дорогу до краю Шуал,
18 і один відділ звертається на дорогу до Бет-Хорону, а один відділ звертається на дорогу до границі, що провадить від Ґе-Цевоїму до пустині.
19 А коваля не було по всім Ізраїлевім Краї, бо филистимляни сказали: Щоб не робили євреї меча чи списа!
20 І сходив увесь Ізраїль до филистимлян гострити кожен свого плуга, і заступа свого, і сокиру свою, і серпа свого,
21 коли тупилися вістря плугів, і заступів, і вил, і сокир, і мусіли сходити, щоб направити вістря рожна.
22 І сталося за днів війни, і не знайшлося ані меча, ані списа в руці всього народу, що був з Саулом та з Йонатаном, та був знайдений тільки для Саула та для сина його Йонатана.
23 І вийшла филистимська залога до переходу Міхмашу.
14 Одного дня сказав Йонатан, син Саулів, до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до филистимської залоги, що з того боку. А батькові своєму він цього не розповів.
2 А Саул сидів на кінці згір'я під гранатовим деревом, що в Міґроні. А народу, що з ним, було близько шости сотень чоловіка.
3 А Ахійя, син Ахітува, брата Іхавода, сина Пінхаса, сина Ілія, священика в Шіло, носив ефода. А народ не знав, що пішов Йонатан.
4 А між тими переходами, що Йонатан хотів перейти до филистимської залоги, була зубчаста скеля з цього боку переходу й зубчаста скеля з того боку переходу. А ім'я одній Боцец, а ім'я другій Сенне.
5 Один зуб скеля стовп із півночі, навпроти Міхмашу, а один із півдня, навпроти Ґеви.
6 І сказав Йонатан до слуги, свого зброєноші: Ходім, і перейдімо до сторожі тих необрізаних, може Господь зробить поміч для нас, бо Господеві нема перешкоди спасати через багатьох чи через небагатьох.
7 І сказав йому його зброєноша: Роби все, що на серці твоїм! Звертай собі, ось я з тобою, куди хоче серце твоє.
8 І сказав Йонатан: Ось ми приходимо до тих людей, і покажемось їм.
9 Якщо вони скажуть до нас так: Стійте тихо, аж ми прийдемо до вас, то ми станемо на своєму місці, і не підіймемося до них.
10 А якщо вони скажуть так: Підійміться до нас, то підіймемося, бо Господь дав їх у нашу руку. Це для нас буде знаком.
11 І вони обидва показалися филистимській сторожі. І сказали филистимляни: Ось виходять із щілин євреї, що поховалися там.
12 І люди залоги відповіли Йонатанові та його зброєноші та й сказали: Підіймися до нас, і ми вам щось скажемо! І сказав Йонатан зброєноші своєму: Підіймайся за мною, бо Господь дав їх у Ізраїлеву руку!
13 І піднявся Йонатан на руках своїх та на ногах своїх, а за ним його зброєноша. І падали филистимляни перед Йонатаном, а його зброєноша добивав за ним.
14 І була перша поразка, що вдарив Йонатан та його зброєноша, близько двадцяти чоловіка, на половині скиби оброблюваного парою волів поля на день.
15 І стався сполох у таборі, на полі, та в усьому народі. Залога та нищителі затремтіли й вони. І задрижала земля, і знявся великий сполох!
16 І побачили Саулові вартівники в Веніяминовій Ґів'ї, аж ось натовп розпливається, і біжить сюди та туди.
17 І сказав Саул до народу, що був з ним: Перегляньте й побачте, хто пішов від нас? І переглянули, аж ось нема Йонатана та його зброєноші.
18 І сказав Саул до Ахійї: Принеси Божого ковчега! Бо Божий ковчег був того дня з Ізраїлевими синами.
19 І сталося, коли Саул говорив до священика, то замішання в филистимському таборі все більшало та ширилось. І сказав Саул до священика: Спини свою руку!
20 І зібралися Саул та ввесь народ, що був із ним, і вони пішли аж до місця бою, аж ось меч кожного на його ближнього, замішання дуже велике!
21 А між филистимлянами, як і давніш, були євреї, що поприходили з ними з табором, і вони теж перейшли, щоб бути з Ізраїлем, що був із Саулом та Йонатаном.
22 А всі ізраїльтяни, що ховалися в Єфремових горах, почули, що филистимляни втікають, і погналися за ними й вони до бою.
