От Луки 8

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Супутники Ісуса

8 Після того Ісус ходив по містах і селах, проповідуючи й розповідаючи людям Благовість про Царство Боже. І дванадцятеро апостолів були з Ним. ^2-3 Разом з ними подорожувало й кілька жінок, котрих Ісус зцілив від хвороб або з яких Він вигнав злих духів: Марія з міста Маґдали, з якої Ісус вигнав сімох бісів; Іоанна, дружина Хуза, який був Іродовим домоправителем; Сузанна й багато інших. Вони власним коштом підтримували Ісуса та Його учнів.

Притча про сіяча

(Мт. 13:1-17; Мк. 4:1-12)

⁴ Коли посходилися до Ісуса люди з кожного міста, то зібрався великий натовп, Ісус розповів їм притчу: ⁵ «Вийшов селянин і заходився сіяти. І коли він кинув на ріллю зерно, то деяке впало край дороги і було витоптано, ще й птахи налетіли і склювали його. ⁶ Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, і коли вони проросли, то одразу ж паростки засохли через брак вологи. ⁷ Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки. ⁸ А решта зерна впала на добру землю й проросла, і зерно вродило в сотні разів більше від посіяного».

Розповівши цю притчу, Ісус завершив: «Той, хто має вуха, нехай почує!»

⁹ Учні запитали Ісуса, що означає ця притча. ¹⁰ Тоді Він відповів: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а для всіх інших вони скриваються в притчах, щоб

Пояснення притчі про сіяча

(Мт. 13:18-23; Мк. 4:13-20)

¹¹ «Ось вам пояснення притчі: зерно—то Слово Боже. ¹² Зерно, що впало при дорозі—це ті, хто чує Слово, але з’являється диявол і віднімає Слово з їхніх сердець, щоб не мали віри. І не буде вже їм спасіння. ¹³ Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його, але не мають міцного коріння. Вони вірять якийсь час, але настає час випробувань, і вони відвертаються від Господа. ¹⁴ Зерно, що впало серед теренів—це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи, спокуса багатства, та інші радощі життя душать Слово, і воно не дає плодів^[a]. ¹⁵ А зерно, що впало на добру землю—це люди з добрими й чесними серцями, які чують Слово й підкоряються йому. Тож наполегливістю своєю вони приносять щедрий врожай».

Не приховуйте світла

(Мк. 4:21-25)

¹⁶ «Ніхто не ставить запалений світильник під перевернуту посудину або під ліжко. Навпаки, його ставлять на підставку, щоб кожен, хто зайде в приміщення, бачив світло. ¹⁷ Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, щоб не вийшло на чисту воду.

¹⁸ Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, який, як йому здається, йому належить».

Ісусові учні—Його родина

(Мт. 12:46-50; Мк. 3:31-35)

¹⁹ Прийшли до Ісуса Його мати й брати, але не могли наблизитися до Нього через те, що Його оточував натовп. ²⁰ Ісусові сказали: «Поглянь! Он мати й брати Твої чекають зовні і бажають бачити Тебе».

²¹ У відповідь Ісус сказав: «Моя мати і брати—це ті, хто слухає Слово Боже й виконує його».

Ісус вгамовує бурю

(Мт. 8:23-27; Мк. 4:35-41)

²² Одного дня було так, що Ісус сів у човен разом зі Своїми учнями й мовив до них: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!» І вони вирушили. ²³ Поки вони пливли, Ісус заснув, а на озеро налетів штормовий вітер. Човен почав наповнюватися водою. ²⁴ Учні розбудили Ісуса зі словами: «Господи, Господи, ми гинемо!» Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям вгамуватися. Вітер вщух, і на озері запала тиша.

²⁵ А Ісус звернувся до Своїх учнів: «Де ваша віра?» Та вони були налякані й збентежені, й питали один одного: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»

Зцілення біснуватого

(Мт. 8:28-34; Мк. 5:1-20)

²⁶ І припливли вони до землі Ґерасинської^[b], що на протилежному березі озера від Ґалилеї. ²⁷ Тільки-но Ісус зійшов з човна, як один чоловік з того міста зустрів Його. Він був одержимий нечистим духом. Тривалий час він не носив одягу й не жив у будинку, а жив серед гробниць.

