Add parallel Print Page Options

По ночах на ложі своїм я шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...

Хай устану й нехай я пройдуся по місті, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...

Спіткали мене сторожі, що по місті проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?

Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя: схопила його, й не пустила його, аж поки його не ввела у дім неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...

Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки йому до вподоби!...

Хто вона, що виходить із пустині, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами продавця?

Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!

Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.

Ноші зробив собі цар Соломон із ливанських дерев:

10 стовпці їхні зробив він із срібла, а їхне опертя золоте, пурпурове сидіння, їхня середина вистелена коханням дочок єрусалимських!...

11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала його в день весілля його та в день радости серця його!

Жінка говорить

Ніч за ніччю на ложі своїм
    я шукаю, кого так кохаю.
    Я шукаю, але не знаходжу.
Я подумала: «Встану й по місту піду,
    вздовж по вулицях та по майданах,
    щоб того розшукати, кого кохаю я».

Я шукала, але не знайшла.
Мене у місті здибала сторожа,
    що містом ходить.
Я спитала їх:
    «Чи бачили того, коханого мого?»

І тільки я пішла від них,
    одразу зустріла я того, кого кохаю я.
Я обняла його й не відпускала,
    поки в дім матері своєї не ввела, в кімнату,
    де зачала вона мене і народила.

Вона промовляє до Жінок

Я присягнутися примушу вас
    газелями чи оленями дикими,
що ви не будете будить кохання,
    допоки не запрагну я його.

Чоловік та його Наречена

Хто то з пустелі йде, немов дими
    жертовного вогню із ладаном і мирром,
    напахчений парфумом від купця?

Поглянь, це Соломонів паланкин[a].
    І воїнів довкола шістдесят—
    це воїни Ізраїлю при ньому.
Усі вони озброєні мечами,
    усі вони досвідчені бійці.
У кожного при боці меч напоготові
    для будь-якої небезпеки уночі.

Цар Соломон зробив цей паланкин,
    для себе спорудив з дерев ливанських.
10 Стовпи його із срібла він зробив,
    оббивку—з золота, сидіння—із пурпуру,
    ще й інкрустований з любов’ю
    дочками Єрусалима він.

11 Дочки Сіону, вийдіть і погляньте,
    на Соломона, на свого царя.
Він у вінці[b], яким вінчала його мати у день весілля,
    в день, коли він відзначав
    щасливе свято свого серця.

Footnotes

  1. 3:7 паланкин Пишні ноші, престол, що переносять раби.
  2. 3:11 у вінці Можливо, мова йде про вінок з квітів.