Add parallel Print Page Options

47 І прийшов Йосип, і розповів фараонові та й сказав: Мій батько, і брати мої, і їхні отари, і худоба їх, і все їхнє прибули з ханаанського Краю. І ось вони в країні Ґошен.

І взяв він із своїх братів п'ятеро чоловіка, та й поставив їх перед лицем фараоновим.

І сказав фараон до братів його: Яке ваше зайняття? А вони відказали фараонові: Пастухи отари раби твої, і ми, і наші батьки.

І сказали вони фараонові: Ми прибули, щоб мешкати в краї цім, нема бо паші для отари, що є в рабів твоїх, бо в ханаанському Краї тяжкий голод. А тепер нехай же осядуть раби твої в країні Ґошен.

І промовив фараон до Йосипа, говорячи: Батько твій та брати твої прибули до тебе.

Єгипетьський край він перед лицем твоїм. У найліпшім місці цього краю осади батька свого та братів своїх, нехай осядуть у країні Ґошен. А коли знаєш, і між ними є здатні люди, то зроби їх зверхниками моєї череди.

І привів Йосип батька свого Якова, та й поставив його перед лицем фараоновим. І Яків поблагословив фараона.

І промовив фараон до Якова: Скільки днів часу життя твого?

А Яків сказав до фараона: Днів часу мандрівки моєї сто й тридцять літ. Короткі та лихі були дні часу життя мого, і не досягли вони днів часу життя батьків моїх у днях часу мандрівки їхньої.

10 І Яків поблагословив фараона, та й вийшов від обличчя фараонового.

11 І осадив Йосип батька свого та братів своїх, і дав їм володіння в єгипетській країні, у найкращім місці цієї землі у країні Рамесес, як наказав був фараон.

12 І постачав Йосип хліб для батька свого й братів своїх, та для всього дому свого батька відповідно до числа дітей.

13 А хліба не було в усім тім краї, бо голод став дуже тяжкий. І виснажився єгипетський край та Край ханаанський через той голод.

14 І зібрав Йосип усе срібло, що знаходилося в єгипетськім краї та в Краї ханаанськім, за поживу, що вони купували. І Йосип вніс те срібло до фараонового дому.

15 І вичерпалося срібло в краї єгипетськім та в Краї ханаанськім. І прибув увесь Єгипет до Йосипа, говорячи: Дай же нам хліба! Нащо нам умирати перед тобою, тому що вичерпалося срібло?

16 А Йосип сказав: Дайте свою худобу, а я дам вам за худобу вашу, коли вичерпалося срібло.

17 І вони припровадили худобу свою до Йосипа. І дав їм Йосип хліба за коні, і за отари, і за череди худоби, і за осли. І він того року постачав їм хліб за всю їхню худобу.

18 І скінчився той рік, і вони прибули до нього другого року, та й сказали йому: Не скажемо неправди перед паном своїм, що вичерпалося срібло, а череди здобутку в нашого пана. Нічого не зосталося перед нашим паном, хібащо наше тіло та наша земля!

19 Нащо ми маємо вмирати на очах твоїх, і ми, і наша земля? Купи нас та нашу землю за хліб, і будемо ми та наша земля рабами фараонові. А ти дай насіння, і будемо жити, і не помремо, а земля не опустіє...

20 І Йосип купив усю землю єгипетську для фараона, бо єгиптяни спродували кожен поле своє, посилився бо був голод між ними. І стала земля фараоновою.

21 А народ він перепроваджував його до міст від кінця границі Єгипту й аж до кінця її.

22 Тільки землі жерців не купив він, бо для жерців була устава жити на прибутки від фараона. І вони їли свій пай, що давав їм фараон, тому не продали своєї землі.

23 І сказав Йосип до народу: Оце купив я сьогодні для фараона вас і землю вашу. Ось вам насіння, і засійте землю.

