Add parallel Print Page Options

Світло у темряві

У минулому землі Завулона та Нафталі були покинуті, але в майбутньому ці землі стануть шанованими—це місця, що прилягають до моря, а іншим краєм—до річки Йордан, Ґалилеї, де мешкають інші народи.

Люди, які ходили у пітьмі,
    побачили яскраве світло.
Засяяло «Велике Світло» тим,
    хто жив на землі мороку.
Це Ти, Боже, примножив народ.
    Ти приніс людям щастя.
Вони веселяться перед Тобою,
    як ті щасливі землероби в дні жнив,
як збуджені від задоволення вояки,
    коли здобуте в битві ділять.
Тому що звільнив Ти їх від тягаря непосильного,
    зняв з їхніх плеч ярмо і переламав дубця,
яким їх вороги лупцювали,
    як це було тоді, коли наніс поразку мидіанцям[a].
Бо кожний чобіт, що відміряв битви путь,
    і закривавлений одяг згорять, як дрова, у вогні.
Бо народився для нас син, нам подарували сина,
    на плечі якого покладено владу.
І назвали його Чудотворним Радником,
    Всемогутнім Богом, Вічним Батьком, Князем Благоденства.
Бо влада Його постійно зростатиме,
    і настане безпечний мир для престолу й землі Давида,
    стверджуючи й зміцнюючи їх
    у справедливості та праведності відтепер і навіки.
Палка відданість[b] Господа Всемогутнього,
    народу Своєму все це дасть.

Бог покарає Ізраїль

Господь послав слово проти Якова,
    і воно тяжко вдарить Ізраїль.
Про це швидко дізнаються всі
    в землі Ефраїма та в Самарії.
Погордливі й пихаті, вони скажуть:
10     «Попадала цегла, потрощилася,
    проте ми відбудуємо знову з тесаного каменя.
Потрощено сикоморові балки,
    але ми натомість покладемо значно міцніші крокви кедрові».
11 Господь Підняв проти них ворогів
    на чолі з Рецином і нацькував їхніх ворогів:
12 Сирію зі сходу та филистимлян із заходу—
    і вони зжерли Ізраїль, проковтнувши його вмить.

Все одно Його гнів не вщух,
    а рука все ще занесена, щоб покарати їх.

13 Та не прийшли люди до Того, Хто їх покарав,
    не шукали Господа Всемогутнього.
14 Через те й відтяв Господь і голову, й хвіст Ізраїлю,
    того ж таки дня зламав і гілля, і стовбур.
15 За голову правили старійшини й вельможі,
    хвостом були пророки, що проповідували брехню.
16 Проводирі народу ввели його в оману,
    а ті, хто йшов за ними, заблукали.
17 Через те Господь не радів молоді,
    не виявляв милосердя до їхніх сиріт і вдів,
адже кожен протистояв Богу
    і з кожних уст злітали грішні слова.

Він все ще гнівається,
    і рука Його все ще занесена для покарання.

18 Бо зло розгорілося, мов вогонь,
    який пожер бур’яни та колючки.
Він перекинувся на підлісок,
    і заклубочився той стовпами диму.
19 Гнівом Господа Всемогутнього було спалено землю дотла,
    а люди перетворилися на паливо для багаття,
    і ніхто не кинувся рятувати іншого.
20 Люди хапали щось справа, та не вгамували голоду,
    пожирали щось зліва, і теж було мало;
    кожен пожирав плоть дітей своїх[c].
21 Манассія пожирав Ефраїма,
    а Ефраїм накинувся на Манассія,
    разом вони пішли на Юдею.

Однак Він усе ще лютує,
    а Рука Його занесена, щоб покарати.

Footnotes

  1. 9:4 наніс… мидіанцям Див.: Суд. 7:15-25.
  2. 9:7 відданість Це гебрейське слово означає «любов», «гнів», «ненависть», «ревнощі» тощо.
  3. 9:20 пожирав… своїх Або «пожирав свою плоть».

(8-23) Бо не буде темноти для того, хто утискуваний. Перша пора злегковажила була край Завулонів та край Нефталимів, а остання прославить дорогу приморську, другий бік Йордану, округу поганів.

(9-1) Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!

(9-2) Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич!

(9-3) Бо зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма.

(9-4) Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров'ю, стане все це пожежею, за їжу огню!

(9-5) Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру.

(9-6) Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить!

(9-7) Проти Якова слово послав був Господь, а впало воно на Ізраїля,

(9-8) і пізнає народ, увесь він, Єфрем та мешканець Самарії, що говорять з пихою й надутістю серця:

10 (9-9) Попадали цегли, а ми побудуємо з каменя тесаного, сікомори позрубувано, та замінимо їх кедрами!

11 (9-10) Та над ним Господь зміцнив противників Реціна, а його ворогів нацькував:

12 (9-11) Арама попереду, а филистимлян позаду, і пожерли Ізраїля цілою пащею... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!

13 (9-12) Та народ не звернувся до Того, Хто вразив його, і не шукали Господа Саваота...

14 (9-13) Тому то Господь відсік від Ізраїля голову й хвіст, пальму й очеретину за одного дня.

15 (9-14) Старий та поважаний це та голова, а пророк, що навчає неправди, це хвіст.

16 (9-15) І сталося, що поводатарі цього народу зробилися звідниками, і гинуть проваджені ними.

17 (9-16) Тому то його юнаками радіти не буде Господь, а до сиріт його й його вдів милосердя не матиме, бо кожен безбожний й злочинець, і злобне всі уста говорять. При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!...

18 (9-17) Бо злоба горить, як огонь, пожирає тернину й будяччя, і палає по запустах лісу, і крутяться вверх стовпи диму...

19 (9-18) Від лютости Господа Саваота земля загориться, і стане народ, як пожива огню, і не пощадить жоден брата свого!...

20 (9-19) І різати буде праворуч, та буде голодний, і жертиме зліва, але не насититься, кожен жертиме тіло рамена свого:

21 (9-20) Манасія Єфрема, а Єфрем Манасію, разом обоє на Юду... При цьому всьому не відвернувсь Його гнів, і витягнена ще рука Його!...