Add parallel Print Page Options

13 Ось усе оце бачило око моє, чуло ухо моє, та й усе зауважило...

Як знаєте ви знаю й я, я не нижчий від вас,

і я говоритиму до Всемогутнього, і переконувати хочу Бога!

Та неправду куєте тут ви, лікарі непутящі ви всі!

О, коли б ви насправді мовчали, то вам це за мудрість було б!...

Послухайте но переконань моїх: і вислухайте заперечення уст моїх.

Чи будете ви говорити неправду про Бога, чи будете ви говорити оману про Нього?

Чи будете ви уважати на Нього? Чи за Бога на прю постаєте?

Чи добре, що вас Він дослідить? Чи як з людини сміються, так будете ви насміхатися з Нього?

10 Насправді Він вас покарає, якщо будете ви потурати таємно особі!

11 Чи ж велич Його не настрашує вас, і не нападає на вас Його страх?

12 Ваші нагадування це прислів'я із попелу, ваші башти це глиняні башти!

13 Мовчіть передо мною, а я говоритиму, і нехай щобудь прийде на мене!

14 Нащо дертиму я своє тіло зубами своїми, а душу свою покладу в свою руку?

15 Ось Він мене вб'є, і я надії не матиму, але перед обличчям Його про дороги свої сперечатися буду!

16 І це мені буде спасінням, бо перед обличчя Його не підійде безбожний.

17 Направду послухайте слова мого, а моє це освідчення в ваших ушах нехай буде.

18 Ось я суд спорядив, бо я справедливий, те знаю!

19 Хто той, що буде зо мною провадити прю? Бо тепер я замовк би й помер би...

20 Тільки двох цих речей не роби Ти зо мною, тоді від обличчя Твого я не буду ховатись:

21 віддали Свою руку від мене, а Твій страх хай мене не жахає!...

22 Тоді клич, а я відповідатиму, або я говоритиму, Ти ж мені відповідь дай!

23 Скільки в мене провин та гріхів? Покажи Ти мені мій переступ та гріх мій!

24 Чому Ти ховаєш обличчя Своє і вважаєш мене Собі ворогом?

25 Чи Ти будеш страхати завіяний вітром листок? Чи Ти соломину суху будеш гнати?

26 Бо Ти пишеш на мене гіркоти й провини мого молодечого віку даєш на спадок мені,

27 і в кайдани заковуєш ноги мої, і всі дороги мої стережеш, назирці ходиш за мною,

28 і він розпадається, мов та трухлявина, немов та одежа, що міль її з'їла!...

13 «Усе це бачило насправді моє око
    і вухо чуло й осягнуло до кінця.
І знаю достеменно я те саме, що й вам відоме,
    бо я не нижчий, аніж ви.
Але хотів би я до Всемогутнього звернутись
    посперечатися у своїй справі з Ним.
Нікчемність вашу ви брехнею готові покривати;
    ви, як лжелікарі, що к лікуванню не придатні,
    всі ви—цілителі й лікарі нікчемні.
А хто вас змусив мовчати,
    тоді б на мудреців були ви трохи схожі.

Послухайте, які переконання маю,
    прислухайтесь до доказів моїх.
Чи будете неправду говорити Богу,
    чи будете в оману вводити Його?
Покажете, що ви Його служаки ревні,
    чи почнете скаржитися Богу?
Якщо пошле випробування, то чи будете ви раді?
    Чи будете брехати Йому, як смертному якомусь?
10 Звичайно, Бог поправить вас,
    якщо ви віддані Йому в душі.
11 Коли Він постає велично перед вами,
    чи то не лячно, чи не огортає жах нараз?
12 Вся ваша мудрість непотрібна, як той попіл,
    всі відповіді ваші марні[a].

13 Замовкніть, дайте говорить мені,
    а далі вже як буде.
14 Чому терзаю я зубами тіло,
    чому рукам своє життя ввіряю?
15 Він, звісно, може вбити мене. Надії марні[b].
    І все ж я захищатимусь перед Його лицем.
16 У цьому мені бачиться рятунок,
    адже безбожники не сміють віч-на-віч стати перед Богом.
17 Послухайте уважно, що кажу,
    що хочу я донести в ваші вуха.
18 Я впевнений, я гідний виправдання,
    ось гляньте, які докази зібрав.
19 Якщо знайдеться той, хто вину мою докаже,
    тоді замовкну я навік.

20 Однак Тебе благаю, Боже:
    лиш два послаблення мені зроби.
    Погодишся, тоді не буду я ховатися від Тебе.
21 Прийми Свою правицю з мене,
    і перестань наводить жах.
22 Тоді поклич, у мене відповідь готова,
    або дозволь мені сказати,
    а потім будеш говорити Сам.
23 Які гріхи і злочини я маю?
    Скажи, де я згрішив, коли закон порушив?
24 Чому від мене лик ховаєш Свій?
    Чом мене ворогом Своїм вважаєш?
25 Хіба листок, що вітер котить, станеш доганяти?
    Чи переслідувати суху соломинку почнеш?
26 Ти ж гострі звинувачення мені кидаєш
    і змушуєш страждати за юнацькі помилки.
27 В кайдани ноги Ти мені скував
    поставив варту на моїх дорогах.
    Де слід мій, там чатуєш Ти.
28 А чоловік цей гасне, мов гнила колода,
    як те вбрання, що сточене на порох міллю».

Footnotes

  1. 13:12 марні Або «м’які, неначе глина».
  2. 13:15 Він… марні Або «Навіть якщо Бог вирішить вбити мене, я буду вірити в Нього».