Притчи 7

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

⁶ Бо якось глянув я у вікно,
    крізь ґрати глянув, подивився вниз,
⁷ і помітив юнаків простодушних,
    і побачив серед молоді юнака нерозумного.
⁸ Він ішов вулицею до рогу, до її оселі.
⁹ Були вже сутінки, вечоріло,
    насувалася ніч, пітьма.
¹⁰ Назустріч йому наближалася хтиво жінка,
    вбрана, як повія, бажаючи його спокусити.
¹¹ Вона—нахабна й норовлива,
    ніколи вдома не сидить.
¹² Ось вона на вулиці, ось вона на майдані,
    ось вона на кожному розі вичікує, чатує.
¹³ Вона його хапає,
    впивається поцілунком і сміливо каже:
¹⁴ «Мені довелося сьогодні скласти пожертви,
    і я виконала свої обіцянки.
¹⁵ Тому я вийшла з нетерпінням, шукаючи тебе.
    І я тебе знайшла!
¹⁶ Я постелила на ліжко кольорові покривала
    з єгипетського полотна.
¹⁷ Я покропила постіль мирром,
    алое та цинамоном.
¹⁸ Прийди, до ранку питимемо чашу кохання,
    насолоджуватимемося любов’ю.
¹⁹ Чоловіка немає вдома, він поїхав далеко.
²⁰ Узяв мішечок срібла з собою
    і не повернеться аж до повного місяця».

²¹ Вона звабила його своїм щебетом,
    спокусливими устами звела його.
²² Він одразу ж іде за нею бездумно,
    немов віл на бійню, немов олень, що скаче в пастку,
²³     доки стріла не проткне печінку.
Він схожий на пташку, що летить в сіті,
    не знаючи, що заплатить за це своїм життям.

²⁴ І тепер, сини, послухайте мене,
    прислухайтеся до слів, які мовлять уста мої.
²⁵ Не дозволяйте серцю збочити на її шлях,
    не збийтеся на її манівці.
²⁶ Адже вона вже багатьох до смерті довела,
    не злічити її жертв.
²⁷ В її домі дороги до Шеолу,
    вони ведуть униз до покоїв смерті.