Второзаконие 1

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Мойсей звертається до ізраїльського народу

1 Це слова, що Мойсей промовив до всього Ізраїлю по той бік Йордану, в пустелі, в долині Йордану навпроти Суфа, між Параном і Тофелом, Лаваном, Газеротом і Ді-Загавом, ² одинадцятиденною дорогою по горах Сеїру від Хореву до Кадеш-Барнеа.

³ На сороковий рік, перший день одинадцятого місяця Мойсей сповістив ізраїльтян про все, що Господь велів йому сказати їм. ⁴ Це було сталося після того, як він розбив Сихона, царя аморійців, що жив у Хешбоні, та Оґа, царя башанського, що жив у Аштароті біля Едреї. ⁵ По той бік Йордану, в землі Моавській, Мойсей почав роз’яснювати цей Закон^[a]. Він сказав:

⁶ «Господь Бог наш сказав нам на горі Хорев: „Довго вже ви біля цієї гори залишаєтеся. ⁷ Оберніться й рушайте, ідіть до гір аморійців, до всіх їхніх сусідів у долині Йордану, в гори, на західні схили Шефели, і в Неґев, і на берег Моря^[b], в землю Ханаанську і в Ливан, аж до великої ріки Євфрату. ⁸ Отже, Я дав вам цю землю. Ідіть і володійте краєм, який Господь присягнувся віддати батькам вашим Аврааму, Ісааку та Якову і нащадкам їхнім”»^[c].

Мойсей вибирає вождів

⁹ Тоді я сказав вам: «Сам я не можу впоратися з усіма вашими скаргами. ¹⁰ Господь Бог ваш зробив вас численними, як зірки на небі. ¹¹ Нехай Господь, Бог батьків ваших, примножить кількість вашу в тисячу разів, і нехай Він вас благословить, як обіцяв. ¹² Але чи можу я один долати тягарі ваші й труднощі, й чвари? ¹³ Виберіть з родів своїх мужів мудрих і розсудливих, і досвідчених, і я призначу їх головувати над вами».

¹⁴ А ви відповіли мені: «Те, що ти сказав зробити, добре».

¹⁵ Так я призначив голів племен ваших—усі вони мудрі й досвідчені люди, щоб керувати вами: тисяцькими, сотниками, п’ятидесятниками, десятниками, як і вождів над усіма племенами.

¹⁶ Тоді ж я також навчив ваших суддів: «Вислуховуйте справи своїх братів-ізраїльтян і не дозволяйте собі мати серед них улюбленців. ¹⁷ Не підтримуйте ні бідного, ні багатого в присуді. Вислухайте обидві сторони. Нікого не бійтеся, бо останнім суддею буде Бог. А справу, що занадто складна для вас, приносьте до мене, і я вислухаю її». ¹⁸ Тоді ж я наказав вам усе, що маєте робити.

Вивідники йдуть до Ханаану

¹⁹ І вирушили ми від Хореву через широку й жахливу пустелю, яку бачили ви по дорозі до гір аморійців, саме так, як Господь Бог наш звелів нам. І нарешті прийшли ми до Кадеш-Барнеа. ²⁰ І сказав я вам: «Тож прийшли ви до гір аморійських, які Господь Бог наш дає нам. ²¹ Дивись, Господь Бог твій дав тобі землю цю. Іди й володій нею так, як Господь твоїх батьків пообіцяв тобі. Не бійся і не зневірюйся».

²² І всі ви мені сказали: «Давайте пошлемо вивідників, які можуть принести нам відомості про те, якою дорогою маємо йти і до яких міст прийдемо».

²³ Мені це здалося доречним, тож вибрав я з-поміж вас дванадцять мужів, по одному з кожного коліна. ²⁴ І вирушили вони, й пішли в гори, і прийшли в долину Ешкол, і розвідали все довкола. ²⁵ Вони принесли плодів тієї землі нам на поживу. Доповідаючи, вони сказали: «Земля, що Господь Бог наш дає нам, є добра!»

²⁶ Та не схотіли ви йти в гори. Ви повстали проти веління Господа Бога вашого. ²⁷ І скаржилися по наметах своїх, і казали: «Господь лихий був на нас, тож через це Він вивів нас із землі Єгипетської, щоб видати нас у руки аморійців і вигубити нас. ²⁸ Куди ж нам іти? Брати наші відбили нам бажання, кажучи: „Народ дужчий і вищий за нас, міста великі й укріплені аж до неба. Бачили ми там також синів Анака”»^[d].

²⁹ І сказав я вам: «Не тремтіть і не лякайтесь їх. ³⁰ Господь, Бог ваш, веде ваше військо. Він воюватиме за вас, так само, як робив Він усе на ваших очах у Єгипті ³¹ і в пустелі, де ви бачили, як Господь Бог ваш ніс вас, неначе чоловік несе сина свого, на всьому шляху, який ви пройшли, доки не прийшли сюди.

³² Але незважаючи на це, ви не покладалися на Господа Бога вашого, ³³ Який іде поперед вас дорогою, шукаючи місце, щоб стати вам табором, і вказує вам шлях вогнем уночі й хмарою вдень».

Народу не дозволено ввійти в Ханаан

³⁴ І почув Господь нарікання ваші, й розгнівався Він і поклявся: ³⁵ «Жоден із цих людей, цього лихого покоління не побачить доброї землі, яку Я присягнувся дати батькам вашим. ³⁶ Лише Калев, син Єфунне, її побачить. Лише йому й синам його Я дам землю, якою він мандрував, бо він ішов за Господом».

³⁷ Господь навіть на мене розгнівався через вас і сказав: «Навіть ти туди не ввійдеш. ³⁸ Ісус, син Навина, що стоїть перед тобою, увійде туди. Підтримай його, бо він приведе Ізраїль успадкувати її. ³⁹ А діти ваші і сини ваші, про яких ви думали, що стануть вони здобиччю, не вміють нині відрізнити добро від зла, вони туди ввійдуть і володітимуть нею. ⁴⁰ А ви поверніться й рушайте в пустелю, в бік до Червоного моря».

⁴¹ І ви відповіли мені: «Згрішили ми проти Господа. Ми підемо й воюватимемо, як Господь Бог наш нам звелів». Тож ви до бою підперезалися й сподівалися, що легко йти в гори.

⁴² І Господь сказав мені: «Скажи їм: „Не йдіть у гори, сподіваючись, що Я буду вам допомагати. Мене не буде серед вас, тож ви станете легкою здобиччю для ворогів”».

⁴³ Я переповів вам, та ви не послухалися. Ви збунтувалися проти Господньої перестороги, ви були зухвалі й пішли в гори. ⁴⁴ І аморійці, що жили у тих горах, виступили вам назустріч, вони погналися за вами, як рій бджіл. І били вони вас від Сеїру аж до Хорми. ⁴⁵ І, повернувшись, ви ридали перед Господом, та Господь не звертав уваги на голос ваш, Він вас не слухав. ⁴⁶ І довго залишалися ви в Кадеші.