Иов 31
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
31 «З очима власними Угоду я уклав,
щоб не дивились на дівчат з жагою.
2 Що Бог відводить людям з висоти,
яку нам спадщину Усемогутній відпускає з неба?
3 Хіба це не страждання для злостивих,
чи не погибель для неправедних людців?
4 Хіба не Бог за кожним стежить кроком,
хіба не Він пильнує за моїм шляхом?
5 Якщо я марнославно жив,
чи поспішив когось обшахрувати,
6 хай тоді Бог на терезах надійних зважить,
щоб пересвідчитися міг в моїх чеснотах.
7 Якщо звернув я з правильного шляху,
якщо мене ввели в спокусу очі,
якщо до рук моїх прилипло щось чуже,
8 тоді нехай те, що я посадив, хтось інший з’їсть,
нехай мої посіви вирвуть із корінням.
9 Якщо не витримало серце зваб жіночих
і я у двері друга заглядав,
аби до жіночки його пробратись,
10 нехай тоді для іншого моя дружина зерно змеле,
хай інші схиляться над нею уночі.
11 Тому що перше—це поганий вчинок,
а друге—це вже злочин, за який судити треба.
12 Бо це—вогонь, що спалить все,
він міг би зжерти все моє добро.
13 Якби я був несправедливий до слуги й служниці,
коли вони до мене скаржитись прийшли,
14 що б я тоді робив, коли Господь підвівся,
щоб перевірить, що б Йому я відповів?
15 Чи не так само, як і їх, мене
Господь у материнськім лоні сформував?
16 Якщо відмовив бідним я у тім, що потребують,
якщо я змусив очі вдів від сліз почервоніти,
17 якщо не розділив із сиротою хліба шмат,
18 бо з юних днів про нього піклувався, наче батько,
і з народження мого я піклувався про вдову,
19 якщо я бачив, що комусь нема у що вдягнутись,
чи бачив я нужденного, ледве прикритого лахміттям,
20 чи ж він не дякував мені за всі турботи,
чи ж не зодягнений,
зігрітий був він вовною з моїх овець?
21 Якщо підняв я руку на сирітку,
що допомоги просив біля брами[a],
22 тоді нехай плече звихнеться,
нехай рука зламається у лікті.
23 Бо я найбільш боюся посланої Богом кари,
Його велич лякає мене[b].
24 Якби упевненість від золота я мав,
якби сказав, що лиш йому я вірю,
25 якби радів я з власного добра,
чи з того, що розбагатів зненацька,
26 якби я сонця помічав сіяння,
чи місяця величного ходу,
27 щоб серце від краси зачарувалось,
і поклонявся б їм, і поцілунки слав,
28 то навіть це за злочин би вважалось, вартий кари,
бо я б тоді був Бога зрадив.:
29 Якби радів я з того, що мій недруг потерпає,
чи святкував його страждання,
30 але я не сказав йому нічого злого,
ані проклять на голову його не слав.
31 Хіба з мого намету люди не казали:
„Хто з тих, кому дав м’ясо Йов, не мав утіхи?”
32 Не довелося подорожньому провести ніч надворі,
бо я відкрив для нього двері й запросив зайти.
33 Якби я замовчав свої гріхи, як інші це зробили б,
щоб приховати в серці злочини свої,
34 злякавшись натовпу великого довкола,
чи боячись зневаги родичів близьких,
не вийшов би з намету, затаївся б,
35 як би хотів я, щоб хтось вислухав мене!
Ось підпис мій, хай відгукнеться Всемогутній!
Хай вороги письмово звинувачення Свої підтвердять.
36 Я б на плечі носив той знак, звичайно,
і на корону переніс би його теж.
37 Йому б я звіт давав про все, що я зробив
і шанобливо, як до князя, я б звертався.
38 Якщо проти мене голосить земля,
і борозни разом зайшлися у риданнях,
39 якщо я висотав із неї силу, не сплативши,
чи жителів її призвів на смерть,
40 нехай тоді колючками зійде пшеничний лан
і бур’яни замість ячменю вродять».
На цьому скінчилося слово Йова.
Copyright © 2007 by Bible League International