Add parallel Print Page Options

107 Дякуйте Господу, добрий бо Він, бо навіки Його милосердя!

хай так скажуть ті всі, що Господь урятував їх, що визволив їх з руки ворога,

і з країв їх зібрав, від сходу й заходу, від півночі й моря!

Блудили вони по пустині дорогою голою, осілого міста не знаходили,

голодні та спрагнені, і в них їхня душа омлівала...

і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!

і Він їх попровадив дорогою простою, щоб до міста осілого йшли.

Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,

бо наситив Він спрагнену душу, а душу голодну наповнив добром!

10 Ті, хто перебував був у темряві та в смертній тіні, то в'язні біди та заліза,

11 бо вони спротивлялися Божим словам, і відкинули раду Всевишнього.

12 Та Він упокорив їхнє серце терпінням, спіткнулись вони і ніхто не поміг,

13 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!

14 і Він вивів їх з темряви й мороку, їхні ж кайдани сторощив.

15 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його, та за чуда Його синам людським,

16 бо Він поламав мідні двері, і засуви залізні зрубав!

17 Нерозумні страждали за грішну дорогу свою й за свої беззаконня.

18 Душа їхня від усякої їжі відверталася, і дійшли вони аж до брам смерти,

19 і в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх,

20 Він послав Своє слово та їх уздоровив, і їх урятував з їхньої хвороби!

21 Нехай же подяку складуть Господеві за милість Його та за чуда Його синам людським,

22 і хай жертви подяки приносять, і хай розповідають зо співом про чини Його!

23 Ті, хто по морю пливе кораблями, хто чинить зайняття своє на великій воді,

24 вони бачили чини Господні та чуда Його в глибині!

25 Він скаже і буря зривається, і підносяться хвилі Його,

26 до неба вони підіймаються, до безодні спадають, у небезпеці душа їхня хвилюється!

27 Вони крутяться й ходять вперед та назад, як п'яний, і вся їхня мудрість бентежиться!

28 Та в недолі своїй вони Господа кликали, і Він визволяв їх від утисків їхніх!

29 Він змінює бурю на тишу, і стихають їхні хвилі,

30 і раділи, що втихли вони, і Він їх привів до бажаної пристані.

31 Нехай же подяку складуть Господеві за милість, та за чуда Його синам людським!

32 Нехай величають Його на народньому зборі, і нехай вихваляють Його на засіданні старших!

33 Він обертає річки в пустиню, а водні джерела на суходіл,

34 плодючу землю на солончак через злобу мешканців її.

35 Він пустиню обертає в водне болото, а землю суху в джерело,

36 і голодних садовить Він там, а вони ставлять місто на мешкання,

37 і поля засівають, і виноградники садять, і отримують плід урожаю!

38 і благословляє Він їх, і сильно розмножуються, і одержують плід урожаю!

39 Та змаліли вони й похилилися з утиску злого та з смутку.

40 Виливає Він ганьбу на можних, і блудять вони без дороги в пустині,

41 а вбогого Він підіймає з убозтва, і розмножує роди, немов ту отару.

42 Це бачать правдиві й радіють, і закриває уста свої всяке безправ'я.

43 Хто мудрий, той все це завважить, і познають вони милосердя Господнє!

108 Пісня. Псалом Давидів. (108-2) Моє серце зміцнилося, Боже, я буду співати та славити разом з своєю хвалою!

(108-3) Збудися ж ти, арфо та цитро, я буду будити досвітню зорю!

(108-4) Я буду Тебе вихваляти, о Господи, серед народів, і буду співати Тобі між племенами,

(108-5) бо більше від неба Твоє милосердя, а правда Твоя аж до хмар!

(108-6) Піднесися ж, о Боже, над небо, а слава Твоя над усією землею!

(108-7) Щоб любі Твої були визволені, Своєю правицею допоможи й обізвися до нас!

(108-8) У святині Своїй Бог промовив: Нехай Я звеселюся, розділю Я Сихем, і долину Суккотську поміряю.

(108-9) Належить Мені Ґілеад, і Мені Манасія, а Єфрем охорона Моєї голови, Юда берло Моє.

(108-10) Моав то мідниця Мого миття, на Едом узуттям Своїм кину, над Филистеєю буду погукувати!

10 (108-11) Хто мене запровадить до міста твердинного, хто до Едому мене приведе?

11 (108-12) Хіба ж Ти покинув нас, Боже, і серед нашого війська не вийдеш вже, Боже?

12 (108-13) Подай же нам поміч на ворога, людська бо поміч марнота!

13 (108-14) Ми мужність покажемо в Бозі, і Він потопче противників наших!

109 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. Боже слави моєї, не будь мовчазливий,

бо мої вороги порозкривали на мене уста нечестиві та пельки лукаві, язиком неправдивим говорять зо мною!

і вони оточили мене словами ненависти, і без причини на мене воюють,

обмовляють мене за любов мою, а я молюся за них,

вони віддають мені злом за добро, і ненавистю за любов мою!

