Add parallel Print Page Options

35 Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?

36 Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.

37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого,

38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.

39 Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в людей, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташок, та інше у риб.

40 Є небесні тіла й тіла земні, але ж інша слава небесним, а інша земним.

41 Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, бо зоря від зорі відрізняється славою!

42 Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,

43 сіється в неславу, у славі встає, сіється в немочі, у силі встає,

44 сіється тіло звичайне, встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне.

45 Так і написано: Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам то дух оживляючий.

46 Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне.

47 Перша людина з землі, земна, друга Людина із неба Господь.

48 Який земний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні.

49 І, як носили ми образ земного, так і образ небесного будемо носити.

50 І це скажу, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде.

51 Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось,

52 раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...

53 Мусить бо тлінне оце зодягнутись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя.

54 А коли оце тлінне в нетління зодягнеться, і оце смертне в безсмертя зодягнеться, тоді збудеться слово написане: Поглинута смерть перемогою!

55 Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало?

56 Жало ж смерти то гріх, а сила гріха то Закон.

57 А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав.

58 Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь завжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марнотна у Господі!

Read full chapter

Яке тіло ми матимемо?

35 Але дехто може спитати: «Як воскресають мертві? Яке тіло вони матимуть?»

36 Дурниці! Те, що садите в землю, не оживе, поки спершу не «помре!» 37 І потім, що ви садите? Адже ви сієте в землю не дозріле «тіло», а просте зерно. Це може бути пшениця або щось інше. 38 Тоді Бог надає йому те тіло, яке Сам вибрав. Він дає кожній зернині її власне «тіло». 39 Тіла живих істот не однакові. Ні, у людей вони одні, а у тварин—зовсім інакші. У птахів ще інші, а у риб іще інші.

40 Є тіла Небесні й земні, але краса Небесних і земних тіл різна. 41 Сонце має одну красу, а місяць і зірки—зовсім іншу. Та краса однієї зірки відрізняється від іншої. 42 Так само буде й тоді, коли мертві воскреснуть: тіло, що сіється у землю—тлінне, а як зросте, буде нетлінним. 43 Воно сіється в неславу, у славу зростає; посіяне в немочі, підніметься у силі. 44 Посіяне тіло є земним, зросле—духовним; якщо є природні тіла, то є й духовні.

45 Ось у Святому Писанні сказано, що перший чоловік, Адам, «став живою істотою»[a].(A) Та останній Адам[b] став життєдайним духом. 46 Не духовна людина була першою, а природна. Потім прийшла духовна. 47 Той перший чоловік вийшов із землі і був земним. Другий прийшов з Неба. 48 Всі земні люди такі ж, як і перша людина, яка вийшла з землі. Небесні ж люди такі, як Той Чоловік Небесний. 49 Як носили ми образ земної людини, так само носитимемо і образ Небесної.

50 Кажу вам, брати і сестри, що тіла й кров не можуть успадквати Царства Божого. Адже тлінне не успадковує нетлінного. 51 Ось послухайте! Відкрию я вам таємницю: не всі ми зазнаємо смерті, але всі будемо змінені. 52 І оком не встигнемо змигнути, як просурмить остання сурма. Коли вона просурмить, мерці повстануть нетлінні, і ми перемінимося.

53 Бо це тлінне тіло мусить одягнутися в нетлінне, і це смертне тіло—в безсмертне. 54 І коли це тлінне тіло вдягнеться у все нетлінне, а смертне тіло—у безсмертне, тоді збудеться те, що написано у Святому Писанні:

«І перемога смерть поглинула».(B)
55 «Смерть, де ж твоя перемога?
    Смерть, де твоє жало?»(C)

56 Жало смерті—це гріх, а сила гріха—Закон. 57 Та дяка Богу, Який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа!

58 Тож, брати і сестри мої любі, будьте твердими й непохитними. Присвятіть себе повністю трудам Господнім. Адже ви знаєте, що труд ваш Господній не марний.

Read full chapter

Footnotes

  1. 15:45 живою істотою Або «душею».
  2. 15:45 останній Адам У цьому вірші мова йде про Ісуса.