Неемия 13

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Останні настанови Неемії

13 Того дня вони читали книгу Мойсея для всіх людей і знайшли в ній запис про те, що ні аммонійці, ні моавійці не мали права брати участі в зібранні восхваління Бога, ² оскільки вони не зустріли ізраїльтян хлібом-сіллю, а найняли Валаама, щоб той проклинав Ізраїль. Але Бог наш змінив прокляття на благословення. ³ Почувши той закон, вони вилучили чужинців з-поміж Ізраїлю.

⁴ Раніше священик Еліашив відповідав за покої храму Божого. Він був родичом аммонійця Товії. ⁵ І Еліашив віддав Товії велику кімнату, де раніше тримали хлібні пожертви, запашне куріння, начиння храму, десятини збіжжя, молоде вино та оливу, які наказано було віддавати левитам, співцям та охоронцям брам, а також подарунки священикам.

⁶ Коли все це сталося, мене не було в Єрусалимі. Бо на тридцять другий рік правління царя Артаксеркса^[a] вавилонського я знову повернувся до царя. Зрештою, попросивши дозволу царя, ⁷ я повернувся в Єрусалим. Тоді й довідався я про зло, яке вчинив Єліашив заради Товії, віддавши йому кімнату на подвір’ї храму Божого. ⁸ Це мене дуже розгнівило, отож я викинув з тієї кімнати всі речі Товії. ⁹ Тоді я наказав очистити кімнати й повернув туди все начиння храму, хлібні жертви та запашне куріння.

¹⁰ Потім я дізнався, що левитам не віддавали їхню частку. Отож левити й співці, які правили службу, повернулися на свої поля. ¹¹ Я дорікнув начальникам і сказав: «Чому занедбали ви храм Божий?»

Потім я зібрав левитів і співців і знову приставив їх до роботи. ¹² Тоді всі юдеї принесли десятину збіжжя, молоде вино й оливу до сховищ.

¹³ Тоді я призначив відповідальних за сховища: священика Шелемію, писаря Задока, левита Педаю, а також Ганана, сина Заккура, сина Маттанії, їхнім помічником, бо знав, що всі вони чесні. Отож це був їхній обов’язок: видавати відповідні частки всім своїм родичам.

¹⁴ Пам’ятай, мій Боже, про мене за все це. Не забудь мої добрі діла, які я віддано чинив для храму мого Бога та для служби у ньому.

¹⁵ У ті дні в Юдеї я бачив людей, які на винокурнях по суботах чавили виноград, в’язали снопи, вантажили на віслюків усе: і вино, і зерно, і фіґи, і всіляку поклажу й везли до Єрусалима. Я попередив їх, щоб цього дня вони не торгували.

¹⁶ Люди з Тира, що жили в Юдеї, привозили рибу та різний крам на продаж. Вони продавали це юдеям в Єрусалимі по суботах. ¹⁷ Я дорікав знатним людям Юдеї і казав їм: «Що за зло ви чините? Ви ж поганите святий день—суботу? ¹⁸ Хіба ж ваші пращури не робили так само? Хіба не за те наш Бог наслав усі ці нещастя на нас та наше місто? А ви ще додаєте гніву на Ізраїль, оскверняючи святу суботу?»

¹⁹ Коли почало сутеніти в брамах Єрусалима, саме перед суботою, я наказав зачинити всі єрусалимські брами. Я також наказав не відчиняти їх, поки субота не скінчиться. І поставив по кілька чоловік біля всіх брам, щоб ніякий крам не потрапив до міста в суботній день.

²⁰ Одного разу чи двічі торговці та продавці різного краму ночували біля брам Єрусалима. ²¹ Я їх попередив, сказавши: «Навіщо ви ночуєте за мурами міста? Якщо ви ще хоч раз так зробите, мені доведеться застосувати проти вас силу». Відтоді вони по суботах не приїздили.

²² Тоді я сказав левитам, що вони повинні очиститися й піти вартувати біля брам, щоб субота лишилася святим днем. Пам’ятай мене за це також, о мій Боже, і будь до мене добрий у Своїй великій любові.

²³ Також у ті дні я побачив юдеїв, що одружувалися з жінками з Ашдоду, Аммону та Моаву. ²⁴ Половина дітей розмовляли ашдодською або мовами інших народів, вони не вміли говорити гебрейською. ²⁵ Я дорікнув їм, сказавши, що вони неправі, я прокляв їх, кількох побив, я видирав у них волосся й примушував їх присягатися іменем Божим. Я казав: «Не віддавайте своїх дочок за чужинців і не беріть чужинок за дружин своїм синам. ²⁶ Хіба цар Соломон ізраїльський не вчинив гріх через такі ж одруження, як ці? Не було царя, подібного йому поміж інших народів, і Бог любив його й зробив царем над Ізраїлем. Але чужоземні жінки підбили і його на гріх. ²⁷ Чи повинні ми слухати вас і чинити такий великий гріх, бути невірними нашому Богу, одружуючись із чужинками?»

²⁸ Один із синів Йоада, сина первосвященика Еліашива, був зятем Санваллата горонійського. Я прогнав його від себе.

²⁹ Пам’ятай їх, о мій Боже, і покарай їх, бо вони осквернили священство й Угоду священиків та левитів.

³⁰ Отож я очистив їх від усього чужинського, я визначив обов’язки священикам та левитам, кожному дав свою роботу. ³¹ Я також встановив, що люди приноситимуть у належний час пожертви деревиною і першими плодами з урожаю.

Пам’ятай мене добром, о мій Боже!