Ісус Навин 7-9
Ukrainian Bible
7 І спроневірилися Ізраїлеві сини в заклятому, Ахан, син Кармія, сина Завдієвого, сина Зерахового, Юдиного племени, узяв із заклятого. І запалився Господній гнів на Ізраїлевих синів.
2 І послав Ісус мужів з Єрихону в Ай, що при Бет-Евені, на схід від Бет-Елу, і сказав до них, говорячи: Підіть, і вивідайте цей Край. І пішли ті мужі, і вивідали той Ай.
3 І вернулися вони до Ісуса та й сказали до нього: Нехай не йде ввесь народ, коло двох тисяч люда або коло трьох тисяч люда нехай вийдуть, і поб'ють Ай. Не труди всього народу туди, бо ті вороги нечисленні.
4 І пішли туди з народу коло трьох тисяч люда, та вони повтікали перед айськими людьми.
5 І айські люди повибивали з них коло тридцяти й шости чоловіка, та й гнали їх з-перед брами аж до Шеварім, і розбили їх на узбіччі гори. І охляло серце народу, та й стало як вода.
6 І роздер Ісус одежу свою, та й упав на обличчя своє на землю перед Господнім ковчегом, і лежав аж до вечора він та Ізраїлеві старші, і посипали порохом свою голову.
7 І сказав Ісус: Ах, Владико Господи, для чого. Ти конче перепровадив цей народ через Йордан, щоб дати нас у руку амореянина, щоб вигубити нас? О, коли б ми були позосталися, і осіли по той бік Йордану!
8 О, Господи! Що я скажу по тому, як Ізраїль обернув потилицю перед своїми ворогами?
9 І почують ханаанеянин та всі мешканці цього Краю, і зберуться навколо на нас, і знищать ім'я наше з землі. І що Ти зробиш Своєму великому Йменню?
10 І сказав Господь до Ісуса: Устань, пощо то ти падаєш на обличчя своє?
11 Ізраїль згрішив, і вони переступили Мого заповіта, що Я наказав їм, і взяли з заклятого, а також крали, і обманювали, і клали поміж свої речі.
12 І не зможуть Ізраїлеві сини встояти перед своїми ворогами, вони обернуть спину перед ворогами своїми, бо стали закляттям. Не буду більше з вами, якщо не вигубите заклятого з-поміж себе!
13 Устань, освяти народ та й скажеш: Освятіться на завтра, бо так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Закляте серед тебе, Ізраїлю! Ти не зможеш устояти перед своїми ворогами, аж доки ви не викинете з-поміж себе того заклятого.
14 І підходьте рано вранці за вашими племенами. І станеться, те плем'я, що його виявить Господь, нехай підходить за родами; а рід, що його виявить Господь, підходитиме за домами, а дім, що його виявить Господь, підходитиме за мужчинами.
15 І станеться, хто буде виявлений у заклятім, той буде спалений в огні, він та все, що його, бо переступив він заповіта Господнього, і вчинив безсоромне між Ізраїлем.
16 І встав Ісус рано вранці, і привів Ізраїля за його племенами, і було виявлене Юдине плем'я.
17 І привів він Юдині роди, і був виявлений рід Зархіїв. І привів він Зархіїв рід за родинами, і був виявлений Завдій.
18 І привів він його дім за мужчинами, і був виявлений Ахан, син Кармія, сина Завдія, сина Зераха з Юдиного племени.
19 І сказав Ісус до Ахана: Сину мій, воздай же славу для Господа, Бога Ізраїля, і признайся Йому, і подай мені, що ти зробив? Не скажи неправди передо мною!
20 І відповів Ахан до Ісуса та й сказав: Дійсно, згрішив я Господеві, Богові Ізраїля, і зробив так та так.
