Add parallel Print Page Options

Ізраїль сам себе знищив

13 Коліно Ефраїмове піднеслося в Ізраїлі,
    та всі поважали його.
Коли Ефраїм говорив, усі тремтіли від жаху,
    та він себе гріхом зганьбив, поклоняючись Ваалу.
Нині вони ще більше грішать
    і виготовляють собі бовванів.
Ремісники відливають статуї із срібла,
    згідно з їхнім умінням,
а потім вони промовляють до них,
    приносять їм пожертви, і навіть цілують їх[a].
Ось чому вони, мов той туман, мов роса,
    що зникають рано-вранці, немов полова,
що звіюється з току, мов дим,
    що здіймається з димаря.

Я, Господь, був Богом твоїм відтоді,
    як жив ти в Єгипті.
Ти не знав богів інших, крім Мене,
    не було в тебе спасителя, крім Мене.
Я знав тебе в пустелі,
    в засушливому краї.
Коли Я годував їх, у них було досхочу їжі.
    Коли вони наїлися, стали зухвалими,
    тому й забули Мене.
Тому ж Я буду з ними, мов лев, мов леопард,
    який заліг при шляху, готуючись до нападу.
Я на них кинусь, як ведмедиця,
    в якої вкрали ведмежат, та роздеру їхні груди.
Я пожеру їх, немов лев,
    або який інший дикий звір,
    що на шматки жертву свою роздирає.

Ніхто не врятує Ізраїль від Божого гніву

Ізраїлю, Я тебе зруйную,
    бо ти проти Мене, проти Того,
    Хто прийшов тобі на допомогу.
10 Де ж тоді твій цар?
    Де той, хто принесе порятунок усім містам твоїм?
І де твої судді, яких ти прохав:
    «Дайте мені царя й вельмож!»[b]
11 Я дав тобі царя у гніві Моїм,
    і Я забрав його в люті Моїй.

12 Злочин Ефраїма записаний,
    гріх його закарбований,
    його не приховати.
13 Настали перейми, народження вказують час.
    Але дитя ще нерозумне:
    як час прийшов, воно не вийшло з лона.

14 Я викуплю їх із Шеолу[c]!
    Звільню від смерті їх!
Де покарання, смерте? Спустошення де, Шеоле?
    Не бачу приводу для співчуття.
15 Бо Ефраїм сильніший серед братів його,
    але східний вітер, вітер Господа летить,
    здіймається з пустелі.
Тож всохне його джерело,
    стане сухим його ключ.
Вітер забере (пограбує) весь скарб,
    все пограбує, що цінність має.
16 Самарія винна,
    бо повстала вона проти Бога свого.
Ізраїльтяни від меча поляжуть, малечу їх розчавлять,
    а їхнім вагітним жінкам порозтинають черева.

Footnotes

  1. 13:2 цілують їх Можливо, тут натяк на золотих телят, зроблених Єровоамом і встановлених в Дані й Бетелі.
  2. 13:10 Дайте мені царя й вельмож Див.: 1 Сам. 8:4-9.
  3. 13:14 Шеол Країна мертвих.

13 Як Єфрем говорив, то тремтіли, він піднесений був ув Ізраїлі, та через Ваала згрішив і помер.

А тепер іще більше грішать, бо зробили собі вони відлива з срібла свого, божків за своєю подобою; робота майстрів усе те, розмовляють із ними вони; ті люди, що жертву приносять, цілують телят.

Тому вони стануть, як хмара поранку, і мов та роса, що зникає вранці, немов та полова, що з току виноситься бурею, і наче із комина дим.

А Я Господь, Бог твій від краю єгипетського, і Бога, крім Мене, не будеш ти знати, і крім Мене немає Спасителя.

Я тебе на пустині пізнав, у пересохлому краї.

Мали добрі пасовиська й ситі були, наситилися і загордилось їхнє серце, тому то забули про Мене вони!

І став Я для них, немов лев, на дорозі чигаю, немов та пантера.

Нападу Я на них, немов та ведмедиця, що дітей загубила, і те розірву, у що серце їхнє замкнене, і їх, як левчук, пожеру там, шматуватиме їх польова звірина.

Погубив ти себе, о Ізраїлю, бо ти був проти Мене, спасіння свого.

10 Де цар твій тоді? Нехай він поможе тобі по містах твоїх усіх! А де судді твої, що про них ти сказав: Дай нам царя та князів?

11 Я тобі дав царя в Своїм гніві, і забрав у Своїй ревності.

12 Провина Єфремова зв'язана, схований прогріх його.

13 Болі, немов породіллі, надійдуть на нього. Не мудрий він син, бо інакше не був би так довго у матернім нутрі.

14 З рук шеолу Я викуплю їх, від смерти їх вибавлю. Де, смерте, жало твоє? Де, шеоле, твоя перемога? Жаль сховається перед очима Моїми!

15 Хоч він дає плід між братами, але прийде вітер зо сходу, вітер Господній, що зійде з пустині, і всохне його джерело, і пересохне криничка його, понищить він скарб всіх коштовних речей!

16 (14-1) Завинить Самарія, бо стала уперта до Бога свого, поляжуть вони від меча! Порозбивані будуть їхні діти, вагітні їхні розпороті будуть!