Add parallel Print Page Options

Над вавилонськими річками ми сиділи
    й сльозами обливались, згадуючи наш Сіон[a].
На вербах понад річкою повісили ми арфи.
Загарбники нам наказали тут читати вірші,
    примусили співати величальних.
Вони звеліли нам:
    «Співайте нам пісень сіонських[b]

Як можем ми на чужині співати пісні Господні?
Якщо забуду про Єрусалим,
    нехай правиця зовсім втратить вміння гри на арфі!
Нехай до піднебіння мій язик прилипне,
    якщо забуду я Єрусалим,
    якщо я не згадаю як найбільшу радість мій Єрусалим!

Нехай Господь запам’ятає,
    що зробили едомійці в той день,
    коли упав Єрусалим.
Вони кричали: «Знищіть його вщент,
    щоб не лишилось каменя на камені!»

Тебе, о Вавилоне, теж занапастять і пограбують!
    Благословляю ворогів, які тобі відплатять,
    з тобою вчинять так, як ти вчинив із нами.
Благословляю ворогів твоїх,
    які дітей хапатимуть невинних
    й забиватимуть об скелю!

Footnotes

  1. 137:1 Над вавилонськими… Сіон Цей псалом написав ізраїльський священик, якого вивели до вавилонської неволі після розгрому Ізраїлю ассирійцями, коли було зруйновано Господній храм, збудований Соломоном.
  2. 137:3 Сіон «Південно-східна частка Єрусалимського пагорба» або «всі Божі люди, які мешкали в Єрусалимі».