Add parallel Print Page Options

Новий початок

І благословив Бог Ноя та його синів, мовивши: «Нехай у вас буде багато дітей. Заселіть землю. І кожна тварина на землі, усе птаство в небі, все, що плазує по землі, усяка риба в морі боятимуться вас. І матимете владу над ними всіма. Все, що рухається і живе на землі, буде вам на поживу. Як дав Я вам раніше зелені рослини на поживу, так тепер віддаю і все інше.

Але не їжте живого м’яса, що кров у собі має. Я стягну і вашу кров за ваші життя. Від кожної тварини, від кожної людини, від усіх, хто пролив кров іншої людини, я вимагатиму його життя.

Хто проллє кров іншого,
    то і його кров інший проллє,
    оскільки Бог створив людей за образом Своїм.

Тож майте багато дітей, тож множтеся на цій землі й розселяйтеся».

Угода Бога з Ноєм

Тоді Бог сказав Ноєві та його синам: «Я укладаю Угоду з вами й нащадками вашими, з усіма живими створіннями, що навколо вас. 10 Я укладаю Угоду з усім птаством, домашньою худобою, дикими звірами, що навколо вас, усім що вийшло разом з вами з ковчегу. 11 Це угода про те, що ніколи вже потоп не нищитиме всього живого на землі і не спустошуватиме землю».

12 І мовив далі Бог: «Ось доказ Угоди, що я укладаю з вами і всім живим навколо вас. Ця угода—на всі часи. 13 Я залишу райдугу[a] в хмарах, що буде доказом Угоди між Мною і землею. 14-15 А коли Я заберу хмари з-над землі й з’явиться райдуга, тоді Я згадаю про Угоду між Мною і кожним живим створінням. І ніколи вже потоп не знищить життя на землі. 16 Тож побачивши райдугу в небі, Я згадаю про довічну Угоду між Богом і всіма живими створіннями на землі».

17 І ще Бог сказав Ноєві: «Це і є доказом Угоди, що Я уклав з усім живим на землі».

Ноєві сини. Хамів гріх

18 Ноєві сини Сим, Хам та Яфет вийшли разом з ним із ковчегу. (Хам був батьком Ханаана). 19 Ці троє були синами Ноя і від них походять усі люди на землі.

20 Ной став землеробом і посадив виноградник. 21 Одного разу Ной випив вина і, сп’янівши, ліг роздягнений спочивати у наметі своєї дружини[b]. 22 Хам, батько Ханаана, побачивши голого батька свого, вийшов і розповів про це своїм братам. 23 Тоді Сим та Яфет узяли одяг, накинули собі на плечі, задкуючи увійшли до намету і вкрили свого роздягненого батька. Отже, вони не бачили його голизну.

24 Коли Ной прокинувся від сп’яніння, то дізнався, що вчинив його молодший син. 25 І сказав Ной:

«Нехай проклятий буде Ханаан!
    Бути йому найостаннішим рабом братів своїх»[c].

26 І Ной додав:

«Благословенний Господи, Боже Симів![d]
    Нехай Ханаан буде рабом Симовим.
27 Нехай Бог збагатить Яфета,
    нехай Він живе в наметах Симових.
    Нехай Ханаан буде рабом і Яфетові».

28 Ной жив після потопу триста п’ятдесят років. 29 Загалом він прожив дев’ятсот п’ятдесят років і потім помер.

Footnotes

  1. 9:13 райдугу Буквально «лук»—зброя для метання стріл, яка має вигляд стягнутої тятивою дуги.
  2. 9:21 у наметі своєї дружини Або «де була його дружина».
  3. 9:25 Нехай… братів своїх Ной проклинає не Хама, а сина його Ханаана. Нащадки Ханаана жили вздовж узбережжя Палестини, Ливану та Сирії. Пізніше Бог віддав цю землю ізраїльському народу, який і виконав прокляття.
  4. 9:26 Благословенний… Симів Або «Я молюся, щоб Господь, мій Бог, благословив Сима».

І поблагословив Бог Ноя й синів його, та й промовив: Плодіться й розмножуйтеся, та наповнюйте землю!

І ляк перед вами, і страх перед вами буде між усією звіриною землі, і між усім птаством небесним, між усім, чим роїться земля, і між усіма рибами моря. У ваші руки віддані вони.

Усе, що плазує, що живе воно, буде вам на їжу. Як зелену ярину Я віддав вам усе.

Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати.

А тільки Я буду жадати вашу кров із душ ваших, з руки кожної звірини буду жадати її, і з руки чоловіка, з руки кожного брата його Я буду жадати душу людську.

Хто виллє кров людську з людини, то виллята буде його кров, бо Він учинив людину за образом Божим.

Ви ж плодіться й розмножуйтеся, роїться на землі та розмножуйтесь на ній!

І сказав Бог до Ноя та до синів його з ним, кажучи:

А Я, ось Свого заповіта укладаю Я з вами та з вашим потомством по вас.

10 І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами, від усіх, що виходять з ковчегу, до всієї земної звірини.

11 І Я укладу заповіта Свого з вами, і жодне тіло не буде вже знищене водою потопу, і більш не буде потопу, щоб землю нищити.

12 І Бог промовляв: Оце знак заповіту, що даю Я його поміж Мною та вами, і поміж кожною живою душею, що з вами, на вічні покоління:

13 Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона за знака заповіту між Мною та між землею.

14 І станеться, коли над землею Я хмару захмарю, то буде виднітися в хмарі веселка.

15 І згадаю про Свого заповіта, що між Мною й між вами, і між кожною живою душею в кожному тілі. І більш не буде вода для потопу, щоб вигубляти кожне тіло.

16 І буде веселка у хмарі, і побачу її, щоб пам'ятати про вічний заповіт між Богом і між кожною живою душею в кожному тілі, що воно на землі.

17 І сказав Бог до Ноя: Це знак заповіту, що Я встановив поміж Мною й поміж кожним тілом, що воно на землі.

18 І були сини Ноєві, що вийшли з ковчегу: Сим, і Хам, і Яфет. А Хам він був батько Ханаанів.

19 Оці троє були сини Ноєві, і від них залюднилася вся земля.

20 І зачав був Ной, муж землі, садити виноград.

21 І пив він вино та й упився, й обнажився в середині свого намету.

22 І побачив Хам, батько Ханаанів, наготу батька свого, та й розказав обом браттям своїм надворі.

23 Узяли тоді Сим та Яфет одежину, і поклали обидва на плечі свої, і позадкували, та й прикрили наготу батька свого. Вони відвернули дозаду обличчя свої, і не бачили наготи батька свого.

24 А Ной витверезився від свого вина, і довідався, що йому був учинив його син наймолодший.

25 І сказав він: Проклятий будь Ханаан, він буде рабом рабів своїм браттям!

26 І сказав він: Благословенний Господь, Симів Бог, і хай Ханаан рабом буде йому!

27 Нехай Бог розпросторить Яфета, і нехай пробуває в наметах він Симових, і нехай Ханаан рабом буде йому!

28 А Ной жив по потопі триста літ і п'ятдесят літ.

29 А всіх Ноєвих днів було дев'ятсот літ і п'ятдесят літ. Та й помер.