Постав же над ним нечестивого, і по правиці його сатана нехай стане!

Як буде судитись нехай вийде винним, молитва ж його бодай стала гріхом!

Нехай дні його будуть короткі, хай інший маєток його забере!

Бодай діти його стали сиротами, а жінка його удовою!

10 і хай діти його все мандрують та жебрають, і нехай вони просять у тих, хто їх руйнував!

11 Бодай їм тенета розставив лихвар на все, що його, і нехай розграбують чужі його працю!

12 Щоб до нього ніхто милосердя не виявив, і бодай не було його сиротам милости!

13 Щоб на знищення стали нащадки його, бодай було скреслене в другому роді ім'я їхнє!

14 Беззаконня батьків його хай пам'ятається в Господа, і хай не стирається гріх його матері!

15 Нехай будуть вони перед Господом завжди, а Він нехай вирве з землі їхню пам'ять,

16 ворог бо не пам'ятав милосердя чинити, і напастував був людину убогу та бідну, та серцем засмучену, щоб убивати її!

17 Полюбив він прокляття, бодай же на нього воно надійшло! і не хотів благословення, щоб воно віддалилось від нього!

18 Зодягнув він прокляття, немов свою одіж, просякло воно, як вода, в його нутро, та в кості його, мов олива!

19 Бодай воно стало йому за одежу, в яку зодягнеться, і за пояс, що завжди він ним підпережеться!

20 Це заплата від Господа тим, хто мене обмовляє, на душу мою наговорює зло!

21 А Ти Господи, Владико, зо мною зроби ради Ймення Свого, що добре Твоє милосердя, мене порятуй,

22 бо я вбогий та бідний, і зранене серце моє в моїм нутрі!...

23 Я ходжу, мов та тінь, коли хилиться день, немов сарана я відкинений!

24 Коліна мої знесилилися з посту, і вихудло тіло моє з недостачі оливи,

25 і я став для них за посміховище, коли бачать мене, головою своєю хитають...

26 Поможи мені, Господи, Боже мій, за Своїм милосердям спаси Ти мене!

27 і нехай вони знають, що Твоя це рука, що Ти, Господи, все це вчинив!

28 Нехай проклинають вони, Ти ж поблагослови! Вони повстають, та нехай засоромлені будуть, а раб Твій радітиме!

29 Хай зодягнуться ганьбою ті, хто мене обмовляє, і хай вони сором свій вдягнуть, як шату!

30 Я устами своїми хвалитиму голосно Господа, і між багатьма Його славити буду,

31 бо стоїть на правиці убогого Він для спасіння від тих, хто осуджує душу його!

Нехай кожен нас так уважає, якби служителів Христових і доморядників Божих таємниць;

а що ще шукається в доморядниках, щоб кожен був знайдений вірним.

А для мене то найменше, щоб судили мене ви чи суд людський, бо я й сам не суджу себе.

Я бо проти себе нічого не знаю, але цим не виправдуюсь; Той же, Хто судить мене, то Господь.

Тому не судіть передчасно нічого, аж поки не прийде Господь, що й висвітлить таємниці темряви та виявить задуми сердець, і тоді кожному буде похвала від Бога.

Оце ж усе, браття, приклав я до себе й Аполлоса ради вас, щоб від нас ви навчилися думати не більш, як написано, щоб ви не чванились один за одним перед іншим.

Хто бо тебе вирізняє? Що ти маєш, чого б ти не взяв? А коли ж бо ти взяв, чого чванишся, ніби не взяв?

Ви вже нагодовані, ви вже збагатилися, без нас ви царюєте. І коли б то ви стали царювати, щоб і ми царювали з вами!

Бо я думаю, що Бог нас, апостолів, поставив за найостанніших, мов на смерть засуджених, бо ми стали дивовищем світові, і Анголам, і людям.

10 Ми нерозумні Христа ради, а ви мудрі в Христі; ми слабі, ви ж міцні; ви славні, а ми безчесні!

11 Ми до цього часу і голодуємо, і прагнемо, і нагі ми, і катовані, і тиняємось,

12 і трудимось, працюючи своїми руками. Коли нас лихословлять, ми благословляємо; як нас переслідують, ми терпимо;

13 як лають, ми молимось; ми стали, як сміття те для світу, аж досі ми всім, як ті викидки!

14 Не пишу це для того, щоб вас осоромити, але остерігаю, як своїх любих дітей.

15 Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію...

16 Тож благаю я вас: будьте наслідувачами мене!

17 Для цього послав я до вас Тимофія, що для мене улюблений і вірний син у Господі, він вам нагадає шляхи мої в Христі Ісусі, як навчаю я скрізь у кожній Церкві.

18 Деякі згорділи, так немов би не мав я прийти до вас.

19 Та небавом прийду до вас, як захоче Господь, і пізнаю не слово згорділих, але силу.

20 Бо Царство Боже не в слові, а в силі.

21 Чого хочете? Чи прийти до вас з києм, чи з любов'ю та з духом лагідности?