24 А настануть жнива, то дасте п'яту частину фараонові, а чотири частині будуть вам на насіння для поля й на їжу вам та тим, хто в домах ваших, та на їжу для ваших дітей.

25 А вони відказали: Ти нас удержав при житті. Нехай же знайдемо милість в очах свого пана, і станемо рабами фараонові.

26 А Йосип поклав це за постанову на єгипетську землю аж до сьогоднішнього дня: на п'яту частину для фараона. Сама тільки земля жерців не стала фараоновою.

27 І осів Ізраїль в єгипетськім краї в країні Ґошен, і набули в нім володіння. І вони розродилися й сильно розмножилися.

28 І жив Яків в єгипетськім краї сімнадцять літ. І були дні Якова, літа життя його, сто літ і сорок і сім літ.

29 І наблизилися дні Ізраїля до смерти. І кликнув він до сина свого до Йосипа, та й промовив йому: Коли знайшов я милість в очах твоїх, поклади руку свою під стегно моє, і вчини зо мною милість та правду: Не поховай мене в Єгипті!

30 І ляжу я з батьками своїми, і ти винесеш мене з Єгипту, і поховаєш мене в їхньому гробі. А той відказав: Я вчиню за словом твоїм.

31 А Яків сказав: Присягни ж мені! І він присягнув йому. І вклонився Ізраїль на зголов'я постелі.

Ізраїль оселяється в Ґошені

47 Йосип пішов і сповістив фараона. Він сказав: «Мій батько й мої брати разом зі своїми вівцями, великою худобою і всім, що мають, прийшли з землі Ханаанської. Вони перебувають зараз у землі Ґошенській. І п’ятьох своїх братів він представив фараонові».

Фараон спитав його братів: «Чим ви займаєтеся?» Вони відповіли фараонові: «Твої слуги—пастухи, і ми, і батьки наші». Далі вони сказали фараонові: «Ми прийшли пожити в цій землі, бо немає пасовиськ для отар твоїх слуг, бо голод у землі Ханаанській. Тож якщо твоя ласка, дозволь нам, твоїм слугам, оселитися в землі Ґошенській».

Фараон тоді каже Йосипові: «Твій батько й брати твої прийшли до тебе. Земля єгипетська відкрита перед ними. Осели своїх батька й братів на кращих землях. Нехай живуть в землі Ґошенській. І якщо знаєш, що серед них є здібні люди, то постав їх наглядати й за моєю худобою».

Тоді Йосип привів свого батька Якова і представив його фараонові. І Яків благословив фараона. І спитав фараон Якова: «Скільки тобі років?» Яків відповів фараонові: «Я прожив сто тридцять років. Прожив я коротке і тяжке життя, коротше за життя моїх батьків».

10 Благословив Яків фараона та й пішов собі. 11 Отже Йосип поселив свого батька й братів і дав їм у власність кращі землі Єгипту, на землі Рамзесовій, як і наказав фараон. 12 Йосип забезпечував харчами свого батька й братів, і весь батьків дім відповідно до кількості дітей.

Йосип скуповує землі для фараона

13 Хліба не стало по всій землі, бо голод був страшний. Тож і земля Єгипетська, і земля Ханаанська виснажилися з голоду. 14 І зібрав Йосип усе срібло, що тільки було в Єгипетській та Ханаанській землях, за хліб, що купували, і Йосип приніс срібло в дім до фараона.

15 Коли не стало срібла в єгипетській та Ханаанській землі, усі єгиптяни прийшли до Йосипа й сказали: «Дай нам хліба. Навіщо нам помирати перед тобою. У нас уже скінчилися гроші». 16 І відповів Йосип: «Віддайте ваші стада, а я дам вам хліба за вашу худобу, якщо гроші скінчилися». 17 І пригнали вони свої стада Йосипові. А він дав їм хліба за їхніх коней, отари овець, стада великої худоби, за їхніх ослів. Того року Йосип давав їм хліб за всю їхню худобу.

