Add parallel Print Page Options

Псалом Давида.

Благословімо Господа, мою Скелю,
    Який навчає мої руки готуватися до бою,
    Який готує пальці до борні.
Господь—моя щира любов і фортеця,
    мій прихисток в горах, мій щит.
У Ньому я шукаю порятунку,
    він мій народ віддав під мою владу.

Чому Тобі, о Господи,
    не байдуже, що діється з людиною?
    Чому ти навіть помічаєш цих людей?
Людина, мов туман, який зникає вранці,
    життя її, мов швидкоплинна тінь.

О Господи, розверзни небеса й спустися,
    торкнися гір, щоб вибухнули димом.
Розкидай ворогів моїх і блискавкою вдар,
    вражай їх вогненними стрілами Своїми,
    посій сум’яття у ворожім війську.
О Господи, зійди з небес, щоби мене спасти!
Врятуй, щоб в повені не захлинувся,
    оборони мене від цих чужинців,
    чиї уста невтомно брешуть,
    а руки не сахаються бридких діянь.

О Боже, заспіваю я Тобі нових пісень під звуки арфи.
    Десятиструнну арфу на нові пісні я налаштую.
10 Рятуєш Ти царів, Свого слугу спасаєш,
    Давида Ти від кривдників меча борониш.
11 Тож порятуй мене від чужаків,
    чиї уста невтомно брешуть,
    а руки не сахаються бридких діянь.

12 Зроби це, щоб наші діти виростали, як доглянуті деревця,
    щоб наші дочки виглядали, як колони храму,
    що підтримують його з боків.
13 Хай кожен закуток в коморах наших
    добірного буде повен збіжжя,
    а на ланах зростає незліченні тисячі ягничок.
14 Хай добра зброя в наших воїнів буде,
    мури довкола міста щоб не мали ні шпаринки,
    і щоб ніхто не вирушав у бій,
    щоб стогону поранених на вулицях не чутно було.

15 Благословен народ, який живе в таких умовах!
    Щаслива доля тих людей, чий Бог—Господь!