1 Царств 30

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Давид перемагає амаликійців

30 Давид та його люди дійшли на третій день до Зиклаґа. Амаликійці напали на Неґев та Зиклаґ. Вони розгромили Зиклаґ і підпалили його. ² Забрали в полон жінок та всіх, хто був у місті: старих і малих. Нікого не вбили, але як виходили звідти, забрали з собою.

³ Коли Давид з воїнами підійшли до Зиклаґа, то побачили, що він знищений вогнем, а їхніх дружин, синів і дочок забрали в полон, ⁴ Давид з воїнами почали оплакувати рідних, доки вже сил не зосталося тужити. ⁵ Забрали в полон двох Давидових дружин: Агіноам з Єзреела та Абіґайл, вдову Навала з Кармела. ⁶ Давид був дуже опечалений, бо воїни поговорювали, щоб закидати Давида каменями до смерті,—так гірко їм було на серці від втрати синів та дочок. Але Давид знайшов силу в Господа, свого Бога.

⁷ Давид попросив Авіатара, священика, сина Агімелеха: «Принеси мені ефод». Авіатар приніс йому ефод, ⁸ і Давид звернувся до Бога: «Чи переслідувати мені цих грабіжників? Чи я дожену їх?»

«Так, переслідуй їх,—відповів Він.—Достеменно, ти їх наздоженеш і зможеш відбити своїх людей».

⁹ Давид на чолі шестисот воїнів підійшов до урочища Весор. Дехто там і залишився. ¹⁰ Ці двісті чоловік були настільки виснажені, що не могли перейти річку. Але Давид і ще чотири сотні воїнів погналися далі.

¹¹ Воїни знайшли на полі єгиптянина й привели його до Давида. Вони дали йому напитися води, попоїсти. ¹² Вони дали йому кусень фіґового пирога та дві жмені родзинок. Він поїв, попив води й відійшов, адже він не їв і не пив три дні та три ночі.

¹³ Давид його спитав: «Чий ти і звідки ти?»

Хлопець відповів: «Я—єгиптянин, раб амаликійця. Мій хазяїн вигнав мене, коли я три дні тому захворів. ¹⁴ Ми грабували Неґев керетійську^[a], землі, що належать Юдеї, та Неґев Калевську, спалили Зиклаґ».

¹⁵ Давид запитав його: «Ти можеш мене провести до цих грабіжників?»

Той відповів: «Заприсягнися перед Богом, що не вб’єш мене, що не передаси мене хазяїну, тоді я приведу тебе до них».

¹⁶ Він провів Давида до них, то були амаликійці, які вже байдикували по всьому краю: їли, пили, бенкетували, святкуючи величезну здобич, яку вони загарбали в землях филистимлян та на землі Юдеї. ¹⁷ Давид бився з ними, починаючи з сутінок аж до вечора наступного дня. Жоден із них не вцілів, крім чотирьохсот молодиків, які скочили на верблюдів і втекли. ¹⁸ Давид повернув усе, що амаликійці загарбали. Давид розшукав двох своїх дружин. ¹⁹ Нічого не пропало: ні молодий, ні старий, ні хлопчина, ні дівчина, ні добро—ніхто й ніщо з пограбованого. Давид повернув усе. ²⁰ Він зібрав усіх овець та решту майна, і воїни погнали їх поперед іншої худоби, промовляючи: «Це Давидова здобич».

²¹ Давид повернувся до тих двохсот воїнів, що були занадто виснажені, щоб іти з ним, і яких залишили у Весорському урочищі. Ці воїни вийшли назустріч Давидові та його людям. Давид з військом підійшов ближче, привітав їх. ²² Але всі недоброзичливці та нечестивці, які теж були з Давидом, відповіли: «Ми не розділимо нашу здобич, яку повернули собі, з тими, хто з нами не ходив.: Нехай кожен чоловік забере лише дружину та дітей і йде собі».

²³ Давид відповів: «Ні, брати мої, ви не повинні робити так із тим, що Господь нам дав. Він нас захистив і передав нам тих, хто напав на нас. ²⁴ Хто послухається того, що ви кажете? Доля того чоловіка, який залишався з нашим спорядженням, така ж, як і того, хто пішов воювати. Всі матимуть порівну». ²⁵ Давид зробив це законом і правилом для Ізраїлю ще з тих днів і дотепер.

²⁶ Коли Давид прибув у Зиклаґ, він послав частину здобутого старійшинам Юдеї, які були його друзями, з таким посланням: «Це вам дарунок зі здобичі ворогів Господніх».

²⁷ Він послав і тим, хто мешкав у Бетелі, в Рамот-Неґеві і Яттірі, ²⁸ тим, хто жив у Ароері, Сифмоті, Ештемоа, ²⁹ Ракалі, тим, хто оселився в містах єрамеелійців та кенійців, ³⁰ в Хормі, Бор Ашані, Атаху ³¹ та Хевроні, всім тим в інших місцях, де ходив Давид зі своїми людьми.