23 І спас Господь Ізраїля того дня. А бій перейшов аж за Бет-Евен.
24 Та ізраїльтянин був пригноблений того дня. А Саул наклав клятву на народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб до вечора, поки я пімщуся на своїх ворогах. І ввесь той народ не їв хліба.
25 І ввесь народ пішов до лісу, а там був мед на галявині.
26 І ввійшов народ до того лісу, аж ось струмок меду! Та ніхто не простяг своєї руки до уст своїх, бо народ боявся присяги.
27 А Йонатан не чув, коли батько його заприсягнув був народ. І простягнув він кінець кия, що був у руці його, і вмочив його в стільник меду, та й підніс руку свою до уст своїх. І роз'яснилися очі йому!
28 А на це один із народу промовив і сказав: Заприсягаючи, заприсяг твій батько народ, говорячи: Проклятий той чоловік, що буде їсти хліб сьогодні! І змучився від цього народ.
29 І сказав Йонатан: Знещасливив мій батько цю землю! Подивіться но, як роз'яснилися очі мої, коли я скуштував трохи цього меду.
30 А що, коли б народ сьогодні справді був їв зо здобичі своїх ворогів, що знайшов? Чи тепер не збільшилася б поразка филистимлян?
31 І били вони того дня між филистимлянами від Міхмашу аж до Айялону. А народ дуже змучився.
32 І кинувся народ на здобич, і позабирали худобу дрібну й худобу велику та телят, та й різали на землю. І їв народ із кров'ю!
33 І розповіли Саулові, кажучи: Ось народ грішить проти Господа, їсть із кров'ю! А той відказав: Зрадили ви! Прикотіть до мене сьогодні великого каменя.
34 І сказав Саул: Розійдіться між людьми, та й скажіть їм: Приведіть до нас кожен вола свого, і кожен штуку дрібної худобини, і заріжте тут. І будете їсти, і не згрішите проти Господа, якщо не будете їсти з кров'ю. І поприводив увесь народ тієї ночі кожен вола свого своєю рукою, і порізали там.
35 І збудував Саул жертівника для Господа; його першого зачав він будувати, як жертівника для Господа.
36 І сказав Саул: Зійдімо вночі за филистимлянами, та й винищуймо їх аж до ранкового світла, і не полишімо між ними нікого. А вони сказали: Роби все, що добре в очах твоїх. А священик сказав: Приступімо тут до Бога!
37 І запитався Саул Бога: Чи зійти за филистимлянами? Чи даси їх в Ізраїлеву руку? Та Він не відповів йому того дня.
38 І сказав Саул: Зійдіться сюди всі видатні народу, і пізнайте та побачте, у чому стався той гріх сьогодні.
39 Бо як живий Господь, що допоміг Ізраїлеві, якщо він був хоча б на сині моїм Йонатані, то конче помре він! Та ніхто не відповів йому з усього народу.
40 І сказав він до всього Ізраїля: Ви станете на один бік, а я та син мій Йонатан на другий бік. І сказав той народ до Саула: Зроби, що добре в очах твоїх!
41 І сказав Саул до Господа, Бога Ізраїля: Дай же тумім! І був виявлений жеребком Йонатан та Саул, а народ повиходив оправданим.
42 І сказав Саул: Киньте поміж мною та поміж сином моїм Йонатаном. І був виявлений Йонатан.
43 І сказав Саул до Йонатана: Розкажи мені, що ти зробив? І розповів йому Йонатан і сказав: Я справді скуштував кінцем кия, що був у руці моїй, трохи меду. Ось я помру за це!
44 І сказав Саул: Так нехай зробить Бог, і так нехай додасть, що конче помреш, Йонатане!
45 А народ сказав до Саула: Чи помирати Йонатанові, що зробив оце велике спасіння в Ізраїлі? Борони Боже! Як живий Господь, не спаде волосина з голови його на землю, бо з Богом робив він цього дня! І визволив народ Йонатана, і він не помер.
46 І відійшов Саул від филистимлян, а филистимляни пішли на своє місце.
47 І здобув Саул царювання над Ізраїлем, і воював навколо зо всіма своїми ворогами: з Моавом, і з синами Аммона, і з Едомом, і з царями Цови, і з филистимлянами. І скрізь, проти кого він обертався, мав успіх.
48 І склав він військо, та й побив Амалика, і врятував Ізраїля з руки грабіжника.