21 І побачив я в здобичі одного доброго шін'арського плаща, і дві сотні шеклів срібла, і одного золотого зливка, п'ятдесят шеклів вага його, і забажав я їх, і взяв їх. І ось вони сховані в землі в середині намету мого, а срібло під ним.
22 І послав Ісус посланців, і побігли вони до намету, аж ось сховане воно в наметі, а срібло під ним.
23 І забрали його з середини намету, і принесли його до Ісуса та до всіх Ізраїлевих синів, і поклали його перед Господнім лицем.
24 І взяв Ісус Ахана, Зерахового сина, і те срібло, і того плаща, і того золотого зливка, і синів його, і дочок його, і вола його, і осла його, і отару його, і намета його, і все, що його, а ввесь Ізраїль із ним, та й повиводили їх до долини Ахор.
25 І сказав Ісус: Нащо ти навів нещастя на нас? Нехай на тебе наведе це нещастя Господь цього дня! І вкаменували його, увесь Ізраїль, камінням. І попалили їх в огні, і вкаменували їх камінням.
26 І поставили над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня. І спинив Господь лютість гніву Свого, тому назвав ім'я того місця: Ахор, аж до цього дня.
8 І сказав Господь до Ісуса: Не бійся й не лякайся, візьми з собою ввесь військовий люд, та й устань, піди на Ай. Подивися: ось дав Я в руку твою айського царя, і народ його, і місто його, і край його.
2 І зробиш Аєві, і цареві його, як ти зробив Єрихонові та цареві його, тільки здобич його та худобу його заберете собі. Постав собі засідку на місто позад нього.
3 І встав Ісус та ввесь військовий люд, щоб іти на Ай. І вибрав Ісус тридцять тисяч чоловіка сильних вояків, та й послав їх уночі.
4 І він наказав їм, говорячи: Глядіть, чатуйте на Ай з-позад міста, не віддаляйтеся дуже від міста, і будьте всі готові.
5 А я та ввесь народ, що зо мною, прийдемо до міста. І станеться, коли вийдуть навперейми нам, як перше, то ми втечемо перед ними.
6 І вийдуть вони за нами, а ми відтягнемо їх від міста, бо скажуть: Вони втікають перед нами, як перше. І ми втечемо перед ними.
7 А ви встанете з засідки, і здобудете те місто, і Господь, Бог ваш, дасть його вам у вашу руку.
8 І станеться, як ви візьмете місто, то підпалите місто огнем, зробите за Господнім словом. Глядіть, я вам наказав.
9 І послав їх Ісус, і пішли вони на засідку, та й засіли між Бет-Елом та між Аєм, із заходу від Аю. А Ісус ночував тієї ночі серед народу.
10 І встав Ісус рано вранці, і переглянув народ, і пішов він та Ізраїлеві старші перед народом до Аю.
11 А всі вояки, що були з ним, пішли під гору, і підійшли, і прийшли навпроти того міста, і таборували з півночі Аю, а між ним та між Аєм була долина.
12 І взяв він коло п'яти тисяч чоловіка, і поставив їх як засідку між Бет-Елом та між Аєм з заходу міста.
13 І розклав народ, увесь табір, що з півночі міста, а задню частину його з заходу міста. І прийшов Ісус тієї ночі на середину долини.
14 І сталося, як побачив це айський цар, то люди того міста поспішили, і встали рано, і вийшли навперейми Ізраїля на бій, він та ввесь його народ, на означений час перед степ. А він не знав, що є засідка на нього з-позад міста.
15 А Ісус та ввесь Ізраїль удавали, ніби побиті перед ними, і втікали дорогою на пустиню.
16 А ті скликали ввесь народ, що в місті, щоб гнатися за ними. І гналися вони за Ісусом, і віддалилися від міста.
17 І не полишився ніхто в Аї та в Бет-Елі, хто не погнався б за Ізраїлем. І позоставили вони місто відчиненим, та й гналися за Ізраїлем.
