Add parallel Print Page Options

Для диригента. На мелодію: «Лілея Угоди». Міктам Давида. Повчання, написане, коли він воював із Арамом Нагараїмом і Арамом Зобою, і коли Йоав повернувся й переміг дванадцять тисяч ідумейських воїнів у Соляній долині.

О Боже, прогнівився Ти на нас,
    Ти відштовхнув нас і понищив.
    Тож поверни нас до життя.
Ти землю потрясав, поки не розкололась,
    зціли, будь-ласка, рани їй,
    бо рушиться ущент.
Чимало лиха ти послав своєму люду.
Як той бідака у хмільнім угарі,
    під тягарем всіх бід ми падаємо з ніг,
    на ноги ледь зіп’явшись.

Ти дав усім, хто вірує у Тебе, прапор,
    щоб їх застерегти про ворогів. Села

Щоб ті, кого Ти любиш, утекли,
    почуй мене і розведи біду,
    правицею могутньою змахнувши!
Бог подарував мені таку обітницю у храмі[a]:
«З радістю Я в борні здобуду перемогу
    й віддам цю землю народу Своєму:
    Я віддам їм Сихем й долину Суккот».
Належатиме Мені і Ґілеад,
    і землі Манассії й Ефраїма.
Шоломом мені буде Ефраїм,
    Юдея царським скіпетром послужить.
10 Моав—той стане мискою, щоб ноги мить,
    в Едомі я роззуюсь, скину черевики[b],
    проголошу свою звитягу над филистимлянами.

11-12 Та нині відштовхнув мене Ти, Боже,
    Тебе немає серед наших вояків.
Хто ж поведе нас на фортечні мури?
    Хто до Едому доведе мене?
13 Допоможи здобути перемогу, Боже!
    Простому смертному не врятувати нас.
14 Звитягу дасть лиш Божа допомога,
    лиш Бог потопче наших ворогів.

Footnotes

  1. 60:8 у храмі Буквально «у Його святості».
  2. 60:10 роззуюсь… черевики Ця ідіома може мати одне з двох значень або обидва одразу: а) автор зводить Филистию до рівня раба, якому господар наказує роззути його; б) автор проголошує право на землю филистимлян, кинувши на неї своє взуття.