A A A A A
Bible Book List

Йов 29-31 Ukrainian Bible (UKR)

29 І Йов далі вів мову свою та й сказав:

О, коли б я був той, як за місяців давніх, як за днів тих, коли боронив мене Бог,

коли над головою моєю світився світильник Його, і при світлі його я ходив в темноті,

як був я за днів тих своєї погожої осени, коли Божа милість була над наметом моїм,

коли Всемогутній зо мною ще був, а навколо мене мої діти,

коли мої кроки купалися в маслі, а скеля оливні струмки біля мене лила!...

Коли я виходив до брами при місті, і ставив на площі сидіння своє,

як тільки вбачали мене юнаки то ховались, а старші вставали й стояли,

зверхники стримували свою мову та клали долоню на уста свої,

10 ховався тоді голос володарів, а їхній язик приліпав їм був до піднебіння...

11 Бо яке ухо чуло про мене, то звало блаженним мене, і яке око бачило, то свідкувало за мене,

12 бо я рятував бідаря, що про поміч кричав, і сироту та безпомічного.

13 Благословення гинучого на мене приходило, а серце вдовиці чинив я співаючим!

14 Зодягавсь я у праведність, і вона зодягала мене, немов плащ та завій було право моє.

15 Очима я був для сліпого, а кривому ногами я був.

16 Бідарям я був батьком, суперечку ж, якої не знав, я досліджував.

17 Й я торощив злочинцеві щелепи, і виривав із зубів його схоплене.

18 І я говорив: Умру я в своєму гнізді, і свої дні я помножу, немов той пісок:

19 для води був відкритий мій корень, а роса зоставалась на вітці моїй...

20 Моя слава була при мені все нова, і в руці моїй лук мій відновлював силу.

21 Мене слухалися й дожидали, і мовчали на раду мою.

22 По слові моїм уже не говорили, і падала мова моя на них краплями.

23 І чекали мене, як дощу, і уста свої відкривали, немов на весінній той дощик...

24 Коли я, бувало, сміявся до них, то не вірили, та світла обличчя мого не гасили.

25 Вибирав я дорогу для них і сидів на чолі, і пробував, немов цар той у війську, коли тішить засмучених він!

30 А тепер насміхаються з мене молодші від мене літами, ті, що їхніх батьків я бридився б покласти із псами отари моєї...

Та й сила рук їхніх для чого бувала мені? Повня сил їх минулась!

Самотні були в недостатку та голоді, ссали вони суху землю, зруйновану та опустілу!

рвали вони лободу на кущах, ялівцеве ж коріння було їхнім хлібом...

Вони були вигнані з-поміж людей, кричали на них, немов на злодіїв,

так що вони пробували в яругах долин, по ямах підземних та скелях,

ревіли вони між кущами, збирались під терням,

сини нерозумного й діти неславного, вони були вигнані з краю!

А тепер я став піснею їм, і зробився для них поговором...

10 Вони обридили мене, віддалились від мене, і від мойого обличчя не стримали слини,

11 бо Він розв'язав мого пояса й мучить мене, то й вони ось вуздечку із себе відкинули перед обличчям моїм...

12 По правиці встають жовтодзюбі, ноги мені підставляють, і топчуть на мене дороги нещастя свого...

13 Порили вони мою стежку, хочуть мати користь із мойого життя, немає кому їх затримати,

14 немов через вилім широкий приходять, валяються попід румовищем...

15 Обернулось страхіття на мене, моя слава пронеслась, як вітер, і, як хмара, минулося щастя моє...

16 А тепер розливається в мене душа моя, хапають мене дні нещастя!

17 Вночі мої кості від мене віддовбуються, а жили мої не вспокоюються...

18 З великої Божої сили змінилося тіло моє, і недуга мене оперізує, мов той хітон.

19 Він укинув мене до болота, і став я подібний до пороху й попелу.

20 Я кличу до Тебе, та Ти мені відповіді не даєш, я перед Тобою стою, Ти ж на мене лише придивляєшся...

21 Ти змінився мені на жорстокого, мене Ти женеш силою Своєї руки...

22 На вітер підняв Ти мене, на нього мене посадив, і робиш, щоб я розтопивсь на спустошення!

23 Знаю я: Ти до смерти провадиш мене, і до дому зібрання, якого призначив для всього живого...

24 Хіба не простягає руки потопельник, чи він у нещасті своїм не кричить?