18 І сказав Господь до Ісуса: Простягни списа, що в руці твоїй, до Аю, бо в руку твою його віддам. І простягнув Ісус списа, що в руці його, до міста.
19 А засідка швидко встала зо свого місця, та й побігли, як він простягнув свою руку. І ввійшли вони до міста, і здобули його, і поквапилися та й підпалили те місто огнем.
20 І обернулися айські люди позад себе, та й побачили, аж ось знявся дим міста до неба! І не було в них сили, щоб утікати ані сюди, ані туди... А народ, що втікав до пустині, обернувся на тих, хто гнався за ним.
21 А Ісус та ввесь Ізраїль, як побачили, що засідка здобула те місто, і що знявся дим із міста, то вернулися, та й повбивали айських людей.
22 А ті повиходили з міста навперейми них, і опинилися серед Ізраїля: ті з цього боку, а ті з того. І повбивали їх, так що не позосталося з них нікого, хто врятувався б чи втік.
23 А айського царя вони схопили живого, і привели його до Ісуса.
24 І сталося, як покінчив Ізраїль забивати всіх айських мешканців на полі, у пустині, що гнали їх по ній, і попадали вони від вістря меча аж до останнього, то вернувся ввесь Ізраїль до Аю, і перебили його вістрям меча.
25 І було всіх, що впали того дня, від чоловіка й аж до жінки, дванадцять тисяч, усі айські мешканці.
26 А Ісус не опускав своєї руки, що витягнув зо списом, аж поки не вчинив закляттям усіх айських мешканців.
27 Тільки худобу та здобич того міста позабирав собі Ізраїль за словом Господа, що наказав був Ісусові.
28 І спалив Ісус Ай, і поклав його вічною руїною, пусткою, і так є аж до цього дня.
29 А айського царя повісив на дереві аж до вечірнього часу. А коли сонце заходило, Ісус наказав, і зняли його трупа з того дерева та й кинули його до входу брами міста. І накидали над ним велику камінну могилу, що стоїть аж до цього дня.
30 Тоді Ісус збудував жертівника для Господа, Бога Ізраїлевого, на горі Евал,
31 як наказав був Мойсей, раб Господній, Ізраїлевим синам, як написано в книзі Мойсеєвого Закону, жертівника з цілого каміння, що над ними не підіймали заліза. І принесли на ньому цілопалення для Господа, і приносили мирні жертви.
32 І він написав там на тих каміннях відписа Мойсеєвого Закону, що той написав перед Ізраїлевими синами.
33 А ввесь Ізраїль, і старші його, і урядники, і судді його, стояли з цього й з того боку ковчегу навпроти священиків-Левитів, що носять ковчега Господнього заповіту, як приходько, так і тубілець, половина його навпроти гори Ґарізім, а половина його навпроти гори Евал, як наказав був Мойсей, раб Господній, благословляти Ізраїлів народ найперше.
34 А потім він читав усі слова того Закону, благословення та прокляття, усе так, як написано в Законі.
35 Не було слова зо всього, що наказав був Мойсей, чого не читав би Ісус перед усіма зборами Ізраїля, і жінок, і дітей, і приходька, що ходить серед них.
9 І сталося, коли це почули всі царі, що по той бік Йордану, на горі та на поділлі, та на всім березі Великого моря навпроти Ливану: хіттеянин, і амореянин, ханаанеянин, періззеянин, хіввеянин і євусеянин,
2 то вони зібралися разом, щоб однодушно воювати проти Ісуса та проти Ізраїля.
3 А мешканці Ґів'ону почули, що Ісус зробив Єрихонові та Аєві,
4 то зробили й вони хитрість. І пішли вони, і забезпечились живністю на дорогу, і взяли повитирані мішки для ослів своїх, і бурдюки для вина повитирані, і потріскані, і пов'язані,
5 і взуття повитиране та полатане на їхніх ногах, і одежа на них поношена, а ввесь хліб їхньої поживи на дорогу був сухий, запліснілий.