49 І були в Саула сини: Йонатан, і Їшві, і Малкішуя; а ім'я двох дочок його: ім'я старшій Мерав, а ім'я молодшій Мелхола.
50 А ім'я Саулової жінки: Ахіноам, дочка Ахімааца. А ім'я провідника його війська: Авнер, син Нера, Саулового дядька.
51 А Кіш батько Саулів, а Нер батько Авнера, син Авіїлів.
52 І була сильна війна на филистимлян за всіх Саулових днів. І коли Саул бачив якого чоловіка хороброго та якого сильного, то брав його до себе.
1 Царств 13-14
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Самуїл докоряє Саулу
13 На той час Саулу було тридцять років[a], і правив він Ізраїлем протягом сорока двох років[b]. 2 Він відібрав у країні для свого війська три тисячі воїнів. Дві тисячі були при ньому в Мікмаші та в горах Бетела, а ще тисяча розташувалася з Йонатаном у Ґівеа Веніаминовій. Решту він відіслав по домівках.
3 Йонатан з військом виступив проти филистимської сторожової залоги в Ґеві. Филистимляни про це довідалися і сказали: «Ізраїль повстав»[c]. Тоді Саул наказав сурмачеві сурмити на весь край: «Нехай почують гебреї!» 4 Так увесь Ізраїль почув новину: «Саул розбив филистимський табір, і тепер Ізраїль став ненависний филистимлянам». Тому скликали народ до Саула, в Ґілґал.
5 Филистимляни зібралися дати відсіч Ізраїлю. У них було три тисячі колісниць[d], шість тисяч кінноти, а піхоти, мов тих піщинок на морському березі. Вони прийшли й отаборилися в Мікмаші, на схід від Бет-Авена. 6 Коли ізраїльтяни зрозуміли, що їхні справи кепські і що їхнє військо тіснять, вони поховалися в печерах і ярах, в розщелинах, в ямах та водоймах. 7 Дехто навіть переправився через Йордан на землі Ґада й Ґілеада. Саул залишився в Ґілґалі; його воїни тремтіли від жаху. 8 Він чекав сім днів, саме стільки, скільки призначив Самуїл; але Самуїл не прийшов у Ґілґал, і воїни порозбігалися звідти. 9 Саул попросив: «Принесіть мені жертви всеспалення та мирні жертви». Тож Саул приніс жертву всеспалення. 10 Як тільки він закінчив жертву всеспалення, прибув Самуїл. Саул вийшов його привітати й благословити.
11 «Що ти зробив?»—спитав Самуїл.
Саул відповів: «Коли я побачив, що чоловіки розбігаються від мене, а ти не з’явився в домовлений час, ще й филистимляни збираються в Мікмаші, 12 я подумав: „Ось прийдуть до мене филистимляни в Ґілґал, а я ще не попросив у Господа милості. Тож я наважився принести жертву всеспалення”».
13 «Ти діяв нерозсудливо,—сказав Самуїл.—Ти не дотримався Заповіту, який Господь твій Бог тобі дав. Якби ти виконав його, Господь утвердив би твоє царювання в Ізраїлі навічно. 14 А тепер твоя влада не втримається, бо Господь знайшов прихильну Його серцю людину й призначив її проводирем Свого народу, оскільки ти не виконав Господнього наказу».
15 Самуїл знявся й пішов з Ґілґала[e] до Ґівеа Веніаминового. Саул же підрахував людей, що зосталися при ньому—шістсот.
Ізраїль беззбройний
16 Саул зі своїм сином Йонатаном та людьми, що були з ними, отаборилися в Веніаминовій Ґеви, а филистимляни розташовувалися в Мікмаші. 17 З филистимського табору передові загони наступу вирушили в трьох напрямках. Один повернув до Офри поблизу Шуала, 18 один повернув на Бет-Горон, а третій—до порубіжних земель, що спускалися до долини Зевоїм, на межі з пустелею.
19 В усьому Ізраїлі не можна було знайти коваля, бо филистимляни вирішили: «Інакше гебрейці виготовлять мечі або списи». 20 Отож увесь Ізраїль ішов до филистимлян, коли треба було нагострити плуги, мотики, сокири чи серпи. 21 Щоб нагострити плуги та мотики, платили третину пима срібла[f], а щоб заточити вила, сокири, рожни, віддавали третину шекеля срібла[g].