25 Чи ж не плакав я за бідарем? Чи за вбогим душа моя не сумувала?

26 Бо чекав я добра, але лихо прийшло, сподівався я світла, та темнота прийшла...

27 Киплять мої нутрощі й не замовкають, зустріли мене дні нещастя,

28 ходжу почорнілий без сонця, на зборі встаю та кричу...

29 Я став братом шакалам, а струсятам товаришем,

30 моя шкіра зчорніла та й лупиться з мене, від спекоти спалилися кості мої...

31 І стала жалобою арфа моя, а сопілка моя зойком плачливим...

31 Умову я склав був з очима своїми, то як буду дивитись на дівчину?

І зверху яка доля від Бога, чи спадщина від Всемогутнього із висот?

Хіба не загибіль для кривдника, і хіба не нещастя злочинцям?

Хіба ж Він не бачить дороги мої, і не лічить усі мої кроки?

Якщо я ходив у марноті, і на оману спішила нога моя,

то нехай на вазі справедливости зважить мене, і невинність мою Бог пізнає!

Якщо збочує крок мій з дороги, і за очима моїми пішло моє серце, і до рук моїх нечисть приліпла,

то нехай сію я, а їсть інший, а рослинність моя нехай вирвана буде з корінням!

Якщо моє серце зваблялось до жінки чужої, і причаювався я при дверях мойого товариша,

10 то хай меле для іншого жінка моя, і над нею нехай нахиляються інші!

11 Бо гидота оце, й це провина підсудна,

12 бо огонь це, який буде жерти аж до Аваддону, і вирве з корінням увесь урожай мій!...

13 Якщо я понехтував правом свойого раба чи своєї невільниці в їх суперечці зо мною,

14 то що я зроблю, як підійметься Бог? А коли Він приглянеться, що Йому відповім?

15 Чи ж не Той, Хто мене учинив у нутрі, учинив і його, і Один утворив нас в утробі?

16 Чи бажання убогих я стримував, а очі вдовицям засмучував?

17 Чи я сам поїдав свій шматок, і з нього не їв сирота?

18 Таж від днів молодечих моїх виростав він у мене, як в батька, і від утроби матері моєї я провадив його!

19 Якщо бачив я гинучого без одежі, і вбрання не було в сіромахи,

20 чи ж не благословляли мене його стегна, і руном овечок моїх він не грівся?

21 Якщо на сироту я порушував руку свою, коли бачив у брамі собі допомогу,

22 хай рамено моє відпаде від свойого плеча, а рука моя від суглобу свого нехай буде відламана!

23 Бо острах на мене нещастя від Бога, а перед величчям Його я не можу встояти...

24 Чи я золото клав за надію собі, чи до щирого золота я говорив: Ти, безпеко моя?

25 Чи тішився я, що велике багатство моє, й що рука моя стільки надбала?

26 Коли бачив я сонце, як сяє воно, а місяць велично пливе,

27 то коли б потаємно повабилось серце моє, і цілунки рукою я їм посилав,

28 це так само провина підсудна була б, бо відрікся б я Бога Всевишнього!

29 Чи я тішивсь упадком свойого ненависника, чи порушувавсь я, коли зло спотикало його?

30 Таки ні, не давав я на гріх піднебіння свого, щоб прокляттям жадати душі його.

31 Хіба люди намету мого не казали: Хто покаже такого, хто з м'яса його не наситився?

32 Чужинець на вулиці не ночував, я двері свої відчиняв подорожньому.

33 Чи ховав свої прогріхи я, як людина, щоб у своєму нутрі затаїти провину свою?

34 Бо тоді я боявся б великого натовпу, і сором від родів жахав би мене, я мовчав би, й з дверей не виходив...

35 О, якби мене вислухав хто! Оце підпис моєї руки: Нехай Всемогутній мені відповість, а ось звій, зо скаргою, що його написав мій противник...

36 Чи ж я не носив би його на своєму плечі, не обвинувся б ним, як вінками?

37 Число кроків своїх я представлю йому; мов до князя, наближусь до нього.

38 Якщо проти мене голосить земля моя, й її борозни плачуть із нею,

39 якщо без грошей я їв плоди її, а її власника я стогнати примушував,

40 то замість пшениці хай виросте терен, а замість ячменю кукіль!... Слова Йова скінчилися.

  Back

1 of 1

You'll get this book and many others when you join Bible Gateway Plus. Learn more

Viewing of
Cross references
Footnotes