18 І скінчився той рік, і прийшли вони до нього наступного року і сказали: «Не будемо приховувати від нашого господаря, що всі гроші скінчилися, і вся наша худоба—у нашого господаря. Нічого не лишилося у нас, лиш наші тіла і наша земля. 19 Навіщо ж нам гинути перед очима твоїми, і нам, і нашій землі? Купи нас і наші землі за хліб. І ми станемо рабами фараона разом із нашою землею. Дай нам зерна для сівби, щоб ми жили, а не вмерли, і щоб земля не стала пустелею».

20 І скупив Йосип усю Єгипетську землю для фараона, оскільки кожен єгиптянин продав своє поле, бо страшний голод мордував їх. Так уся земля стала фараоновою. 21 А людей він зробив рабами по всьому Єгипту: від краю до краю. 22 І лише землі жреців не скупив він, бо жрецям була призначена частка від фараона, і вони жили з цієї частки, що фараон їм призначив. Тому вони не продали свої землі.

23 І звернувся Йосип до людей: «Послухайте, сьогодні я купив вас і придбав ваші землі для фараона. Ось насіння для вас, тож засівайте землю. 24 Але в жнива ви повинні віддавати п’яту частину фараонові, а чотири частини залишатимете собі на насіння для поля, на їжу для вас, ваших родин і ваших дітей». 25 Вони відповіли: «Ти врятував наші життя! Ми знайшли милість в очах нашого володаря, то будемо рабами нашому фараонові».

26 І запровадив Йосип закон про землю в Єгипті, що діє і дотепер. І сказано в ньому, що п’яту частину всього слід віддавати фараонові. І лише земля жреців не стала власністю фараона.

Останні дні Якова

27 І оселився Ізраїль в Єгипті, в землі Ґошенській. Його родина нажила там собі майно, вони мали багато дітей і дуже розмножилися. 28 Яків жив у Єгипті сімнадцять років. І прожив він сто сорок сім років. 29 Коли підійшов Ізраїлеві час помирати, він покликав свого сина Йосипа і мовив до нього: «Якщо я й справді маю твою прихильність, то поклади свою руку мені під стегно[a] й обіцяй, що виявиш до мене щиру любов і чесність. Прошу тебе, не ховай мене в Єгипті. 30 Коли я помру, то забери мене з Єгипту й поховай разом з моїми пращурами в їхній гробниці».

І Йосип відповів: «Я зроблю все, як ти кажеш». 31 Тоді Ізраїль промовив: «Поклянись». І Йосип поклявся йому. Й Ізраїль опустив голову на підголів’я[b].

Footnotes

  1. 47:29 поклади… під стегно Це було ознакою непорушної клятви.
  2. 47:31 опустив голову на підголів’я Або «поклонився на узголів’ї свого посоха».

47 Joseph went and told Pharaoh, “My father and brothers, with their flocks and herds and everything they own, have come from the land of Canaan(A) and are now in Goshen.”(B) He chose five of his brothers and presented them(C) before Pharaoh.

Pharaoh asked the brothers, “What is your occupation?”(D)

“Your servants(E) are shepherds,(F)” they replied to Pharaoh, “just as our fathers were.” They also said to him, “We have come to live here for a while,(G) because the famine is severe in Canaan(H) and your servants’ flocks have no pasture.(I) So now, please let your servants settle in Goshen.”(J)

Pharaoh said to Joseph, “Your father and your brothers have come to you, and the land of Egypt is before you; settle(K) your father and your brothers in the best part of the land.(L) Let them live in Goshen. And if you know of any among them with special ability,(M) put them in charge of my own livestock.(N)

Then Joseph brought his father Jacob in and presented him(O) before Pharaoh. After Jacob blessed[a] Pharaoh,(P) Pharaoh asked him, “How old are you?”