22 Тому в день битви жоден з людей Саула та Йонатана не тримав меча або списа в руках, лише Саул та його син Йонатан були озброєні.
23 Загін филистимлян вийшов на шлях біля Мікмаша.
Йонатан нападає на филистимлян
14 Одного дня Йонатан, син Саула, сказав своєму молодому зброєносцю: «Ходімо до филистимської залоги на тому боці». Але про свій намір він не сказав батькові.
2 Саул сидів під гранатовим деревом в Міґроні[h], на околиці Ґівеа. З ним було близько шестисот чоловік. 3 Був там і Агіжа, який носив ефод. Він доводився сином Агітуві, братові Іхавода, сина Фінегаса, сина Елі. Ніхто не підозрював, що Йонатан пішов від них.
4 На шляху, яким Йонатан збирався пройти через филистимську залогу, стояли дві зубчасті скелі—по одній з кожного боку. Одна називалася Бозез, а друга—Сене. 5 Одна скеля стояла з півночі, від Мікмаша, а друга—з півдня, від Ґеви.
6 Йонатан звернувся до свого молодого зброєносця: «Давай підемо до сторожової залоги тих чужинців[i]. Може, Господь нам допоможе. Ніщо не може завадити Господу нас врятувати, чи багато нас, чи мало».
7 «Роби, як намислив,—відповів зброєносець.—Іди, а я з тобою і серцем, і душею».
8 Йонатан запропонував: «Ходімо ж! Перейдемо так, щоб нас помітили сторожові, коли будемо наближатись. 9 Якщо вони крикнуть нам: „Стійте, поки ми до вас підійдемо, ми залишимось на місці, до них не йтимемо. 10 Але якщо вони гукнуть: „Піднімайтеся до нас”,—ми піднімемось, тому що це буде нам знаком, що Господь віддав їх у наші руки”».
11 Тож вони обидва показалися филистимській залогі.
«Погляньте,—закричали филистимляни,—гебрейці ідуть зі щілин, у яких ховалися». 12 Вартові крикнули Йонатану та зброєносцю: «Ну ж бо, піднімайтеся до нас, ми вас провчимо». Тоді Йонатан сказав своєму слузі: «Піднімайся за мною, бо Господь віддав їх у руки Ізраїлю».
13 Йонатан видерся нагору, чіпляючись руками за все, що на очі траплялося. За ним видряпався зброєносець. Филистимляни падали, поранені Йонатаном, а його зброєносець слідом за ним добивав іще живих. 14 У тій першій сутичці Йонатан зі своїм зброєносцем убили близько двадцяти чоловік на шматку землі, яку пара волів виоре за день.
Ізраїль розбиває филистимлян
15 Почалося замішання, що передалося тим, хто отаборився і хто залишався в полі, хто був у сторожових залогах і в наступаючих загонах—земля аж задвиготіла. Цей жах послав Бог.
16 Вартові Саула, які розмістилися в Ґівеа Веніаминового, побачили, як військо розбігається навсібіч. 17 Саул звернувся до людей, що були при ньому: «Перевірте військо й виявіть, хто від нас утік». Коли це зробили, з’ясувалося, що зникли Йонатан та його зброєносець.
18 Саул сказав Агіжі: «Принеси ковчег Божий». А на той час ковчег Божий якраз був у ізраїльтян.[j] 19 Коли Саул розмовляв зі священиком, у филистимському таборі зростала все більша паніка. Тому Саул попросив священика: «Опусти руку»[k].
20 Саул зібрав усе своє військо і повів у наступ. Вони побачили, що филистимляни перелякалися настільки, що почали рубати одне одного. 21 Ті гебреї, які раніше жили з филистимлянами, а тепер служили в їхньому війську, перейшли до ізраїльтян, щоб прислужитися Саулу та Йонатану. 22 Коли всі ізраїльтяни, що ховалися в горах Ефраїма, почули, що филистимляни кинулися навтіч, вони вступили теж у бій і почали переслідувати ворогів. 23 Так Господь врятував Ізраїль того дня, а бої перекинулися за межі Бет-Авена.[l]
Йонатан їсть мед
24 Ізраїльтяни були дуже пригнічені того дня. Ізраїльтяни почувалися недобре, бо дуже зголодніли.[m] Це сталося тому, що Саул зв’язав їх присягою: «Хто з’їсть хоч крихту до заходу сонця, доки я не помщуся ворогам, той буде проклятий». Тому жоден воїн не мав ані крихти в роті цілий день.
