Add parallel Print Page Options

Маскіль Давида, коли він був у печері. Молитва.

Я кличу Господа!
    Благаю Господа мені послати ласку.
Я Йому душу виливаю,
    розповідаю про усі мої печалі.
Коли занепадає дух мій,
    Ти знаєш, що мені робити.
Однак, хоча б куди я йшов,
    чатують вороги на мене.
Поглянь! Немає поруч мене друга,
    немає місця, де б відчув себе в безпеці я,
    ніхто не переймається: чи я живу, чи вмер.

О Господи, Тебе я кликав,
    казав, що Ти—моє спасіння,
    бо Ти для мене—все, що маю в світі.
Прислухайсь до молитв моїх,
    адже я немічний, безсилий.
Врятуй мене від тих,
    хто по п’ятах іде, вони ж бо дужі.
Дай вирватись душі з цієї пастки, де страждає,
    аби я міг вславлять Твоє ім’я.
Тоді довкруги зберуться добрі люди,
    бо власноруч подбав про мене Ти.

142 Псалом навчальний, Давида, коли був у печері. Молитва. (142-2) Мій голос до Господа, я кличу, мій голос до Господа, я благаю!

(142-3) Перед обличчям Його виливаю я мову свою, про недолю свою я розказую перед обличчям Його,

(142-4) коли омліває мій дух у мені. А Ти знаєш дорогу мою: на дорозі, якою ходжу, пастку для мене сховали!

(142-5) Праворуч поглянь і побач: немає нікого знайомого, загинув притулок від мене, ніхто не питає за душу мою...

(142-6) Я кличу до Тебе, о Господи, я кажу: Ти моє пристановище, доля моя у країні живих!

(142-7) Прислухайся ж Ти до благання мого, бо зробився я зовсім нужденний! Визволь мене від моїх переслідників, бо стали сильніші від мене вони!

(142-8) Виведи душу мою із в'язниці, щоб славити Ймення Твоє! Праведні оточать мене, як учиниш добро надо мною!