Бытие 37
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Йосипові сни
37 Яків оселився там, де жив його батько, у землі Ханаанській.
2 Ось оповідь про Якову родину. Йосип мав сімнадцять років. Він пас овець разом зі своїми братами. Він був помічником синів Вілхи та Зілпи, що були дружинами його батька. Він розповів батькові про всі лихі справи своїх братів.
3 Ізраїль (тобто Яків) любив Йосипа над усіх своїх синів, бо той був сином його старості. Ізраїль подарував Йосипу гарний різнобарвний плащ[a]. 4 Брати ж бачили, що батько любить його більше, ніж їх. Вони ненавиділи його. Вони й слова доброго до нього не могли сказати.
5 Якось Йосипові приснився сон, і він розповів про нього своїм братам. Після цього брати його ще тяжче зненавиділи. 6 Він сказав: «Послухайте сон, що мені приснився. 7 Сниться мені, що ми в’яжемо снопи в полі. Аж гульк, встав мій сніп та й стоїть, а ваші зібралися навколо та й ну вклонятися моєму».
8 Тут брати йому й кажуть: «Ти що, й насправді збираєшся стати нашим царем і правити нами?» І зненавиділи вони його ще більше через сон і слова його.
9 І ще один сон приснився Йосипові, і він розповів його братам своїм. Він сказав: «Мені знову приснився сон про те, як сонце, місяць і одинадцять зірок вклонилися мені».
10 Коли він розповів своєму батькові й братам про це, то батько почав сваритися на нього такими словами: «Що то за сон такий тобі приснився? Чи може я, твоя мати й брати справді прийдуть і вклоняться тобі до землі?»
11 Брати заздрили Йосипові, та батько тримав це на серці. 12 Якось Йосипові брати пішли пасти батькові отари до Сихема. 13 Ізраїль і каже йому: «Твої брати пасуть зараз у Сихемі. От і ти підеш до них». Йосип каже: «Гаразд!»
14 Тоді Ізраїль каже йому: «Йди зараз, подивися, чи все гаразд із братами й отарами. Коли повернешся, то розкажеш мені». І послав Ізраїль Йосипа з долини Хеврон до Сихема. То він і пішов собі. 15 Коли Йосип прошкував полем, зустрівся йому чоловік, котрий спитав його: «Що ти тут шукаєш?» 16 Йосип відповів: «Я шукаю своїх братів. Чи не скажеш мені, будь ласка, де вони пасуть отари?» 17 Той чоловік і каже: «Вони пішли звідси, бо я чув, як вони казали: „Ходімо в Дотан”». То Йосип подався слідом за своїми братами і знайшов їх у Дотані.
Йосипа продають у рабство
18 Вони побачили його здалеку. Доки він наближався до них, вони змовилися вбити його. 19 Вони казали одне одному: «Погляньте, он іде той сновида. 20 Давайте вб’ємо його й кинемо до сухої криниці, а самі скажемо, що його розірвав дикий звір. Тоді побачимо, що вийде зі снів його».
21 Почувши це, Рувим вирішив урятувати Йосипа і сказав: «Не треба вбивати його». 22 Рувим додав: «Не будемо проливати кров. Киньмо його в колодязь у пустелі, але не піднімемо руку на нього». Рувим хотів урятувати Йосипа, щоб він повернувся до батька.
23 Коли Йосип підійшов до своїх братів, вони схопили його й зідрали гарний різнобарвний плащ, що був на ньому. 24 Потім кинули Йосипа до колодязя. Колодязь був порожній, води в ньому не було.
25 Потім вони сіли їсти. А як підвели очі, то побачили караван купців[b], що йшли з Ґілеада. Їхні верблюди були нав’ючені прянощами, бальзамом та миррою. Ішли вони до Єгипту.
26 Юда мовив до своїх братів: «Що за користь нам із того, що ми вб’ємо нашого брата і приховаємо його смерть? 27 Ходімо продамо його ізмаїльцям. Хай не буде його крові на наших руках, адже він наш брат, наша плоть». І брати погодилися з ним.
28 Коли мидіанські купці проходили повз них, вони витягли Йосипа з колодязя й віддали його купцям, а ті зібрали його в Єгипет. 29 Коли Рувим повернувся до ями й побачив, що Йосипа там нема, він розірвав на собі одяг в ознак суму. 30 Тоді він підійшов до своїх братів і сказав: «Хлопця там немає! Що ж мені тепер робити?»
31 Взяли тоді брати Йосипове вбрання і, забивши козла, вимастили вбрання кров’ю. 32 Принісши його до свого батька, вони сказали: «Ось що ми знайшли. Поглянь, чи не сина твого це одяг». 33 Впізнав Яків і каже: «Це мого сина вбрання. Дикий звір загриз його, напевно, розірвав на шматки». 34 І розірвав Яків на собі одяг, бо був у великому сумі, а потім одягнувши волосяницю[c] на стегна, багато днів горював за своїм сином. 35 Усі Якові сини й дочки поприходили, щоб утішити його, але він відмовився від того, щоб вони утішали його, кажучи: «Я горюватиму за сином своїм аж до самісінької смерті».
36 Тим часом мидіанці продали Йосипа в Єгипті Потифару, військовому, начальнику варти фараона.
Copyright © 2007 by Bible League International