Add parallel Print Page Options

Маскіль Асафа.

Навіщо, Боже, Ти залишив нас назавжди?
    Чи Ти розгнівавсь на Свою отару?
Згадай громаду, що колись Твоєю стала,
    яку Ти викупив як плем’я Собі в спадок.
    Згадай Сіон, ту гору, що Твоїм осідком стала.
Пройди по цих руїнах предковічних,
    вернись до ворогом сплюндрованого храму.

Лунав у храмі ворогів військовий гук,
    про перемогу їхню ватри сповіщали.
Немов сапою воїни бур’ян сікли,
    вони сокири й сікачі пустили в хід,
    аби понівечити різьблені панелі у Твоєму храмі.
А потім підпалили святу оселю Божу,
    поруйнували до цеглинки храм,
    який звели Тобі на славу.
Гукаючи собі: «Круши!»
    Вони спалили всі святі місця побачень з Богом.
Ми вже не бачили своїх знамень,
    немає більш пророка,
    і ніхто не скаже з нас, як довго це ще буде.
10 Як довго, Боже, збиткуватися ворогам над нами?
    Чи ж Ти дозволиш осквернить навік ім’я Твоє?
11 Чому відняв від нас Ти рятівну Свою могутність?
    Яви Свою потугу, винищи їх вщент[a].

12 Бог був царем моїм одвіку,
    спасіння Він вершить на цій землі.
13 Своєю владою Ти море розділив,
    над водами розбив Ти голови чудовиськам морським.
14 Ти потрощив Левіафану[b] голови
    його віддав пустельним звірам на поживу.
15 Ти змушуєш струмки і ріки бігти,
    Ти висушив річки, що вічно струмували.
16 І день, і ніч в Твоїй безмежній владі,
    і місяць, й сонце—витвір рук Твоїх.
17 Ти встановив кордони землям,
    Ти витворив літо й зиму.

18 Не забувай, як ворог насміхається із Тебе,
    як зневажають дурники Твоє ім’я!
19 Не дай звірині дикій ухопить Твою голубку,
    про бідний Свій народ повіки не забудь.
20 Не забувай Свою Угоду з нами,
    бо панує кривда по глухих кутках землі.
21 Народ Твій, Боже, ображали й гнобили,
    не дозволяй же збиткуватися над ним.
    Хай бідний і беззахисний народ Тобі хвалу возносить.

22 Устань, мій Боже, і відстоюй Свою справу!
    І пам’ятай: злословлять проти Тебе дурні цілі дні!
23 Не забувай, як вороги Твої кричать,
    як галасують заколотники невпинно.

Footnotes

  1. 74:11 Чому… вщент Гебрейський текст у цьому вірші неясний.
  2. 74:14 Левіафан Міфічна морська потвора. Люди вірили, що Левіафани штовхали світ з мирного, безпечного шляху. Тут це означає, що Бог зупинив хаос і взяв під Свій контроль усі сили землі. Очевидно, тут метафорично мається на увазі Єгипет.