1 Царств 1

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Народження Самуїла

1 У місті Рамі, розташованому в горах Ефраїма, був собі зуфієць на ім’я Елкана, син Єрогама, сина Елігу, сина Тогу, сина Зуфа, ефраїмця. ² Мав той чоловік двох дружин: першу звали Ганною, а другу—Пенінною. У Пенінни були діти, Ганна ж дітей не мала.

³ З року в рік цей чоловік ходив зі свого міста в Шило, щоб поклонитися й принести жертви Всемогутньому Господу. Священиками Господа там були Гофні та Фінегас, два сини Елі. ⁴ Коли надходив день приносити жертву, Елкана віддавав частину м’яса дружині Пенінни та всім її синам і дочкам. ⁵ Проте Ганні він виділяв подвійний шматок^[a], бо любив її, хоча Господь і закрив лоно Ганни^[b]. ⁶ Оскільки Господь закрив її лоно, її суперниця постійно дорікала їй, намагаючись розізлити. ⁷ Так велося з року в рік. Хоч коли б Ганна приходила до оселі Господньої, завжди суперниця дратувала її до сліз, аж та не могла їсти. ⁸ Елкана, чоловік її, питав: «Ганно, чому ти не їси? Чому плачеш? Чому сумуєш? Хіба я не дорожчий тобі за тих десять синів?»

⁹ Якось, коли вони скінчили трапезувати й пити в місті Шило, Ганна звелася на ноги і вийшла помолитися Господу^[c]. Якраз тоді священик Елі сидів на троні біля брами Господнього храму. ¹⁰ Ганні було гірко на душі, тому вона довго плакала й молилася Господу. ¹¹ А потім дала обітницю, мовивши: «О Господи Всемогутній, якщо Ти лишень зглянешся на нещастя слуги Твоєї, згадаєш її й не забудеш Твою слугу, даси їй сина, тоді я віддам його Господу на всі дні його життя: він ніколи не питиме вина чи міцних напоїв,^[d] й бритва ніколи не торкнеться його голови^[e]!»

¹² Коли вона далі молилася Господу, Елі спостерігав за її устами. ¹³ Ганна молилася серцем, мовчки, хоч і ворушилися її губи, та голосу не було чути. Елі подумав, що вона п’яна, ¹⁴ і сказав: «Чи довго ти будеш напиватися? Облиш вино».

¹⁵ «Ні, мій володарю,—відповіла Ганна.—Я дуже сумую. Не пила я ні вина, ні пива; виливала я свою душу Господу. ¹⁶ Не вважай свою слугу поганою жінкою. Я висловлювала величезну тривогу й роздратування».

¹⁷ Елі відповів: «Іди з миром, і нехай Господь Ізраїлю подарує те, чого ти просила в Нього».

¹⁸ Вона сказала: «Нехай слуга твоя знайде милість в очах твоїх». Потім пішла своїм шляхом, щось з’їла і не була вже така похнюплена.

¹⁹ Рано-вранці вони прокинулися й возвеличили Господа, а тоді повернулися додому в Раму. Елкана спав з дружиною Ганною, і Господь згадав про неї. ²⁰ У належний час Ганна завагітніла й народила сина. Вона назвала його Самуїлом^[f], сказавши: «Бо я просила Господа про нього».

Ганна посвячує Самуїла

²¹ Коли Елкана разом з усією родиною вирушив принести річну жертву Господу і виконав обітницю, ²² Ганна не пішла з ними. Вона сказала чоловікові: «Після того, як відлучу хлоп’я від грудей, я понесу його представити перед Господом, він стане назореєм^[g] і залишиться там назавжди».

²³ «Роби як знаєш,—відповів їй на те Елкана.—Залишайся вдома, доки не відлучиш, але нехай Господь^[h] дотримається свого слова».

З тим і залишилася жінка вдома, годувала сина, аж доки не відняла від грудей.

²⁴ Коли перестала годувати своїм молоком, понесла дитину до Господньої оселі в Шило, взявши до того ж трирічного бичка, ефу^[i] борошна, ще й бурдюк вина.

²⁵ Вони стали перед Господом. Як зазвичай, Елкана зарізав бичка для пожертви,^[j] а після того Ганна віддала хлопчика Елі. ²⁶ Тоді Ганна звернулася до нього з такими словами: «О мій господине! Я та сама жінка, що якось стояла поряд з тобою й молилася Господу. ²⁷ Я благаю про цю дитину, й Господь зробив так, щоб моє прохання було виконане. ²⁸ Ось чому тепер я віддаю його Господу, на все життя вручаю в Господні руки».

Ганна залишила хлопчика там^[k] і поклонилася Господу.