6 І пішли вони до Ісуса, до табору в Ґілґалі, та й сказали до нього та до мужів Ізраїлевих: Ми прийшли з далекого краю, а ви тепер складіть з нами умову.
7 І сказали Ізраїлеві мужі до хіввеян: Може ви сидите поблизу нас, то як ми складемо з вами умову?
8 І сказали вони до Ісуса: Ми твої раби. А Ісус сказав до них: Хто ви та звідки приходите?
9 І вони сказали йому: З дуже далекого краю прийшли твої раби до Ймення Господа, Бога твого, бо ми чули чутку про Нього, і все, що Він зробив був в Єгипті,
10 і все, що Він зробив двом аморейським царям, що по той бік Йордану, Сигонові, цареві хешбонському, та Оґові, цареві башанському, що в Аштароті.
11 І сказали до нас наші старші та всі мешканці нашого краю, говорячи: Візьміть у свою руку поживу на дорогу, і йдіть навпроти них та й скажете їм: Ми ваші раби, а тепер складіть із нами умову.
12 Оце наш хліб: теплим ми забезпечилися ним у поживу на дорогу з наших домів у день нашого виходу, щоб іти до вас, а тепер ось він висох і став запліснілий.
13 А ці бурдюки вина, що понаповнювали ми нові, ось подерлися! А ось одежа наша та взуття наше повитиралося від цієї дуже далекої дороги.
14 І взяли люди з їхньої поживи на дорогу, а Господніх уст не питали.
15 І вчинив їм Ісус мир, і склав з ними умову, щоб зоставити їх при житті, і присягнули їм начальники громади.
16 І сталося по трьох днях по тому, як склали з ними умову, то почули, що близькі вони до нього, і сидять вони поміж ними.
17 І рушили Ізраїлеві сини, і третього дня прибули до їхніх міст. А їхні міста: Ґів'он, і Кефіра, і Беерот, і Кір'ят-Єарім.
18 І не повбивали їх Ізраїлеві сини, бо начальники громади присягли були їм Господом, Богом Ізраїля. І нарікала вся громада на начальників.
19 І сказали всі начальники до всієї громади: Ми присягнули їм Господом, Богом Ізраїля, а тепер ми не можемо доторкнутися до них.
20 Оце зробімо їм, позоставимо їх при житті, і не буде на нас гніву за присягу, що ми присягнули їм.
21 І сказали до них начальники: Нехай вони живуть. І стали вони рубати дрова та носити воду для всієї громади, як говорили їм начальники.
22 І покликав їх Ісус, і промовляв до них, говорячи: Чому ви обманили нас, говорячи: Ми дуже далекі від вас, а ви ось сидите серед нас?
23 А тепер ви прокляті, і не переведеться з-посеред вас раб, і рубачі дров, і носії води для дому Бога мого.
24 А вони відповіли Ісусові та й сказали: Бо справді виявлено рабам твоїм, що Господь, Бог твій, наказав Мойсеєві, Своєму рабові, дати вам увесь цей Край, і вигубити всіх мешканців цієї землі перед вами. І ми дуже налякалися за своє життя зо страху перед вами, і зробили оцю річ.
25 А тепер ми оце в руці твоїй: як добре, і як справедливо в очах твоїх учинити нам, учини.
26 І він зробив їм так, і врятував їх від руки Ізраїлевих синів, і не повбивали їх.
27 І дав їх Ісус того дня за рубачів дров та за носіїв води для громади й для Господнього жертівника, і так є аж до цього дня, до місця, яке він вибере.
Иисус Навин 7-9
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
Гріх Ахана
7 Але ізраїльтяни порушили наказ і взяли собі дещо з того, що мало бути знищено. То був Ахан, син Кармія, онук Зимрі, нащадок Зери, з коліна Юдиного. Він узяв собі дещо з того, що мало бути знищено. Отож Господь і розгнівався на ізраїльтян.
