A A A A A
Bible Book List

2 до коринтян 5-9 Ukrainian Bible (UKR)

Знаємо бо, коли земний мешкальний намет наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, дім нерукотворний та вічний.

Тому то й зідхаємо, бажаючи приодягтися будівлею нашею, що з неба,

коли б тільки й одягнені ми не знайшлися нагі!

Бо ми, знаходячися в цьому наметі, зідхаємо під тягарем, бо не хочемо роздягтися, але одягтися, щоб смертне пожерлось життям.

А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завдаток Духа.

Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому,

бо ходимо вірою, а не видінням,

ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа.

Тому ми й пильнуємо, чи зостаємося в домі тіла, чи виходимо з дому, бути Йому любими.

10 Бо мусимо всі ми з'явитися перед судовим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що в тілі робив він, чи добре, чи лихе.

11 Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні.

12 Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем.

13 Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас.

14 Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли.

15 А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.

16 Через те відтепер ми нікого не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже!

17 Тому то, коли хто в Христі, той створіння нове, стародавнє минуло, ото сталось нове!

18 Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служіння примирення,

19 бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважавши на їхні провини, і поклав у нас слово примирення.

20 Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом!

21 Бо Того, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою правдою в Нім!

А ми, як співробітники, благаємо, щоб ви Божої благодаті не брали надармо.

Бо каже: Приємного часу почув Я тебе, і поміг Я тобі в день спасіння! Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння!

Ні в чому ніякого спотикання не робимо, щоб служіння було бездоганне,

а в усьому себе виявляємо, як служителів Божих, у великім терпінні, у скорботах, у бідах, у тіснотах,

у вдарах, у в'язницях, у розрухах, у працях, у недосипаннях, у постах,

у чистості, у розумі, у лагідності, у добрості, у Дусі Святім, у нелицемірній любові,

у слові істини, у силі Божій, зо зброєю правди в правиці й лівиці,

через славу й безчестя, через ганьбу й хвалу, як обманці, але ми правдиві;

як незнані, та познані, як умираючі, та ось ми живі; як карані, та не забиті;

10 як сумні, але завжди веселі; як убогі, але багатьох ми збагачуємо; як ті, що нічого не мають, але всім володіємо.

11 Уста наші відкрились до вас, коринтяни, серце наше розширене!

12 У нас вам не тісно, але тісно вам у ваших серцях!

13 Такою ж відплатою говорю, немов дітям розширені будьте й ви!

14 До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?

15 Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним?

16 Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!

17 Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму,

18 і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!

Отож, мої любі, мавши ці обітниці, очистьмо себе від усякої нечисти тіла та духа, і творімо святиню у Божім страху!

Дайте місце для нас! Ми нікого не скривдили, нікого не зіпсували, нікого не ошукали!

Говорю не на осуд, бо я перед тим був сказав, що ви в серцях наших, щоб нам із вами чи померти чи жити.

У мене велика сміливість до вас, велика мені похвала з вас, я повний потіхи, збагачаюся радістю при всякому нашому горі.

Бо коли ми прийшли в Македонію, тіло наше не мало спочинку ніякого, у всьому бідуючи: назовні бої, страхіття всередині.

Але Бог, що тішить принижених, потішив нас приходом Тита,

і не тільки його прибуттям, а й потішенням, що ним він потішився з вас, коли розповідав нам про вашу журбу, про ваш смуток, про вашу горливість до мене, так що я більше тішився.

Коли я й засмутив вас листом, то не каюся, хоч і каявся був, бо бачу, що той лист засмутив вас, хоч і часово.

Я радію тепер не тому, що ви засмутились, а що ви засмутилися на покаяння, бо ви засмутились для Бога, щоб ні в чому не мати втрати від нас.

10 Бо смуток для Бога чинить каяття на спасіння, а про нього не жалуємо, а смуток світський чинить смерть.

11 Бо ось саме це, що ви засмутились для Бога, яку пильність велику воно вам зробило, яку оборону, яке обурення, який страх, яке бажання, яку горливість, яку помсту! Ви в усім показали, що чисті ви в справі.

12 А коли я й писав вам, то не через того, хто кривдить, і не через покривдженого, а щоб виявилася для вас наша пильність про вас перед Богом.

13 Тому то потіхою вашою втішились ми, а ще більше зраділи ми радістю Тита, що ви всі заспокоїли духа його.

14 Бо коли я про вас йому чим похвалився, то не осоромився; але як ми вам говорили все правду, так і наша хвала перед Титом правдива була!

15 І серце його прихильніше до вас, коли згадує він про покору всіх вас, як його прийняли ви були зо страхом і тремтінням.

16 Отож, тішуся я, що можу покластись у всьому на вас!

Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським,

що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости;

бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую,

із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим.

І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої,

щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло.

А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов'ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій.

Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої.

Бо ви знаєте благодать Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убозтвом.

10 І раду даю вам про це, бо це вам на пожиток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого року.

11 А тепер закінчіть роботу, щоб ви, як горливо бажали, так і виконали б у міру можности.

12 Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що хто має, а не з тим, чого хто не має.

13 Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх.

14 Часу теперішнього ваш достаток нехай нестаткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш нестаток, щоб рівність була,

15 як написано: Хто мав багато, той не мав зайвини, а хто мало, не мав недостачі.

16 Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Титове серце,

17 бо благання прийняв він, але, бувши горливий, удався до вас добровільно.

18 А з ним разом послали ми брата, якого по всіх Церквах хвалять за Євангелію,

19 і не тільки оце, але вибраний був від Церков бути товаришем нашим у дорозі для благодаті тієї, якій служимо ми на хвалу Самого Господа,

20 остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми,

21 дбаючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми.

22 А ми з ними послали були брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьох, який ще пильніший тепер через велике довір'я до вас.

23 Щодо Тита, то він мій товариш, а ваш співробітник; щождо наших братів вони посланці від Церков, вони слава Христова!

24 Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами!

А про службу святим мені зайво писати до вас,

бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македонянам, що Ахая готова з минулого року, а ваша ревність заохотила багатьох.

А я послав братів, щоб моя похвала, щодо вас, не даремна була в цім випадкові, але, як казав, щоб були ви приготовані,

щоб, коли македоняни прийдуть зо мною та знайдуть, що ви неготові, щоб не осоромитись нам не кажемо вам у цій речі.

Отож, я надумався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготували заздалегідь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він приготований, як щедрий дар, а не річ примусова.

А до цього кажу: Хто скупо сіє, той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, той щедро й жатиме!

Нехай кожен дає, як серце йому призволяє, не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає!

А Бог має силу всякою благодаттю вас збагатити, щоб ви, мавши завжди в усьому всілякий достаток, збагачувалися всяким добрим учинком,

як написано: Розсипав та вбогим роздав, Його справедливість триває навіки!

10 А Той, Хто насіння дає сіячеві та хліб на поживу, нехай дасть і примножить ваше насіння, і нехай Він зростить плоди праведности вашої,

11 щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку.

12 Бо діло служіння цього не тільки виповнює недостачі святих, але й багатіє багатьма подяками Богові.

13 Досвідченням цього служіння вони хвалять Бога за послух Христовій Євангелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма,

14 вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благодаті на вас.

15 Дяка Богові за невимовний дар Його!

  Back

1 of 1

You'll get this book and many others when you join Bible Gateway Plus. Learn more

Viewing of
Cross references
Footnotes