Add parallel Print Page Options

57 Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли він утікав від Саула в печеру. (57-2) Помилуй мене, Боже, помилуй мене, бо до Тебе вдається душа моя, і в тіні Твоїх крил я сховаюсь, аж поки нещастя мине!

(57-3) Я кличу до Бога Всевишнього, до Бога, що чинить для мене добро.

(57-4) Він пошле з небес і врятує мене, Він поганьбить того, хто чатує на мене. Села. Бог пошле Свою милість та правду Свою

(57-5) на душу мою. Знаходжуся я серед левів, що людських синів пожирають, їхні зуби як спис той та стріли, а їхній язик гострий меч.

(57-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

(57-7) Вороги приготовили пастку для стіп моїх, душу мою нахилили, вони викопали вовчу яму для мене, і попадали в неї самі! Села.

(57-8) Моє серце зміцнилося, Боже, зміцнилося серце моє, я буду співати та славити Тебе!

(57-9) Збудися ж ти, хвало моя, пробудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!

(57-10) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, я буду співати Тобі між племенами,

10 (57-11) бо Твоє милосердя велике воно аж до неба, а правда Твоя аж до хмар!

11 (57-12) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над всією землею!

58 Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів. (58-2) Чи ж то справді ви, можні, говорите правду, чи людських синів слушно судите?

(58-3) Отже, у серці ви чините кривди, дорогу насильства рук ваших торуєте ви на землі.

(58-4) Від лоня ще матернього вже віддалені несправедливі, з утроби ще матерньої заблудилися неправдомовці,

(58-5) їхня отрута така, як отрута зміїна, як отрута глухої гадюки, що ухо своє затуляє,

(58-6) що не слухає голосу заклиначів, чарівника, в чарах вправного!

(58-7) Поруйнуй, Боже, зуби їхні в їхніх устах, левчукам розбий, Господи, щелепи,

(58-8) нехай розпливуться, немов та вода, що собі розтікається, хай пов'януть вони, як трава по дорозі,

(58-9) бодай стали, немов той слимак, що в своїй слизоті розпускається, щоб сонця не бачили, як мертвий отой плід у жінки!

(58-10) Поки почують тернину запалену ваші горшки, нехай буря її рознесе, чи свіжу, чи спалену!

10 (58-11) А праведний тішитись буде, бо помсту побачить, у крові безбожного стопи свої він обмиє!

11 (58-12) і скаже людина: Поправді є плід справедливому, справді є Бог, суддя на землі!

59 Для дириґетна хору. На спів: „Не вигуби". Золотий псалом Давидів, коли послав був Саул, і стерегли його дім. щоб убити його. (59-2) Визволь мене від моїх ворогів, о мій Боже, від напасників моїх охорони Ти мене!

(59-3) Визволь мене від злочинців, і спаси мене від кровожерних,

(59-4) бо ось причаїлись на душу мою, на мене збираються сильні, не моя в тім провина, о Господи, і не мій гріх!

(59-5) Без моєї провини вони он збігаються та готуються, устань же назустріч мені та побач!

(59-6) і Ти, Господи, Боже Саваоте, Боже ізраїлів, збудися, щоб покарати всіх поган, і не помилуй нікого із зрадників злих! Села.

(59-7) Надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту,

(59-8) й ось слова вивергають устами своїми, мечі в їхніх губах, та хто це почує...

(59-9) Але посмієшся з них, Господи, і всіх поган засоромиш!

(59-10) Твердине моя, я Тебе пильнуватиму, бо Бог оборона моя!

10 (59-11) Мій Бог, Його милість мене попередила, Бог учинить мені, що побачу падіння своїх ворогів!

11 (59-12) Не вбивай їх, щоб народ мій цього не забув, міццю Своєю розвій їх і зниж їх, о щите наш, Господи!

12 (59-13) Гріх їхніх уст слово губ їхніх, і нехай вони схоплені будуть своєю пихою, і за клятву й брехню, яку кажуть!

13 (59-14) У гніві їх знищ, знищ і хай їх не буде, і хай знають вони, що царює Бог в Якові, аж до кінців землі! Села.

14 (59-15) А надвечір вони повертаються, скиглять, як пес, і перебігають по місту.

15 (59-16) Вони вештатись будуть, щоб їсти, коли ж не наїдяться, то скаржитись будуть.

16 (59-17) А я буду співати про силу Твою, буду радісно вранці хвалити Твою милість, бо для мене Ти був в день недолі моєї твердинею й захистом!

17 (59-18) Твердине моя, до Тебе співати я буду, бо Бог оборона моя, милостивий мій Боже!

Що ж, скажемо, знайшов Авраам, наш отець за тілом?

Бо коли Авраам виправдався ділами, то він має похвалу, та не в Бога.

Що бо Писання говорить? Увірував Авраам Богові, і це йому залічено в праведність.

А заплата виконавцеві не рахується з милости, але з обов'язку.

А тому, хто не виконує, але вірує в Того, Хто виправдує нечестивого, віра його порахується в праведність.

Як і Давид називає блаженною людину, якій рахує Бог праведність без діл:

Блаженні, кому прощені беззаконня, і кому прикриті гріхи.

Блаженна людина, якій Господь не порахує гріха!

Чи ж це блаженство з обрізання чи з необрізання? Бо говоримо, що віра залічена Авраамові в праведність.

10 Як же залічена? Як був в обрізанні, чи в необрізанні? Не в обрізанні, але в необрізанні!

11 І прийняв він ознаку обрізання, печать праведности через віру, що її в необрізанні мав, щоб йому бути отцем усіх віруючих, хоч були необрізані, щоб і їм залічено праведність,

12 і отцем обрізаних, не тільки тих, хто з обрізання, але й тих, хто ходить по слідах віри, що її в необрізанні мав наш отець Авраам.

13 Бо обітницю Авраамові чи його насінню, що бути йому спадкоємцем світу, дано не Законом, але праведністю віри.

14 Бо коли спадкоємці ті, хто з Закону, то спорожніла віра й знівечилась обітниця.

15 Бо Закон чинить гнів; де ж немає Закону, немає й переступу.

16 Через це з віри, щоб було з милости, щоб обітниця певна була всім нащадкам, не тільки тому, хто з Закону, але й тому, хто з віри Авраама, що отець усім нам,

17 як написано: Отцем багатьох народів Я поставив тебе, перед Богом, Якому він вірив, Який оживляє мертвих і кличе неіснуюче, як існуюче.

18 Він проти надії увірував у надії, що стане батьком багатьох народів, за сказаним: Таке численне буде насіння твоє!

19 І не знеміг він у вірі, і не вважав свого тіла за вже омертвіле, бувши майже сторічним, ні утроби Сариної за змертвілу,

20 і не мав сумніву в обітницю Божу через недовірство, але зміцнився в вірі, і віддав славу Богові,

21 і був зовсім певний, що Він має силу й виконати те, що обіцяв.

22 Тому й залічено це йому в праведність.

23 Та не написано за нього одного, що залічено йому,

24 а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,

25 що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого.