Иов 41

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

41 «Чи можеш ти Левіафана на гачок зловити,
    а чи зв’язати йому мотузкою язик?
² Хто може в ніздрі йому вселити мотузку,
    його щелепи проколоть гачком?
³ Чи буде він просить пощади в тебе,
    а чи улещувати тебе почне?
⁴ Чи укладе з тобою перемир’я,
    чи візьмеш ти його на все життя слугою?
⁵ Чи будеш з ним, неначе з птахом, гратись,
    чи зв’яжеш, щоб дівчата молоденькі забавлялися?
⁶ Чи зможуть виторгувати його купці,
    чи розітнуть його й поділять між собою?
⁷ Чи вдасться його шкіру дротиком проткнуть,
    чи голову йому ти гарпуном поцілиш?

⁸ На нього руки поклади і битву пригадай;
    не зробиш більше ти цього ніколи.
⁹ Даремні сподівання подолати його.
    Лиш глянувши на нього, вже впадеш від страху.
¹⁰ Нікому мужності не стане розлютить його.
    То хто ж повстане проти Мене?

¹¹ Хіба було, щоб виклик Мені кинув хтось і не програв?
    Адже під небом все Мені належить^[a].

¹² Хіба Я не мовчатиму про мову його дужу,
    про переконливі його слова?
¹³ Хто може здерти з нього шкуру?
    Хто подолає його подвійний панцир?^[b]
14 Міцні щелепи хто йому розчепить
    з зубами, що на всіх наводять жах?
¹⁵ Його спина щитами рясно вкрита,
    немов печаттю, вони втиснуті надійно.
¹⁶ Одне до одного притулені близенько,
    що й вітер поміж ними не пройде.
¹⁷ Один приєднаний до іншого так міцно,
    що розділити їх нічим не можна.
¹⁸ Коли він чхне, то висікає блискавицю,
    а очі світяться, мов промені світанку.
¹⁹ Вогонь із пащі, мов із смолоскипа
    навколо нього іскри розсипає.
²⁰ А ніздрі викидають клуби (пари),
    як пара рветься із паруючого киплячого казана.
²¹ Його дихання може полум’я роздмухати,
    із пащі виривається вогонь.
²² Велику силу має його шия,
    усі, хто її бачить, ціпеніють з жаху.
²³ Всі складки шкіри зведені докупи,
    не проглядає поміж ними тіло.
²⁴ У нього серце вилите, неначе камінь,
    мов жорна витесані для млина.
²⁵ Бояться й грізні воїни^[c], як він зводиться на ноги,
    його хвоста удари не дають їм влучити у ціль.
²⁶ Не розсіче ту шкуру меч ніякий, бо відскочить,
    ні дротик, ні стріла, ні спис пробить її не зможуть.
²⁷ Залізо—то для нього мов солома,
    а бронза—деревина трухлява.
²⁸ Стріла його не змусить утікати,
    каміння, пущене з пращі, відскакує, немов полова.
²⁹ Дубцем його огріти, мов полоскотати,
    він насміхається над кинутим у нього списом.
³⁰ На череві у нього мовби гострі черепки
    лишають слід в болоті, як від плуга.
³¹ Він змушує глибоке море закипіть, мов юшка,
    бульбашки морем, як в киплячім маслі.
³² За ним по морю пінний слід блищить,
    немовби плесо вкрилось сивиною.
³³ Немає рівних на землі йому,
    єдине це створіння, що не має страху.
³⁴ На гордих він звисока поглядає,
    він—цар над усіма, хто пиху має».