Add parallel Print Page Options

19 Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.

Теж не добра душа без знання, а хто наглить ногами, спіткнеться.

Глупота людини дорогу її викривляє, і на Господа гнівається її серце.

Маєток примножує друзів численних, а від бідака відпадає й товариш його...

Свідок брехливий не буде без кари, а хто брехні говорить, не буде врятований.

Багато-хто годять тому, хто гостинці дає, і кожен товариш людині, яка не скупиться на дари.

Бідаря ненавидять всі браття його, а тимбільш його приятелі відпадають від нього; а коли за словами поради женеться, нема їх!

Хто ума набуває, кохає той душу свою, а хто розум стереже, той знаходить добро.

Свідок брехливий не буде без кари, хто ж неправду говорить, загине.

10 Не лицює пишнота безумному, тим більше рабові панувати над зверхником.

11 Розум людини припинює гнів її, а величність її перейти над провиною.

12 Гнів царя немов рик левчука, а ласкавість його як роса на траву.

13 Син безумний погибіль для батька свого, а жінка сварлива як ринва, що з неї вода тече завжди.

14 Хата й маєток спадщина батьків, а жінка розумна від Господа.

15 Лінощі сон накидають, і лінива душа голодує.

16 Хто заповідь охороняє, той душу свою стереже; хто дороги свої легковажить, помре.

17 Хто милостивий до вбогого, той позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому.

18 Картай свого сина, коли є надія навчити, та забити його не піднось свою душу.

19 Людина великого гніву хай кару несе, бо якщо ти врятуєш її, то вчиниш ще гірше.

20 Слухай ради й картання приймай, щоб мудрим ти став при своєму кінці.

21 У серці людини багато думок, але виповниться тільки задум Господній.

22 Здобуток людині то милість її, але ліпший бідар за людину брехливу.

23 Страх Господній веде до життя, і хто його має, той ситим ночує, і зло не досягне його.

24 У миску стромляє лінюх свою руку, до уст же своїх не підійме її.

25 Як битимеш нерозважного, то помудріє й немудрий, а будеш розумного остерігати, то він зрозуміє поуку.

26 Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,

27 перестань же, мій сину, навчатися від нерозумних, щоб відступитися від слів знання!

28 Свідок нікчемний висміює суд, а уста безбожних вибризкують кривду.

29 На насмішників кари готові постійно, і вдари на спину безумним.

19 Краще бідний, та чесний,
    аніж з лукавими устами, та дурний.

Звісно, бажання без знання пусті;
    а той, хто надто поспішає, губить шлях.

Невігластво підточує життя людині,
    вона ж гнівається на Господа за це.

Багатство притягує друзів,
    а вбогого друзі залишають.

Лжесвідок не уникне покарання,
    не врятується свідок брехливий.

Багато людей підлещуюється до щедрого вельможі,
    записуються в друзі до того, хто обдаровує.

Злидаря зневажають усі його брати,
    а що вже говорити про друзів!
    Ті його сахаються: він просить поради, а їх немає.

Хто любить життя, той набирається розуму.
    Хто шанує знання, той збагне, що є добро.

Брехливий свідок не залишиться без покарання,
    неправдивий свідок загине.

10 Пустоголовому багатію не годиться наживати скарби,
    це так безглуздо, як і рабу керувати князями.

11 Здоровий глузд породжує терпіння,
    людину звеличує вміння прощати образи.

12 Царський гнів, немов лева рик,
    а ласка його, мов роса на траві.

13 Нерозумний син—нещастя для батька,
    а пащекувата дружина дратує,
    як неспинне крапання дощу крізь дірявий дах.

14 Дім і багатство успадковуються від батьків,
    а розважлива дружина—від Господа.

15 Лінощі навівають глибокий сон,
    бажання ледакувати веде до голоду.

16 Хто підкоряється заповітам, той зберігає життя,
    хто не шанує Божий шлях—загине.

17 Давати жебраку, що позичати Господу.
    За ваше милосердя Бог воздасть вам.

18 Напучуй свого сина, в тому—єдина надія;
    не роблячи цього, тільки зла йому завдаєш.

19 Запальна людина повинна нести покарання;
    навіть якщо помилуєш її, потім усе повториться.

20 Вислухай пораду й прислухайся до повчань,
    щоб зрештою набратися мудрості.

21 Багато задумів у серці людському,
    але Господь вирішує, що має статися.

22 Скнарість—то ганьба,
    краще бути бідним, ніж брехливим.

23 Страх Господній дає прекрасне життя;
    тож роки минають без страху, що нагряне біда.

24 Лінько опускає в миску руку,
    та навіть до рота повернуть її не може.

25 Скарай пихатого, і дурень набереться розуму;
    Дай настанови розсудливому,
    і він сам помудрішає.

26 Хто не шанує батька й проганяє матір,
    той негідний і зганьблений син.

27 Слухайся повчань, мій сину,
    якщо бажаєш утекти від дурних помилок невігласів.

28 Нікчема висміює справедливість,
    а вуста неправедного живляться несправедливістю.

29 Покарання існує для пихатих самолюбців,
    а удари—для спин дурнів.