Add parallel Print Page Options

Слово Зофара

20 Сказав тоді Зофар із Наамата:

«Мої передчуття тривожні змушують мене
    тобі відповісти про те, що відчуваю.
Від Йова чую нарікання,
    які образливо звучать для мене,
    і розуміє серце, що мовчать не може.

Хіба не знав ти з незапам’ятних часів,
    коли ще на землі з’явилася людина[a].
Хіба тоді відомо не було,
    що торжество зловмисників минуще,
    що свято кривдника триває тільки мить?
Бо його пиха тягнеться до неба,
    а голова сягає хмар.
Як той послід, назавжди зникне він,
    хто бачив його, лиш запитає: „Де ж він?”
Мов сон[b] вчорашній, відлетить,
    примарою нічною щезне,
    його ніхто не зможе відшукати.
Хто часто бачився із ним, його вже не побачить,
    й домашні не зустрінуться очима з ним удома.
10 Почнуть у жебраків жебрачить його діти,
    а загребущі руки повернуть
    усе нахапане добро.
11 Були кістки його могутні по-юнацьки,
    але на порох сила та зітреться.

12 Хоч зло у роті має смак солодкий,
    і він ту смакоту ховає під язик.
13 Хоча не може він відмовитись від того,
    і намагається утримати подовше,
14 але закисне їжа та, поки дійде до шлунку,
    зміїною отрутою для нього стане.
15 Заковтує багатство він, а потім відригає,
    Бог його змусить виригати все те.
16 Він живиться зміїною отрутою,
    а потім смертельне гадюче жало увіп’ється в нього.
17 Він не побачить ні потоків повноводних,
    ні рік молочних, ні медових берегів.
18 Все, що нажив, він мусить повернути,
    бо загребти собі усе не зможе.
    Плоди трудів йому утіхи не дадуть.
19 Тому що бідних він гнітить, штовхає до зубожіння.
    Захоплює будинок, де й цвяха не забив.

20 Тому що він не знав,
    коли наситить решту своїх прагнень,
    але загарбане лише погибель принесе.
21 Адже ніщо не врятувалось від жаги його,
    і через те його багатство згине.
22 Коли він матиме усього повну чашу,
    посипляться на нього біди і нещастя,
    сповна спізнає він страждання силу.
23 Як буде повним черево його,
    Бог лють свою пошле на нього.
    Вона проллється струмом нескінченним.
24 Якщо почне тікати злодіяка від меча,
    тоді стріла із бронзи дожене його й проткне.
25 Він висмикнути спробує, витягне зі спини,
    та вістря вже проткнуло жовчний міхур.
    Тоді охопить жах його смертельний.
26 Скарби нагарбані залишаться в землі,
    вогонь нищівний пожере їх.
    Нікого не лишить живих у тій оселі.
27 Відкриють Небеса його провину,
    і здибиться земля в протесті гнівнім.
28 Нестримна повінь гніву Господа його оселю проковтне.
29 Ось яку долю кривдник дістає від Бога,
    такий от спадок Бог йому послав».

Footnotes

  1. 20:4 людина Або «Адам».
  2. 20:8 сон Або «видіння». Див.: «видіння».