Иезекииль 16

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Невірний Єрусалим

16 Слово Господа дійшло до мене: ² «Сину людський, хай Єрусалим усвідомить усі свої мерзотні вчинки^[a]. ³ Скажи Єрусалиму, що Господь Бог говорить йому: „Походження твоє, о Єрусалиме, в землі Ханаанській: твій батько був аморійцем, а мати—хиттянкою. ⁴ В день, коли ти народилася, твою пуповину не відрізали, ані обмили тебе водою, щоб зробити чистою, ані сіллю тебе не потерли, ані в полотно не загорнули.

⁵ Ніхто не подивився на тебе з жалем, ніхто не мав досить співчуття, щоб зробити хоч що-небудь добре для тебе. Ні, тебе викинуто в чисте поле, бо в день, коли ти народилася, тебе зневажили.

⁶ І коли Я проходив повз і побачив, як ти вовтузишся в крові, Я сказав тобі: „Живи!” ⁷ Я примусив тебе рости, мов ту рослину у полі. Ти виросла, розвилася і стала найпрекраснішою з жінок: груди твої округлилися, волосся виросло у тебе, а перш була гола і невкрита. ⁸ Коли згодом Я подивився знов на тебе, то побачив, що ти вже достатньо доросла для кохання. Я простер полу плаща Свого над тобою^[b] і прикрив твою голизну. Я дав тобі обіцянку і уклав Заповіт з тобою і ти стала Моєю нареченою.

⁹ Я скупав тебе у воді, змив з тебе кров і змастив тебе оливою. ¹⁰ Я вдягнув тебе у гаптоване вбрання і взув у шкіряні сандалії. Я вбрав тебе у тонке полотно і вкрив пишним шовком. Так проголошує Господь Бог. ¹¹ Я прикрасив тебе дорогоцінностями: надів браслети на руки і намисто на шию. ¹² Я вдів кільце тобі в ніс, сережки в вуха і чудовий вінець на голову. ¹³ Тож тебе було прикрашено золотом і сріблом, одяг твій був тонкого полотна, шовку та гаптованої тканини. Твоєю їжею була просіяне борошно, мед та олива^[c]. Ти стала царицею прегарною і величною. ¹⁴ І слава розійшлася між народами про твою красу, адже Я зробив тебе красунею”». Так проголошує Всевишній.

¹⁵ «Але ти покладалася на свою красу і використала своє добре ім’я, щоб стати повією, ти розпорошила прихильність на кожного,^[d] хоч би хто приходив, і твоя краса належала йому. ¹⁶ Ти використовувала гарне вбрання своє, щоб опоряджувати місця поклоніння, де ти чинила свою розпусту, віддаючи себе кожному чоловікові, який би не проходив повз.

¹⁷ Ти також узяла чудові прикраси, які Я подарував тобі, прикраси, виготовлені з Мого золота і срібла, а ти зробила для себе бовванів чоловічої статі і займалася розпустою з ними. ¹⁸ Ти наділа на них свій гаптований одяг і поклала перед ними Мою оливу й Моє запашне куріння. ¹⁹ А їжу, що Я дав тобі: просіяне борошно, оливу і мед, що Я дав тобі на поживу—ти поклала як запашний ладан перед ними. Ось що сталося»,—проголошує Господь Бог.

²⁰ «Потім ти взяла своїх синів та дочок, яких народила Мені, й принесла їх у жертву на поживу бовванам. Чи мало тобі було тієї розпусти, що ²¹ ти забила^[e] Моїх дітей і принесла їх у жертву бовванам? ²² В усіх твоїх мерзенних звичках і в розпусті, ти забула дні своєї молодості, коли Я знайшов тебе голу й невкриту, вовтузячись в своїй крові. ²³ Після всіх твоїх гидот—горе тобі, горе»,—проголошує Господь Бог.

²⁴ «Ти спорудила собі узвишшя і влаштувала храм на кожному перехресті, примножуючи свою розпусту. ²⁵ При початку кожної вулиці ти спорудила узвишшя й принижувала свою красу, розкриваючи свою голизну для кожного, хто проходив повз. ²⁶ Ти займалася розпустою з Єгиптом, твоїм сусідом, який завжди був напоготові лігти з тобою, та запалювала Мій гнів своєю зростаючою невибагливістю. ²⁷ Тож Я покарав тебе і зменшив твої землі, Я віддав тебе твоїм пожадливим ворогам, дочкам (містам) филистимським, які й самі були збентежені твоєю розпустою.

²⁸ Ти також злягалася з ассирійцями, займаючись розпустою з ними, але й цього тобі було не досить, бо ти ж ненаситна. ²⁹ Тоді твоя невибагливість зросла й поширилася на Халдею, землю торговців, то й цим ти не задовольнилася. ³⁰ Яка ж ти слабовольна,—проголошує Господь Бог,—якщо робиш усе це, поводячись, мов безсоромна розпусниця.

³¹ Коли ти спорудила свої пагорби при початку кожної вулиці й зробила пишні храми на кожному перехресті, ти поводилась не як повія, бо нехтувала платнею. ³² Ти, розпусниця, віддаєш перевагу випадковим чоловікам перед власним мужем! ³³ Всі повії дістають платню, а ти роздавала подарунки всім своїм коханцям, підкуповувала їх, щоб вони приходили до тебе звідусіль по твою розпусту. ³⁴ Тож у своїй розпусті ти була протилежністю іншим повіям, бо платиш ти сама, і нічого тобі не платять».

