Єзекіїль 24
Ukrainian Bible
24 А за дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця було мені слово Господнє таке:
2 Сину людський, напиши собі ім'я цього дня, цього самого дня, бо вавилонський цар саме цього дня наступив на Єрусалим.
3 І розкажи притчу на дім ворохобности, та й скажеш їм: Так говорить Господь Бог: Пристав ти котла, пристав та й налий води в нього.
4 Повкладай його кусні до нього, усякий добрий кусок, стегно та лопатку, наповни кістками добірними.
5 Візьми добірніше з отари, розклади під ним дрова, звари його кусні, і щоб у ньому зварилися кості його.
6 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, котлові, що іржа його в ньому, і що його іржа не сходить із нього! Кусок за куском повитягуй це з нього; на нього нехай не впаде жеребок!
7 Кров бо його серед нього, він на голу скелю її помістив, не вилив на землю її, щоб порохом вкрити її.
8 Щоб лютість підійняти, щоб помститися, Я дам його кров на голу скелю, щоб вона непокрита була.
9 Тому так Господь Бог промовляє: Горе місту цьому душогубному, збільшу огнище й Я!
10 Підклади дров, розпали цей огонь, довари м'ясо, і вилий росіл, а кості хай спалені будуть.
11 І постав його порожнім на вугілля його, щоб він розігрівся, і щоб мідь його розпалилась, і щоб розтопилась у ньому нечистість його, щоб іржа його зникла.
12 Увесь труд надармо пішов, і не зійшла з нього його велика іржа, в огонь його з його іржею!
13 У твоїй нечистоті є розпуста. За те, що Я чистив тебе, але чистим не став ти, ти з своєї нечистости вже не відчистишся, аж поки Я не заспокою Свою лютість на тобі.
14 Я, Господь, це казав, і надійде воно! І зроблю, не звільню, і не змилуюся, за твоїми дорогами та за твоїми ділами засудять тебе, це Господь Бог промовляє!
15 І було мені слово Господнє таке:
16 Сину людський, ось Я візьму від тебе несподіваним ударом утіху очей твоїх, а ти не голоси й не плач, і нехай не виступить сльоза твоя.
17 Стогни собі тихо, жалоби по померлих не роби, прикрасу голови своєї обвий на себе, а взуття своє взуй на ноги свої, і не закривай вусів, і не їж жалобного хліба.
18 І говорив я до народу рано, а ввечері померла мені жінка... І зробив я рано, як наказано мені.
19 І сказав мені той народ: Чи не розповіси нам, що це нам таке, що ти робиш?
20 І я їм сказав: Було мені слово Господнє таке:
21 Скажи Ізраїлевому дому: Так говорить Господь Бог: Ось Я збезчещу святиню Мою, опору вашої сили, утіху ваших очей та любе вашій душі. А ваші сини та ваші дочки, що ви покинули їх, попадають від меча...
22 І ви зробите, як зробив я: вусів не закриєте, і хліба жалобного не будете їсти...
23 А прикраси ваші будуть на ваших головах, і взуття ваше на ваших ногах, не будете голосити, і не будете плакати, а будете сохнути через свої гріхи, і будете стогнати один до одного...
24 І стане Єзекіїль вам за знака: усе, що робив він, будете робити і ви. І коли те прийде, то пізнаєте ви, що Я Господь Бог.
25 А ти, сину людський, того дня, коли візьму від них їхню силу, радість пишноти їхньої, утіху очей їхніх, прагнення їхньої душі, їхніх синів та дочок їхніх,
26 того дня прийде до тебе врятований, щоб сповістити про це в твої вуха.
27 Цього дня відкриються твої уста разом з цим урятованим, і будеш говорити, і не будеш уже німий, і станеш для них знаком. І пізнають, що Я Господь!
Иезекииль 24
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Казан і м’ясо
24 Дев’ятого року, десятого місяця, на десятий день[a] виходу, слово Господа дійшло до мене: 2 «Сину людський, запиши це число, цю саму дату, бо саме в цей день цар Вавилону оточив Єрусалим. 3 Розкажи цьому бунтівному дому притчу, яку Господь Бог говорить:
„Постав казан на вогонь,
постав і наповни водою.
4 Поклади в нього м’яса шматки
всі добірні шматки: стегно й лопатку.
Наповни його найкращими кістками.
5 Візьми добірних овець із отари.
Склади під казаном дрова.
Вари ті шматки м’яса,
вари їх, доки навіть кістки не упріють”.
