Исход 21

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Закон про рабів

21 Ось ці правила ти даси народові Ізраїлю: ² коли купиш раба-єврея^[a], то він мусить служити шість років, а на сьомий піде на волю без плати. ³ Якщо він прийшов сам, то нехай сам і йде. Якщо ж одружений, то його жінка піде з ним. ⁴ Якщо його господар дасть йому жінку, і вона народить йому синів або дочок, то жінка з її дітьми належатиме господареві, а він нехай іде собі сам. ⁵ Та якщо раб скаже: «Я люблю свого господаря, свою жінку й своїх дітей, я не піду на волю». ⁶ Тоді його господар приведе його до Бога^[b], поставить біля дверей чи одвірка й проколе йому вухо шилом, і той служитиме йому довіку.

⁷ Коли хтось продасть свою дочку в рабство, то вона не вийде з неволі, як виходить раб. ⁸ Якщо вона не до вподоби господареві, що призначив її для себе, то він може дозволити викупити її. Він не може вирішити продати її чужинцям, бо виявиться невірним до неї. ⁹ Якщо він візьме її для свого сина, то має ставитися до неї як до дочки.

¹⁰ Якщо це господар візьме іншу жінку для себе, то не повинен відмовляти першій в їжі, вбранні чи подружніх правах. ¹¹ Якщо він позбавить її цих трьох речей, то вона може бути вільна без плати.

Різні шкоди

¹² Якщо хтось ударить іншого так, що той помре, його самого слід віддати на смерть. ¹³ Але якщо він зробив це не навмисне, а Бог віддав того йому в руки, то Я вкажу тобі місце, куди він може втекти. ¹⁴ Та коли хтось діятиме підступно проти свого ближнього й зумисно вб’є його, то забери його від Мого вівтаря, щоб його самого могли вбити.

¹⁵ Якщо хтось ударить свого батька або свою матір, того скарають на смерть. ¹⁶ Якщо чоловік викраде когось, то смерть йому—однаково, чи продав він невільника в рабство, чи тримає в себе.

¹⁷ Якщо хтось проклинає свого батька чи свою матір, тому смерть. ^18-19 Якщо в сварці хтось вдарить іншого каменем чи кулаком і той, кого вдарили, не помре, а буде прикутий до ліжка то того, хто побив його, буде виправдано. Однак винний зобов’язан підтримувати його, та ще й відшкодує побитому за час, що той втратить.

²⁰ Коли хазяїн вдарить свого раба палицею і той помре, то йому, безперечно, буде відплата за вбивство. ²¹ Та якщо раб житиме і через день чи два одужає, то карати^[c] хазяїна не треба, бо він за цього невільника сплатив гроші.

²² Коли двоє б’ються і вдарять вагітну жінку, і дитина вийде з неї, але їй не буде більше ніякої шкоди^[d], то на винного чоловік тієї жінки накладе стягнення, і йому слід заплатити відповідно до розпорядження суддів. ²³ Якщо ж буде якесь пошкодження, то віддаси життя за життя. ²⁴ Око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу. ²⁵ Тавро за тавро, рану за рану, стусан за стусан.

²⁶ Коли хтось ударить в око свого раба чи рабиню й пошкодить його, то відпустить на волю за око. ²⁷ Якщо виб’є зуба своєму рабові, чи рабині, то відпустить на волю за зуб.

²⁸ Якщо віл буцне рогами чоловіка чи жінку і той чи та помре, то вола слід закидати камінням, але м’яса його не їсти, а власника вола виправдати. ²⁹ Якщо ж віл той буцався й раніше, а власника попереджали та він не догледів, а той забив чоловіка, чи жінку, то вола слід закидати камінням, а власника покарати на смерть. ³⁰ Якщо на нього накладено плату, то він мусить заплатити викуп за своє життя, згідно з усім тим, що йому присуджено. ³¹ Якщо ж бик буцне чийогось сина чи дочку, то слід дотримуватися того ж закону. ³² Якщо бик буцне раба чи рабиню, то слід відшкодувати тридцять шекелів срібла (ціну нового раба) власникові, а вола закидати камінням.

^33-34 Коли хтось відкриє або викопає криницю й не закриє її, а віл, чи осел упаде туди, то власник криниці мусить відшкодувати. Він повинен заплатити хазяїнові худоби, але мертва тварина залишиться йому. ³⁵ Коли чийсь бик на смерть буцне сусідського бика, то слід продати живого бика, а гроші за нього розділити. Сусідам слід також розділити забитого бика. ³⁶ Якщо відомо, що той бик буцався й раніше, а його господар не догледів, то він, безперечно, має заплатити бика за бика, а забитий належатиме йому.