Add parallel Print Page Options

І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки.

І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.

І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ.

За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку.

І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі, і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно.

І пожалкував був Господь, що людину створив на землі. І засмутився Він у серці Своїм.

І промовив Господь: Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.

Але Ной знайшов милість у Господніх очах.

Це ось оповість про Ноя. Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях. Ной з Богом ходив.

10 І Ной породив трьох синів: Сима, Хама й Яфета.

11 І зіпсулась земля перед Божим лицем, і наповнилась земля насильством.

12 І бачив Бог землю, і ось зіпсулась вона, кожне бо тіло зіпсуло дорогу свою на землі.

13 І промовив Господь до Ноя: Прийшов кінець кожному тілу перед лицем Моїм, бо наповнилась земля насильством від них. І ось Я винищу їх із землі.

14 Зроби собі ковчега з дерева ґофер. З перегородками зробиш ковчега, і смолою осмолиш його ізсередини та ізнадвору.

15 І отак його зробиш: три сотні ліктів довжина ковчега, п'ятдесят ліктів ширина йому, а тридцять ліктів височина йому.

16 Отвір учиниш в ковчезі, і звузиш на лікоть його від гори, а вхід до ковчегу влаштуєш на боці його. Зробиш його на поверхи долішні, другорядні й третьорядні.

17 А Я ось наведу потоп, воду на землю, щоб з-під неба винищити кожне тіло, що в ньому дух життя. Помре все, що на землі!

18 І складу Я заповіта Свойого з тобою, і ввійдеш до ковчегу ти, і сини твої, і жінка твоя, і жінки твоїх синів із тобою.

19 І впровадиш до ковчегу по двоє з усього, з усього живого, із кожного тіла, щоб їх заховати живими з тобою. Вони будуть самець і самиця.

20 Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх, по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими.

21 А ти набери собі з кожної їжі, що вона на споживання, і буде для тебе й для них на поживу.

22 І зробив Ной усе, як звелів йому Бог, так зробив він.

Зло людське

Людей ставало все більше й більше на землі. І було багато в них дочок. Побачили сини Божі[a], що ті вродливими були, та й почали брати з ними шлюб, хто яку вподобав. І мовив тоді Господь: «Дух Мій не завжди перебуватиме в людях[b], бо тіла їхні тлінні. І житимуть вони лише сто двадцять років».

Сини Божі пізнали людських жінок, а ті народили їм дітей. В ті часи (і пізніше) на землі жили нефілими[c] Вони були воїнами давніх часів, славетними людьми. Господь побачив, що люди на землі сповнені зла, що думають лише про лихе. І пошкодував Бог, що створив людей на землі. І засмутився Він у серці Своєму. І промовив тоді Господь: «Я зітру з лиця землі людей, яких створив. Я знищу не тільки всіх людей і всіх тварин, але й усе, що плазує по землі та всіх птахів небесних. Я так шкодую, що створив їх». Але Ной здобув ласку в очах Господа.

Ной

Ось родовід Ноїв. Ной був чоловік праведний і бездоганний серед усіх людей свого часу. Він жив у згоді з Богом і наслідував Його у всьому. 10 Ной мав трьох синів: Сима, Хама та Яфета.

11 І зіпсувалася земля в очах Божих. Запанувало на ній насильство. 12 Поглянув Бог на землю. Вона була загублена людьми, які занапастили й життя свої.

13 І мовив Бог Ноєві: «Я вирішив покласти край усьому живому за те, що люди залили землю насильством. Я знищу землю.

14 Змайструй собі ковчег із кипарису. Зроби приміщення в ньому і просмоли його ззовні та зсередини. 15 Завдовжки він має бути триста ліктів[d], завширшки—п’ятдесят ліктів[e], а заввишки—тридцять ліктів[f]. 16 Зроби під дахом вікно в лікоть, а збоку—двері. Зроби також три палуби: нижню, середню й верхню. 17 Я збираюся затопити водою землю, щоб сталася велетенська повінь, і знищити все живе, що є під небом. Усе на землі загине. 18 У нас же з тобою буде особлива домовленість. Ти зайдеш у ковчег зі своїми синами й з дружиною своєю, і з жінками синів своїх. 19 І мусиш узяти з собою по парі всього живого на землі, щоб вони вижили з тобою. Вони мають бути чоловічої та жіночої статі. 20 По парі кожного виду птахів, звірів і плазунів різних прийдуть до тебе, щоб ти зберіг їх живими. 21 Візьми з собою кожного роду їжі, щоб було і для тебе, і для всіх».

22 Ной зробив так, як звелів йому Бог.

Footnotes

  1. 6:2 сини Божі Тобто «Ангели» або «царі». Також див.: Йов 1:6, 2:1.
  2. 6:3 Дух Мій… в людях Значення цього слова в гебрейській мові точно не відоме й не визначене. Можливі такі варіанти: «судити» («Дух Мій не вічно судитиме людей»); «непокоїти» («Люди не вічно непокоїтимуть Дух Мій»); «сперечатися» («Дух Мій не вічно сперечатиметься з людьми»).
  3. 6:4 нефілими Слово «нефілими», тобто люди, що жили до потопу, подібне до гебрейського слова «ті, що впали», хоча значення й непевне. Давньогрецькі й латинські перекладачі перекладали це слово, як «велетні», оскільки в наступних книгах Біблії нефілимів описано як великих і дужих людей. Див.: Числа, 13:33.
  4. 6:15 триста ліктів Приблизно 150 м.
  5. 6:15 п’ятдесят ліктів Приблизно 25 м.
  6. 6:15 тридцять ліктів Приблизно 15 м.