Исход 13

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Посвячення первістків Господу

13 Господь розмовляв з Мойсеєм, кажучи: ² «Присвяти Мені кожного первістка, кожного серед Ізраїлевих дітей, хто відкриває утробу: чи то в людей, чи то в худоби. Вони мої».

³ Мойсей сказав народу: «Запам’ятайте цей день, коли ви вийшли з Єгипту, з дому рабства, бо могутньою рукою Господь вивів вас звідти. І не їжте нічого заквашеного. ⁴ Сьогодні ви виходите, у місяці авіві.

⁵ Коли Господь приведе тебе до землі ханаанців, хиттитів, аморійців, хивійців та євуситів, яку присягав віддати твоїм пращурам, землю, що тече молоком і медом, відправляй таку службу цього місяця; ⁶ сім днів їстимеш опрісноки. Сьомого дня буде свято Господа. ⁷ Тож протягом семи днів слід їсти опрісноки. Нічого заквашеного щоб і видно не було ні в тебе, ані в землі твоїй. ⁸ І дітям своїм скажеш того дня: „Це за те, що Господь зробив для мене, коли я вийшов з Єгипту”».

⁹ І буде то знаком для тебе на твоїй руці і пам’яткою між твоїми очима^[a], щоб закон Господа був на устах твоїх, бо могутньою правицею Він вивів тебе з Єгипту. ¹⁰ Тож дотримуйся цього правила в призначений час з року в рік, ¹¹ коли Господь приведе тебе до землі ханаанців, як Він і присягав тобі й твоїм пращурам, і віддасть її тобі. ¹² І тоді присвячуватимеш Господу все, що відкриє утробу. Усяка первонароджена тварина чоловічої статі буде належати Господу. ¹³ Ти зможеш викупити кожного першого віслючка, принісши в жертву ягня. Якщо ж не викупиш, то зламай йому шию. І кожного хлопчика-первістка^[b] із своїх синів ти викуповуватимеш.

¹⁴ Коли твій син спитає тебе згодом: «Що це?»—скажеш йому: «Своєю могутньою рукою Господь вивів нас із Єгипту, з рабського дому. ¹⁵ Коли фараон уперто відмовлявся відпустити нас, то Господь повбивав кожного первістка в єгипетській землі, як первістка людини, так і первістка тварини. Ось чому я жертвую для Господа всіх первістків чоловічої статі серед тварин і викупаю кожного первістка-хлопчика серед моїх синів. ¹⁶ Це буде знаком на твоїй руці й пам’яткою між очима твоїми. Бо могутньою Своєю рукою Господь вивів нас із Єгипту».

Дорога до Червоного моря

¹⁷ Коли фараон відпустив людей, то Бог не вів їх шляхом до Филистимської землі, хоч то була близька дорога. Бог подумав: «Щоб народ не передумав, побачивши війну й не вернувся до Єгипту». ¹⁸ Бог повернув людей до пустелі перед Червоним морем^[c]. І вийшли Ізраїлеві діти, споряджені до бою, з Єгипетської землі.

¹⁹ Мойсей забрав із собою Йосипові останки, бо той узяв був клятву з Ізраїлевих синів: «Бог напевно прийде до вас, тож мусите забрати з собою звідси мої останки». ²⁰ Вони рушили з Суккота й зупинилися табором в Ефамі на краю пустелі.

²¹ Господь йшов поперед них удень стовпом хмар, вказуючи їм шлях, а вночі—вогняним стовпом, щоб світити їм, тож вони могли йти і вдень, і вночі. ²² І з-перед народу не зникав ні стовп хмар удень, ні вогняний стовп уночі.