6 Бо ось що Господь Бог говорить:
„Горе місту кровопролиття Єрусалиму,
немов казанові, вкритому зараз іржею,
який вичистити неможна!
Тож витягни м’ясо шматок за шматком,
але не дозволяй священикам їсте це м’ясо,
тому що вкрито воно іржею.
7 Бо кров, що пролито у місті,
лишається на ній.
Він вилив її на голу скелю,
не на землю, де б укрив її порох[b].
8 Щоб розбурхати гнів
і помститися за смерть невинних.
Я вилив її кров на голу скелю,
щоб не припорошилася вона”.
9 Тож ось що Господь Бог говорить:
„Горе місту кровопролиття!
Складу Я високо дрова
для вогнища великого.
10 Тож поклади дров під казаном
і запали вогонь.
Звари добре м’ясо, приправлене прянощами,[c]
і хай кістки зімліють.
11 Тоді постав порожній казан на вуглини,
хай стоїть, доки не розжариться,
доки мідь[d] його не засвітиться,
щоб бруд у ньому розтопився
і щоб іржа вигоріла.
12 Та марні всі зусилля народу Єрусалима,
бо плями іржі нічім не змити.
Тільки полум’я покарання
виведе гидотні плями.
13 Я намагавсь очистити тебе
від бруду твого гріха,
а ти від своєї нечистоти не очищалася і не очистишся,
аж доки Я не зжену Свій гнів на тобі”».
14 Я, Господь Бог, так сказав: «Час діяти настав для Мене, Я не відступлюсь, не змилуюсь, не подарую. Тебе судитимуть за твоєю поведінкою та вчинками твоїми». Так проголошує Господь Бог.
Дружина Езекиїла помирає
15 Слово Господа дійшло до мене: 16 «Сину людський, ти дуже кохаєш свою дружину, та Я єдиним ударом заберу її, втіху очей твоїх. Однак не тужи, не плач, не проливай сліз. 17 Тихо стогни, не сумуй за мертвою. Не розвивай свій тюрбан, не знімай сандалії на, не ховай вуса й не їж жалобних страв».
18 Тож я поговорив з людьми вранці, а ввечері дружина моя померла. Наступного ранку я зробив, як мені було наказано. 19 Тоді люди спитали мене: «Чи не скажеш ти нам, яке відношення до нас має все це?»
20 Тож я сказав їм, що слово Господа дійшло до мене: 21 «Скажи дому Ізраїлю, що Господь Бог говорить: „Я спаплюжу святиню Свою, твердиню, якою ви пишалися, втіху очей ваших, предмет любові вашої. І сини та дочки ваші, яких ви залишили за собою, поляжуть від меча”. 22 І ви робитимете так, як я зробив. Ви не закриватимете вуса свої, не їстимете жалобних страв, не сумуватиме. 23 Ви не скидатимете тюрбани свої з голів, ані сандалії з ніг, не журитиметеся й не плакатимете, а будете сохнути за свої гріхи і стогнатимете самі з собою. 24 Езекиїл буде вам знаком: робіть так, як він зробив. Коли це станеться, ви знатимете, що Я Господь Бог.
25 А ти, сину людський, того дня, коли я заберу їхню твердиню, їхню радість і славу, втіху очей їхніх, бажання серця їхнього (Єрусалим), а також їхніх синів і дочок, 26 того дня втікач прийде розповісти тобі цю новину. 27 І тієї миті уста твої відкриються, ти говоритимеш із ним і більше не мовчатимеш. Тож ти будеш знаком для них, і вони знатимуть, що Я—Господь».
Footnotes
- 24:1 Дев’ятого… день Очевидно, йдеться про 15 січня 588 року до Р. Х. Того дня вавилонський цар Навуходоносор почав наступ на Єрусалим.
- 24:7 вилив… порох Закон Мойсея навчав, що коли хтось вбивав тварину для їжі, то він мусив вилити кров на землю, та укрити її порохом. Див.: Лев. 17:1-16 та Повт. Закону 12:1-25. Це було ознакою того, що життя тварини поверталося Господу. Якщо ж цього не траплялося, то це вважалося вбивством. Див.: Бут. 4:10, Йов 15:18 та Іс. 26:21.
- 24:10 приправлене прянощами У древньогебрейських рукописах значення цього словосполучення незрозуміле.
- 24:11 мідь Або «брудні плями».
Copyright © 2007 by Bible League International