Add parallel Print Page Options

Книга Четверта

(Псалми 90-106)

Молитва Мойсея, Божого чоловіка.

Володарю, на віки вічні був Ти нашим житлом!
Ще гори народитися не встигли,
    землі простори ще не сотворились,
    а ти вже Богом був.
Ти завжди існував і жити вічно будеш, Боже!

Синам людським Ти народження й життя даєш,
    та згодом повертаєш в порох.
5-6 Тисячоліття, як вчорашній день для Тебе,
    як ніч минає швидко до світанку.
Ти змітаєш нас, наше життя минає наче сон,
    ще й не розвиднілося, а нас уже немає.
Ми, як трава,
    що вранці виростає, а ввечері суха, зів’яла.

Коли Ти гніваєшся, нам кінець,
    Твій гнів лякає і вбиває!
Усі гріхи мої—перед Тобою,
    Ти бачиш, Боже, кожен гріх таємний.
Твій гнів нам може коштувати життя,
    яке, мов те зітхання, швидкоплинне.
10 Ми живемо принаймні сімдесят,
    а дужчі—то й вісімдесят років.
Та й те життя наповнене стражданням і трудом,
    аж ось скінчилося, і ми вже відлітаєм.

11 Хто знає вповні силу Твого гніву,
    і люті повної Твого гніву,
12     що відміряє довжину життя?
Навчи нас мудро дні свої прожити.
13 Коли ж Ти, Господи, повернешся до нас
    і слуг Своїх утішиш?
14 Своєю щирою любов’ю наповни кожен ранок,
    щоб нам блаженство й радість у житті пізнати.
15 Даруй нам стільки ж років щастя,
    як Ти завдав нам болю і турбот.
16 Дай Твоїм слугам і нащадкам їхнім
    побачити Твої діла величні.
17 Дай, Боже, нашого Володаря пізнати ласку.
    Підтримай і скеруй усе, що чиним ми,
    хай благом будуть всі плоди роботи нашій.