25 Під час битви воїни зайшли в ліс, а там на землі лежали щільники з медом. 26 Вони підійшли до щільників, але жоден не підніс меду до уст, адже боявся порушити клятву. 27 Але Йонатан не чув, як батько зв’язав людей присягою. Тож він простягнув дубця, що був у його руці, й занурив у щільники. Він підніс руку до уст, і розвиднілося йому в очах. 28 Тоді хтось із людей мовив: «Твій батько зв’язав військо клятвою, пообіцявши: „Проклятий буде той, хто скуштує сьогодні щось!” Ось чому люди такі пригнічені».
29 Йонатан відказав: «Батько завдав країні клопоту. Погляньте, як заблищали мої очі, коли я скуштував дещицю цього меду. 30 Наскільки краще було б, якби воїни з’їли щось із того, що відняли у ворогів. Хіба не була б поразка филистимлян іще більшою?»
31 Того дня, коли ізраїльтяни побили филистимлян від Мікмаша до Айжалона, вони вибилися з сил. 32 Вони кинулися грабувати, відбираючи овець, худобу, телят, різати тварин на землі й тут же з’їдати разом з кров’ю. 33 Тоді хтось доповів Саулу: «Поглянь-но, воїни грішать проти Господа, пожираючи м’ясо з кров’ю».
«Ви порушили присягу,—сказав він.—Негайно прикотіть сюди великий камінь». 34 А тоді додав: «Ідіть між люди й накажіть їм: „Приведіть кожен свого вола чи вівцю, заріжте її, а потім вже їстимете. Не грішіть проти Господа, поїдаючи живе м’ясо з кров’ю”. То кожен привів вола й зарубав його там. 35 Потім Саул спорудив вівтар Господу. Це був перший вівтар, який він спорудив Господу».
36 Саул сказав: «Давайте спустимося вниз і наздоженемо филистимлян уночі. До ранку їх знищимо, щоб жодного в живих не лишити». «Роби так, як вважаєш найліпше»,—погодилися вони. Але священик застеріг: «Спершу спитайте про це Бога».
37 Саул запитав Бога: «Чи слід мені пуститися переслідувати филистимлян? Чи віддаси Ти їх у руки Ізраїлю?» Але того дня Бог йому не відповів.
38 Тож Саул вирішив: «Збирайтеся всі полководці, погляньте і зважте, який гріх сьогодні стався. 39 Присягаюся Господом, Який рятує життя Ізраїлю, навіть якщо провина на синові моєму Йонатані, то й він мусить загинути». Але жоден з людей не відповів.
40 Тоді Саул звернувся до всіх ізраїльтян: «Ви станете по той бік, а ми з Йонатаном, сином моїм, станемо по цей бік».
«Роби як вважаєш за краще»,—відповіли люди.
41 Тоді Саул сказав: «О Господи Боже Ізраїлю, чому не відповів Ти слузі Своєму сьогодні? Якщо я чи мій син Йонатан провинилися, дай відповідь урим, а якщо згрішив народ Ізраїлю, дай відповідь туммим».[n] Вина упала на Саула та Йонатана, а народ Ізраїлю був виправданий. 42 Саул мовив: «Киньте жереб між мною та моїм сином Йонатаном». Випав Йонатан. 43 От Саул і запитав Йонатана: «Що ти накоїв?» Йонатан відповів йому: «Я лише злизав краплину меду з дубця, якого мав у руці. Невже я мушу за це вмерти?»
44 Саул відповів: «Нехай Господь обійдеться зі мною дуже суворо, якщо ти не помреш, Йонатане». 45 Тут до Саула кинулися люди: «Хіба мусить Йонатан померти? Той, хто приніс величне звільнення Ізраїлю? Нізащо! Як правдою є те, що Господь існує, що з голови Йонатана не впаде жодна волосина, хоча б тому, що він зробив це з Божою поміччю». Ось так люди врятували Йонатана, і його не було страчено.
46 Саул припинив переслідувати филистимлян, і филистимляни пішли на свої землі.
47 Саул захопив землі навколо Ізраїлю. Він воював зі своїми ворогами зусібіч: з Моавом, з аммонійцями, з Едомом, з царями Зови та филистимлянами. Хоч коли б він воював, завжди завдавав їм поразки. 48 Він хоробро боровся і розгромив амаликійців, визволивши Ізраїль з рук тих, хто його грабував.
