Екклесиаст 5

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Про обіцянку

5 Дивись під ноги, коли піднімаєшся до Оселі Господньої. Краще наблизитися до Нього, щоб вслухатися, ніж приносити пожертви, як ті дурні. Адже не відають вони, що творять зло. ² Розплющить рота не спіши, не поспішай сказати раніше Бога. Тож Бог на Небесах, а ти—на землі. Тому хай буде мало слів твоїх.

⁴ Коли даєш обіцянку Богу, не зволікай з її виконанням. Бо Він не любить дурнів. Виконуй свою обіцянку. ⁵ Краще не обіцяти, ніж пообіцяти й не дотримати слова. ⁶ Не дозволяй устам призводити тебе до гріха, не говори священику^[a]: «Я ненавмисне». Навіщо гнівити Бога своїми словами і знищувати плоди своєї праці? ⁷ Адже насправді невгамовні мрії несуть у собі пустопорожні справи і слова. Побійся Бога!

Марнота багатства

⁸ Якщо бачиш, що на твоїй землі збиткуються з бідного й порушують права й справедливість, не дивуйся з цього, бо за кожним можновладцем спостерігає вищий, а за вищим—ще вищий. ⁹ У будь-якому разі країна має силу тоді, коли правитель, мов той раб, піклується старанно про її благополуччя.

¹⁰ Хто любить гроші, тому завжди буде мало. Хто любить множити багатство, тому його ніколи не достатньо. ¹¹ Зростає маєтність—збільшується кількість ротів. Яка ж бо користь для володаря, крім того, що усе те споглядати? ¹² Спокійно спочиває трудівник, пусте чи їсть багато він, чи мало. А багатій повік не стулить, бо стереже своє майно.

¹³ Велику тугу бачив я під сонцем^[b]: коли добро примножував собі на шкоду^[c] чоловік. ¹⁴ Так сталося, що втратив він усе через невдачу, що сина мав, так той лишивсь ні з чим. ¹⁵ Людина з лона материнського виходить гола, такою йде і в потойбічний світ. Нічого з того, що надбав трудяга за життя, в руках не понесе в могилу. ¹⁶ І в цьому теж великий сум: яким з’явився, таким і піде. Який набуток тим, хто трудиться на вітер? ¹⁷ Усе життя у сутінках він їсть, в роздратуванні, гніві, завжди хворий.

Насолоджуйся своєю працею

¹⁸ Ось що, як я збагнув, є добрим і прекрасним: людині належить їсти й пити, знаходити задоволення в праці, якій віддано всі дні життя під сонцем, даровані Богом, бо така її доля. ¹⁹ Ті ж, кому Бог дає багатство й маєтність, кому дозволяє тішитися ними, мати свою частку й знаходити насолоду в праці,—це Божий дарунок. ²⁰ Справді, така людина не перейматиметься днями життя свого, бо Господь займає її справами, що тішать її серце^[d].