And Jacob said to Pharaoh, “The years of my pilgrimage are a hundred and thirty.(Q) My years have been few and difficult,(R) and they do not equal the years of the pilgrimage of my fathers.(S) 10 Then Jacob blessed[b] Pharaoh(T) and went out from his presence.

11 So Joseph settled his father and his brothers in Egypt and gave them property in the best part of the land,(U) the district of Rameses,(V) as Pharaoh directed. 12 Joseph also provided his father and his brothers and all his father’s household with food, according to the number of their children.(W)

Joseph and the Famine

13 There was no food, however, in the whole region because the famine was severe; both Egypt and Canaan wasted away because of the famine.(X) 14 Joseph collected all the money that was to be found in Egypt and Canaan in payment for the grain they were buying,(Y) and he brought it to Pharaoh’s palace.(Z) 15 When the money of the people of Egypt and Canaan was gone,(AA) all Egypt came to Joseph(AB) and said, “Give us food. Why should we die before your eyes?(AC) Our money is all gone.”

16 “Then bring your livestock,(AD)” said Joseph. “I will sell you food in exchange for your livestock, since your money is gone.(AE) 17 So they brought their livestock to Joseph, and he gave them food in exchange for their horses,(AF) their sheep and goats, their cattle and donkeys.(AG) And he brought them through that year with food in exchange for all their livestock.

18 When that year was over, they came to him the following year and said, “We cannot hide from our lord the fact that since our money is gone(AH) and our livestock belongs to you,(AI) there is nothing left for our lord except our bodies and our land. 19 Why should we perish before your eyes(AJ)—we and our land as well? Buy us and our land in exchange for food,(AK) and we with our land will be in bondage to Pharaoh.(AL) Give us seed so that we may live and not die,(AM) and that the land may not become desolate.”

20 So Joseph bought all the land in Egypt for Pharaoh. The Egyptians, one and all, sold their fields, because the famine was too severe(AN) for them. The land became Pharaoh’s, 21 and Joseph reduced the people to servitude,[c](AO) from one end of Egypt to the other. 22 However, he did not buy the land of the priests,(AP) because they received a regular allotment from Pharaoh and had food enough from the allotment(AQ) Pharaoh gave them. That is why they did not sell their land.

23 Joseph said to the people, “Now that I have bought you and your land today for Pharaoh, here is seed(AR) for you so you can plant the ground.(AS) 24 But when the crop comes in, give a fifth(AT) of it to Pharaoh. The other four-fifths you may keep as seed for the fields and as food for yourselves and your households and your children.”

25 “You have saved our lives,” they said. “May we find favor in the eyes of our lord;(AU) we will be in bondage to Pharaoh.”(AV)

26 So Joseph established it as a law concerning land in Egypt—still in force today—that a fifth(AW) of the produce belongs to Pharaoh. It was only the land of the priests that did not become Pharaoh’s.(AX)

27 Now the Israelites settled in Egypt in the region of Goshen.(AY) They acquired property there(AZ) and were fruitful and increased greatly in number.(BA)

28 Jacob lived in Egypt(BB) seventeen years, and the years of his life were a hundred and forty-seven.(BC) 29 When the time drew near for Israel(BD) to die,(BE) he called for his son Joseph and said to him, “If I have found favor in your eyes,(BF) put your hand under my thigh(BG) and promise that you will show me kindness(BH) and faithfulness.(BI) Do not bury me in Egypt, 30 but when I rest with my fathers,(BJ) carry me out of Egypt and bury me where they are buried.”(BK)

“I will do as you say,” he said.

31 “Swear to me,”(BL) he said. Then Joseph swore to him,(BM) and Israel(BN) worshiped as he leaned on the top of his staff.[d](BO)

Footnotes

  1. Genesis 47:7 Or greeted
  2. Genesis 47:10 Or said farewell to
  3. Genesis 47:21 Samaritan Pentateuch and Septuagint (see also Vulgate); Masoretic Text and he moved the people into the cities
  4. Genesis 47:31 Or Israel bowed down at the head of his bed