Revised Common Lectionary (Complementary)
Божі слуги справді залежать від Бога
4 Господь, мій Володар, навчив мене,
що слід казати цим понурим людям,
щоб знав я,
як підтримати і втішити слабкого.
Щоранку Він будить мене і повчає,
як учня, який мусить уважно слухати.
5 Господь, мій Володар, відкрив мені вуха,
і я не пішов проти Нього,
не повернувся до Нього спиною.
6 Я підставив спину тим, хто б’є мене,
а щоки тим, хто скуб мою бороду.
Я не сховав обличчя,
коли мене ображали й обпльовували.
7 Господь, мій Володар, допомагає мені,
тому й не зачепили мене людські кривди.
Я буду непохитний, бо переконаний,
що Він мене в тяжку годину не полишить.
8 Вже близько Той,
Хто проголосить мою безневинність.
Той, хто мене звинувачує, нехай прийде до мене,
підемо разом до суду тоді, щоб нас розсудили.
9 Погляньте, Господь, мій Володар, допомагає мені.
Хто скаже, що я винний?
Усі ці люди згинуть, як одяг, поточений міллю.
116 1-2 Я так люблю, коли Господь мої молитви чує,
коли про допомогу я благаю,
і Він до мене прихиляє вухо.
3 Мене оповили смертельні пута,
ступив я на стежину горя й суму.
4 Тож я закликав Господа на поміч,
благаю: «Господи, спаси мене!»
5 Господь—предобрий, справедливий,
Він милосердний й співчутливий, наш Господь!
6 Господь піклується про простодушних;
коли я був беззахисний, Він врятував мене.
7 Душе моя, спочинь, про тебе Бог подбає.
8 Адже Ти мою душу врятував від смерті,
не дав пролитися сльозам,
не дав спіткнутися ногам.
9 Я й далі Господу служитиму в краю живих.
Стежте за тим, що говорите
3 Брати і сестри мої, небагатьом із вас доведеться стати вчителями, бо ви ж знаєте, що вчителів чекає більш суворий суд.
2 Я попереджаю про це, оскільки всі ми часто впадаємо в гріх. І якщо людина не грішить у словах своїх, то вона досконала, та вміє тіло своє контролювати. 3 Ми вкладаємо вуздечки до рота коням, щоб вони слухалися нас і ми могли керувати всім їхнім тілом. 4 Це справедливо й щодо кораблів: хоч які вони великі, і хоч якими б їх сильними вітрилами носило, але ж воля керманича скеровує їх дуже невеличким кермом.
5 Отак і язик наш, хоч і невеличка частка тіла, а багатьма ділами великими вихваляється. Від маленького полум’я може згоріти цілий ліс. 6 Язик—це полум’я. Він є осередком зла поміж частин нашого тіла. Він оскверняє все тіло і спалює все наше буття. Сам же язик запалюється від пекельного вогню.
7 Різноманітних звірів, птахів, плазунів, різні морські створіння людина може приборкати і приборкала. 8 Але жодна людина не може приборкати язик. Він є злом нестримним, повним смертельної отрути. 9 Ним ми прославляємо Господа і Отця і ним же проклинаємо людей, які створені за подобою Божою[a]. 10 Ті ж самі уста і благословляють, і проклинають. Брати і сестри мої, так не повинно бути. 11 Хіба можуть з одного джерела текти чиста й брудна вода? 12 Брати і сестри мої, чи може фіґове дерево родити оливки, а виноград—смокви? Отак і солона та прісна вода не течуть з одного джерела.
Петро називає Ісуса Христом
(Мт. 16:13-20; Лк. 9:18-21)
27 Ісус і Його учні подалися до поселень довкола Кесарії Пилипової. Й по дорозі Він запитав учнів: «Що кажуть люди—хто Я?» 28 Ті відповіли: «Одні кажуть, що Ти—Іоан Хреститель, інші—Ілля, а дехто вважає, що Ти—один з пророків». 29 Тоді Ісус запитав їх: «А ви як думаєте, хто Я такий?» І відповів Йому Петро: «Ти—Христос». 30 Тоді Ісус суворо застеріг Своїх учнів нікому не казати, хто Він такий.
Христос говорить про Свою смерть
(Мт. 16:21-28; Лк. 9:22-27)
31 І почав Ісус навчати послідовників Своїх: «Син Людський мусить пройти через багато страждань. Його мають відцуратися старійшини, головні священики та книжники. Його мусять вбити, але на третій день Він воскресне». 32 Ісус сказав їм про це відкрито, нічого не приховуючи. Петро відвів Ісуса вбік і почав картати Його. 33 Та Ісус обернувся, поглянув на учнів Своїх і з докором сказав Петрові: «Відступись від Мене, сатано![a] Не про Боже ти думаєш, а про людське».
34 Потім, покликавши до Себе народ та послідовників Своїх, Ісус сказав: «Якщо хтось бажає йти за Мною, той мусить зректися себе[b], узяти на себе хрест свій і рушати за Мною. 35 Той, хто прагне врятувати життя своє, загубить його, але ж хто віддасть життя за Мене й за Добру Звістку, врятує його.
36 Яка користь людині від того, що вона здобуде весь світ, але занапастить душу свою? 37 Бо що може людина віддати, щоб викупити свою душу? Нічого! 38 Якщо ж хтось із-поміж цього зрадливого й грішного покоління буде соромитися Мене й Мого вчення, то і Син Людський посоромиться[c] його, коли явиться у славі Свого Батька, з Ангелами святими».
Свята Біблія: Сучасною мовою (УСП) © 1996, 2019 Bible League International