Псалтирь 104
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
1 Душе моя, благословення Господу пошли!
О Господи, мій Боже, Ти—величний,
Ти вбраний в шати доблесті і слави.
2 Як в тогу, Він огорнений у світло,
Він небо розгортає, мов завісу.
3 Небеса—підмурівок Його дому,
небесні хмари—колісниці Бога,
на крилах вітру Він мандрує небесами.
4 Зробив Він Ангелів подібними до вітру,
а слуг Своїх—до полум’я.
5 Він землю на підвалини міцні поставив,
отож ніколи не впаде вона.
6 Мов ковдрою, безоднею вкрив землю,
вершини гір Він вкрив водою.
7 Коли Він дорікнув і гримнув грізно,
то води ринули, помчались хутко з гір.
8 Здійнялися гірські вершини, а долини впали вниз,
все стало на свої місця, як Ти звелів.
9 Ти встановив кордони для води,
щоб суходіл не затопила.
10 Струмкам вказав Ти шлях поміж горами.
11 Вони звірині польовій дають напитись,
і дикі віслюки вгамовують в них спрагу.
12 Птахи небесні гнізда в’ють біля води,
щебечуть в верболозах при потоці.
13 Він гори напуває з джерел небесних,
земля втішається плодами рук Його.
14 Він спричиняє ріст трави, аби паслась худоба,
і зернових, аби людей нагодувати,
щоб люди харчувалися землі плодами,
15 вино, щоб серце звеселяти,
оливу, щоби сяяли обличчя,
і хліб, щоб тіло підкріпити.
16-17 Господні велетні-дерева вологи вдосталь мають:
ливанські кедри, породи інші хвойні,
де горобці й лелеки—всі птахи гніздечка звили.
18 Високі гори—для гірських козлів домівка,
у скелях влаштувались борсуки.
19 Створив Він місяць, щоби визначати час святих зібрань,
призначив сонцю місце, де сідати.
20 Бог темряву створив, щоб ніч могла прийти,
щоб звірина нічна могла бродити в лісі.
21 Тож леви молоді гарчать
і здобичі у Бога просять.
22 Коли сходить сонце, звірі всі нічні
у лігва повертаються свої і сплять.
23 Виходять потім люди працювати
і пораються дотемна.
24 Всього, що Ти зробив, і не злічити!
І скільки мудрості у всіх Твоїх діяннях,
наповнена земля усім, що Ти створив!
25 Візьми хоч великий океан, що не охопити.
Він повний крихітних створінь, тварин,
що незліченні,—великих і малих.
26 Поверхню моря розтинають кораблі,
морські потвори[a] в глибині пустують.
27 В належний час усі до Тебе мчать,
аби дістати здобич.
28 Ти руки розкинув і дав їм поживу,
і вже вони вдоволені і ситі.
29 Але коли ховаєш Ти від них лице,
вони лякаються, повітря їм бракує,[b]
втрачають сили й гинуть, ось вони вже порох.
30 Коли ж Ти дихаєш на них,[c]
це зцілення для них й оновлення землі.
31 Нехай Господь прославиться навіки,
хай Богу втіха буде від Його творінь.
32 Він дивиться на землю, і тремтить земля,
Він докоряє горам, і з тих струмує дим.
33 Хоч скільки б жив, я Бога прославлятиму в піснях,
допоки житиму, псалми Йому співати буду.
34 Вірші складатиму для Нього,
щасливий в Господі я буду.
35 Коли з землі піде останній грішник
і кривдників не лишиться на ній.
Душе моя, благословення Господу пошли!
Благословен Господь!
Copyright © 2007 by Bible League International