²⁸ Побачивши Ісуса, одержимий упав долілиць перед Ним, а потім голосно закричав: «Що Тобі треба від мене, Ісусе, Сину Господа Всевишнього? Благаю Тебе, не муч мене». ²⁹ Ісус звелів нечистому духові вийти з того чоловіка. Нечистий часто хапав його, та коли це траплялося, то доводилося заковувати його в кайдани та ланцюги й тримати під вартою. Та щоразу він рвав ланцюги й трощив кайдани і, гнаний бісом, тікав у безлюдні місця.

³⁰ Тож Ісус запитав його: «Як тебе звати?» І той відповів: «Легіон»^[c],—бо багато бісів вселилося в того чоловіка. ³¹ Вони благали Ісуса не виганяти їх у безодню^[d]. ³² Неподалік на узвишші паслося велике стадо свиней. Тож біси благали Ісуса дозволити їм переселитися у свиней, й Ісус їм дозволив.

³³ Тож нечисті духи залишили чоловіка і вселилися в свиней. Тоді стадо кинулося з крутого берега в озеро й потонуло.

³⁴ Коли свинопаси, які доглядали за стадом, побачили, що сталося, то побігли геть і розповіли про все по місту й околицях. ³⁵ І люди сходилися, щоб подивитися, що сталося. Вони прийшли до Ісуса й, побачивши того біснуватого біля Його ніг одягненим і при здоровому глузді, дуже злякалися. ³⁶ Свідки розповіли їм, як одержимий бісом був зцілений. ³⁷ То всі люди землі Ґерасинської попросили Ісуса залишити їх, бо великий страх охопив їх.

Тоді Він увійшов у човен, щоб повернутися до Ґалилеї, ³⁸ а чоловік, з якого вийшли нечисті духи, благав Ісуса узяти його з Собою. Та Ісус відіслав його зі словами: ³⁹ «Повертайся додому й розкажи всім, що Бог зробив для тебе». І чоловік пішов, по цілому місту розповідаючи про те, що Ісус зробив для нього.

Воскресіння дочки Яїра та зцілення хворої на кровотечу

(Мт. 9:18-26; Мк. 5:21-43)

⁴⁰ Коли Ісус повернувся до Ґалилеї, великий натовп вітав Його. ^41-42 Саме тоді прийшов голова синагоги на ймення Яїр. Він упав до Ісусових ніг і благав піти до нього додому, оскільки там помирала його єдина дочка, якій було дванадцять років. І коли Ісус йшов з Яїром, величезний натовп з усіх сторін щільно оточував Його.

⁴³ У натовпі була жінка, яка вже дванадцять років страждала від кровотечі. Вона витратила все, що мала, на лікарів,^[e] та ніхто з них не зміг допомогти їй. ⁴⁴ Жінка підійшла ззаду до Ісуса й торкнулася краю Його плаща. Тієї ж миті кровотеча припинилася.

⁴⁵ Ісус запитав: «Хто це торкнувся Мене?» Оскільки всі відмовлялися, Петро відповів: «Господи, натовп зусібіч напирає на Тебе і тисне». ⁴⁶ Та Ісус сказав: «Хтось торкнувся Мене, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене». ⁴⁷ Коли жінка зрозуміла, що їй не вдасться залишитися непоміченою, затремтіла і впала долілиць перед Ісусом. Перед усіма присутніми вона сказала, чому торкнулася Його і як миттю одужала. ⁴⁸ Ісус сказав їй: «Дочко, віра твоя зцілила тебе! Йди з миром».

⁴⁹ Поки Ісус ще говорив, чоловіки прийшли з дому Яїра й сказали йому: «Твоя дочка померла. Навіщо турбувати Учителя?» ⁵⁰ Та Ісус почув ці слова й мовив до Яїра: «Не бійся. Лиш вір, і вона одужає».

⁵¹ Прийшовши до дому, Ісус нікому не дозволив заходити з Ним, крім Петра, Іоана, Якова та батьків дитини. ⁵² Усі присутні плакали й сумували за дівчинкою. Ісус мовив: «Не плачте! Вона не померла, а просто спить». ⁵³ Та люди почали насміхатися з Нього, знаючи, що вона таки померла.

⁵⁴ Тоді Ісус узяв її за руку й мовив: «Дівчинко, вставай!» ⁵⁵ Дух її повернувся в тіло, і вона тут же підвелася. Ісус звелів нагодувати дівча. ⁵⁶ Батьки дівчинки були приголомшені тим великим дивом, але Ісус наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що сталося.