Саулова родина
49 Сауловими синами були: Йонатан, Ішві та Малкі-Шуа. Старшу дочку звали Мерав, а молодщу—Міхал. 50 Його дружину звали Агіноам, дочка Агімааза. Сауловим військом командував Авнер, син Нера, а Нер доводився дядьком Саула. 51 Батько Саула Кіш та батько Авнера Нер були синами Авіела.
52 Скільки Саул жив, стільки й точилася війна з филистимлянами. Тому коли Саул зустрічав дужого чи хороброго чоловіка, то брав до себе на службу.
Footnotes
- 13:1 тридцять років Частина тексту була втрачена з древньогебрейських рукописів, а у деяких древньогрецьких рукописах цього речення зовсім немає. У історичних списках Йосіфи наводиться, що Саулу було двадцять років. У книзі Дії 13:21 говориться, що він правив протягом сорока років.
- 13:1 і правив… сорока двох років Або «Після того, як він правив в Ізраїлі протягом двох років».
- 13:3 і сказали… повстав Цей варіант міститься виключно у деяких древньогрецьких текстах.
- 13:5 три тисячі колісниць У древньогебрейському тексті «30 тисяч».
- 13:15 Самуїл… Ґілґала Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах.
- 13:21 третину пима срібла Приблизно 8 гр.
- 13:21 третину шекеля срібла Приблизно 4 гр.
- 14:2 Міґрон З гебрейської мови це слово перекладається як «місце для молотіння».
- 14:6 чужинців Буквально «необрізаних».
- 14:18 Саул… ізраїльтян Деякі древньогрецькі та латинські рукописи мають: «Саул сказав Агіжі: „Принеси ефод!” (У той час Агіжа якраз був одягнений у ефод)».
- 14:19 Опусти руку Або «не молись більше, опусти руку».
- 14:23 Так… Бет-Авена «Саулово військо вже було 10000 воїнів і бої розгорнулися на хребтах гірної країни Єфраїм». Цей вірш знаходився у древньогрецькому перекладі.
- 14:24 Ізраїльтяни… зголодніли Цей варіант міститься виключно у древньогебрейських текстах. Древньогрецькі рукописи містять: «Ізраїльтяни вчинили великий гріх».
- 14:41 Тоді Саул… туммим Цей варіант міститься виключно у древньогрецьких текстах. Древньогебрейські рукописи мають: «Самуїл молився Господу, Богу Ізраїля: „Дай мені відповідь!”»
Від Луки 10:1-24
Ukrainian Bible
10 Після того призначив Господь і інших Сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти.
2 І промовив до них: Хоч жниво велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє.
3 Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки.
4 Не носіть ні калитки, ні торби, ні сандаль, і не вітайте в дорозі нікого.
5 Як до дому ж якого ви ввійдете, то найперше кажіть: Мир дому цьому!
6 І коли син миру там буде, то спочине на ньому ваш мир, коли ж ні до вас вернеться.
7 Зоставайтеся ж у домі тім самім, споживайте та пийте, що є в них, бо вартий робітник своєї заплати. Не ходіть з дому в дім.
8 А як прийдете в місто яке, і вас приймуть, споживайте, що вам подадуть.
9 Уздоровлюйте хворих, що в нім, промовляйте до них: Наблизилося Царство Боже до вас!
10 А як прийдете в місто яке, і вас не приймуть, то вийдіть на вулиці його та й кажіть:
11 Ми обтрушуємо вам навіть порох, що прилип до нас із вашого міста. Та знайте оце, що наблизилося Царство Боже!
12 Кажу вам: того дня легше буде содомлянам, аніж місту тому!
13 Горе тобі, Хоразіне, горе тобі, Віфсаїдо! Бо коли б то у Тирі й Сидоні були відбулися ті чуда, що сталися в вас, то давно б вони покаялися в волосяниці та в попелі!
14 Але на суді відрадніш буде Тиру й Сидону, як вам...
15 А ти, Капернауме, що до неба піднісся, аж до аду ти зійдеш!
16 Хто слухає вас Мене слухає, хто ж погорджує вами погорджує Мною, хто ж погорджує Мною погорджує Тим, Хто послав Мене.
17 А ті Сімдесят повернулися з радістю, кажучи: Господи, навіть демони коряться нам у Ім'я Твоє!
18 Він же промовив до них: Я бачив того сатану, що з неба спадав, немов блискавка.