³⁵ Через те, розпуснице, почуй слово Господа Бога! ³⁶ Ось що Господь Бог говорить: «За те, що ти роздала своє багатство,^[f] що виставляла свою голизну, була невибаглива щодо коханців, за всіх твоїх мерзенних бовванів, за те, що ти віддала їм кров дітей своїх— ³⁷ за все це я зберу всіх коханців, з якими ти любилася, всіх, кого ти любила, так само, як і тих, кого ненавиділа. Я зберу їх звідусіль і оголю тебе перед ними, й вони побачать усю твою голизну^[g].

³⁸ Я засуджу тебе до покарання як тих жінок, що коїли перелюб і що проливали кров. Я поверну на тебе криваву помсту Моєї люті і гнів ревнощів Моїх. ³⁹ Тоді Я видам тебе твоїм коханцям, і вони знесуть твої пагорби й зруйнують твої пишні храми. Вони зірвуть із тебе одяг, заберуть свої чудові прикраси і залишать тебе голу й невкриту. ⁴⁰ Вони нашлють на тебе юрбу, що поб’є тебе камінням і порубає на шматки своїми мечами. ⁴¹ Вони спалять вщент твої будинки і покарають тебе на очах у багатьох жінок. Я покладу край твоїй розпусті, ти більш не платитимеш своїм коханцям. ⁴² Тоді моя лють проти тебе вгамується. Я заспокоюсь і не гніватимусь більше».

⁴³ «Через те, що ти не пам’ятаєш днів своєї молодості, ти розлютила Мене. Тож покарав тебе Я за те, але ти не припинила блуд, та навпаки, ти вигадала ще огидніші мерзоти»,—проголошує Господь Бог.

⁴⁴ «Кожен, хто говорить прислів’ями, згадає це прислів’я про тебе: „Яка мати—така й дочка”. ⁴⁵ Ти справжня дочка своєї матері, яка зневажала свого чоловіка та своїх дітей; і ти справжня сестра своїх сестер, які зневажають своїх чоловіків та своїх дітей. Твоя мати—хиттянка, а батько—аморієць. ⁴⁶ Твоя старша сестра була Самарія, яка жила на північ від тебе зі своїми дочками, а твоя молодша сестра, що жила на південь від тебе із своїми дочками, була Содом^[h]. ⁴⁷ Ти не тільки ходила їхніми дорогами й наслідувала їхні мерзенні звички, але у свій спосіб ти скоро стала ще більш розбещена, ніж вони».

⁴⁸ «Так само правда, як те, що я живу,—проголошує Господь Бог,—твоя сестра Содом та її дочки ніколи не чинили такого, як ти й твої дочки. ⁴⁹ Ось який був гріх Содому, твоєї сестри. Вона та її дочки були зухвалі, перегодовані й безжурні: вони не допомагали бідним та нужденним. ⁵⁰ Вони були пихаті й чинили мерзоту переді Мною, через те Я й покінчив з ними, як ти бачила».

⁵¹ «Самарія не нагрішила й половини того, що ти, бо ти скоїла більше мерзоти, ніж вони, і зробила так, що твої сестри здаються праведними порівняно з твоїми вчинками. ⁵² Неси ж свою ганьбу! Через те, що твої гріхи були бридкіші, ніж твоїх сестер, вони здаються праведнішими за тебе. Тож ганьба тобі, неси свій сором, за огидні вчинки твої!

⁵³ Однак, я відновлю Содом і Самарію та їх дочок, і тебе серед них також. ⁵⁴ Ти втіху матимеш від Мене. Ти нестимеш свою ганьбу, соромлячись всього, що наробила. ⁵⁵ Ти і сестри твої знову відбудовані будуть: Содом та Самарія із їх дочками обернуться тим, ким вони були раніше, а ти й твої дочки розквітнуть як і раніше. ⁵⁶ Ти навіть не згадувала сестру твою Содом за днів гордині твоєї. ⁵⁷ Ти не згадувала її до того, як нечестивість твою було викрито. А зараз тебе зневажають дочки Едома^[i] і всі їхні сусіди, і дочки филистимські—всі, хто навколо тебе, ставляться до тебе з презирством. ⁵⁸ Тобі нести наслідки твоєї розпусти й твоєї мерзоти»,—проголошує Господь Бог.

⁵⁹ Ось що Господь Бог говорить: «Я чинитиму з тобою так, як ти заслуговуєш, бо ти зневажала мою запоруку, порушивши Угоду. ⁶⁰ Однак Я пам’ятатиму Заповіт, який Я уклав з тобою за днів твоєї молодості, і встановлю з тобою Заповіт віковічний. ⁶¹ Тоді ти пригадаєш свою поведінку і засоромишся, коли отримаєш сестер своїх, як старших за тебе, так і молодших. Я віддам їх тобі за дочок, але не на підставі Моєї Угоди з тобою.

⁶² Тож Я встановлю Мій Заповіт тобі, й ти знатимеш, що Я—Господь. ⁶³ Тоді, коли Я прощу все те, що ти наробила, ти пригадаєш і засоромишся і більш ніколи не розімкнеш уста через своє приниження». Так проголошує Господь Бог.