19 Ось Я владу вам дав наступати на змій та скорпіонів, і на всю силу ворожу, і ніщо вам не зашкодить.
20 Та не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!
21 Того часу Ісус звеселився був Духом Святим і промовив: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив. Так, Отче, бо Тобі так було до вподоби!
22 Передав Мені все Мій Отець. І не знає ніхто, хто є Син, тільки Отець, і хто Отець тільки Син, та кому Син захоче відкрити.
23 І, звернувшись до учнів, наодинці їм сказав: Блаженні ті очі, що бачать, що бачите ви!
24 Кажу ж вам, що багато пророків і царів бажали побачити, що бачите ви та й не бачили, і почути, що чуєте ви і не чули!
Read full chapter
От Луки 10:1-24
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Ісус посилає учнів Своїх на проповідь
10 Невдовзі Господь призначив сімдесят двох[a] учнів і вирядив їх перед Собою—по два в кожне місто й поселення, куди Сам Він збирався незабаром прийти. 2 Ісус сказав їм: «Жнива великі, та мало робітників. Отже, моліться Господу, власникові врожаю, щоб послав робітників на Свої жнива. 3 Ідіть! І знайте, що Я посилаю вас, як отих ягнят до вовчої зграї. 4 Не беріть із собою ні гаманця, ні торби, ні сандалів. І не вітайте нікого по дорозі. 5 А ввійшовши до чиєїсь оселі, спершу мовте: „Мир дому цьому!” 6 Якщо там миролюбива людина, то ваше благословення зостанеться з нею. Коли ж ні—воно до вас повернеться.
7 Залишайтеся в тому домі, їжте й пийте те, що запропонують господарі, бо робітник вартий того, що йому платять. Не переходьте із дому в дім.
8 Коли ввійдете до міста й вам виявлять гостинність, їжте те, що вам подадуть. 9 Зцілюйте хворих у тому місті й кажіть людям: „Царство Боже наближається[b] до вас!” 10 Якщо ж прийдете до міста, де гостинності вам не виявлять, то вийдіть на вулиці й промовте: 11 „Навіть порох вашого міста ми обтрушуємо перед вами з ніг своїх. Та пам’ятайте: Царство Боже наближається до вас!” 12 Кажу вам, що навіть людям Содома легше поведеться в той день, ніж тому негостинному місту».
Попередження невіруючим
(Мт. 11:20-24)
13 «Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Вефсаїдо! Кажу так, бо якби ті численні дива, що сталися тут, трапилися у Тирі чи Сидоні, то їхні мешканці давно б вже розкаялися, одягли волосяниці й посипали голови попелом. 14 І все ж Судного Дня Тиру й Сидону буде легше, ніж вам! 15 А ти, Капернауме, чи будеш піднесений до небес? Ні, ти зійдеш у пекло!
16 Хто слухає вас, учнів Моїх, той слухає Мене, а хто зрікається вас, той зрікається і Мене. Хто ж зрікається Мене, той зрікається й Того, Хто послав Мене».
Повернення Ісусових учнів
17 Сімдесят два учнів з радістю повернулися до Ісуса й розповіли: «Господи, навіть нечисті духи підкорялися нам, коли ми наказували їм Твоїм ім’ям!» 18 Ісус відповів їм: «Я бачив, як сатана падав з небес, мов блискавка! 19 Але послухайте! Я дав вам владу, щоб ви могли наступати на змій та скорпіонів. Я дав вам владу над усією силою ворога нашого. 20 Та не треба радіти з того, що вам підкоряються духи. Радійте з того, що імена ваші написані на небесах».
Молитва Ісуса
(Мт. 11:25-27; 13:16-17)
21 Сповнений Духа Святого, Ісус відчув велику радість і промовив: «Славлю Тебе, Отче, Господи Неба й Землі, бо Ти приховав це від мудрих і розумних, а відкрив простим[c]. Так, Отче, це сталося, бо дійсно, на це була воля Твоя. 22 Все, що Я знаю, було передано Мені Отцем Моїм. Хто є Сином—не знає ніхто, крім Отця, і хто є Отцем не відомо нікому, крім Сина. Тільки ті, хто були обрані Сином, взнають про Отця».
23 Повернувшись до учнів, Ісус сказав їм довірливо: «Благословенні очі, які бачать те, що бачите ви! 24 Бо, повірте, чимало пророків і царів хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International