2 Ісус послав людей з Єрихона до Аї[a], що поблизу Бет-Авена, на схід від Бетела. Він наказав їм: «Ідіть і розвідайте, що то за земля». І люди пішли на розвідку до Аї. 3 Потім повернулися вони до Ісуса й кажуть: «Не варто всьому народу йти туди. Достатньо буде двох-трьох тисяч, щоб піти й ударити по Аї. Військо там нечисленне, тож не утруднюй всіх іти туди».
4 Близько трьох тисяч воїнів пішли туди, але айці змусили їх відступити. 5 Тридцять шість з них було вбито. І гнали вони ізраїльтян від брами міста й аж до каменоломень і громили вздовж по схилу. Мужність залишила людей, серця їхні охопив жах. 6 І розірвав тоді Ісус на собі одяг, і впав долілиць перед ковчегом Заповіту Господнього, і пролежав так до вечора разом зі старійшинами Ізраїлю. І посипали вони голову попелом в ознаку глибокого суму.
7 Ісус сказав: «О, Господи мій, Володарю! Навіщо ти взагалі переправив цей народ через Йордан? Чи для того, щоб віддати на поталу аморійцям? Краще б ми залишилися на тому боці Йордану! 8 О Господи мій, що маю я казати після того, як ізраїльтяни зазнали поразки? 9 Ханаанці й усі мешканці землі цієї, почувши про це, оточать і повбивають усіх нас. Тоді що зробиш Ти, аби захистити велике Своє ім’я?»
10 І сказав Господь на це Ісусу: «Підведися! Навіщо ти впав долілиць? 11 Ізраїльтяни вчинили гріх, вони порушили Угоду, не виконали того, що я звелів їм. Вони взяли з собою те, що я наказав знищити. Вони вкрали, збрехали і привласнили собі. 12 Отож не могли ізраїльтяни протистояти ворогам своїм, бо прокляті вони на знищення. І більше не буду Я з вами, якщо не знищите ви все те, що Я наказав знищити. 13 Іди і освяти свій народ і скажи їм: „Очистьтесь назавтра, бо так каже Господь, Бог Ізраїлю: „Ізраїльтяни, у когось із вас є те, що Я наказав знищити. І не зможете ви протистояти ворогам своїм, доки не позбудетеся того, що Я наказав знищити”. 14 Отож завтра вранці підходитимете ви коліно за коліном. А те коліно, на яке вкаже Господь, буде підходити рід за родом. Той рід на який вкаже Господь, буде підходити дім за домом. Той дім, на який вкаже Господь, буде виходити людина за людиною. 15 І той, хто взяв заборонене, у вогні спалений буде, з усім його майном. Бо порушив він Угоду з Господом і вчинив ганебне в Ізраїлі”».
16 Отож устав Ісус рано-вранці й вивів усі коліна Ізраїлю. І на Юдине коліно було вказано. 17 Тоді він вивів рід за родом роди Юдині, і на рід Зери було вказано. І на дім Зимрі було вказано. 18 Тоді Ісус почав виводити кожну людину з цього дому. І Ахан, син Кармія, онук Зимрі і нащадок Зери, з Юдиного коліна був виявлений.
19 Тоді звернувся Ісус до Ахана: «Сину мій, воздай славу Господу Богу Ізраїлю і зізнайся Йому. Розкажи мені, що ти вчинив. Нічого не приховуй». 20 І Ахан відповів Ісусу: «Правда твоя. Я той, хто вчинив гріх проти Господа, Бога Ізраїлю, а зробив я таке. 21 Серед речей, що ми захопили, побачив я гарне вбрання вавилонське і двісті шекелів[b] срібла і кавалок золота вагою в п’ятдесят шекелів[c]. Спокусився я ними і взяв їх собі. Усе те закопано в землі під моїм наметом, а срібло—насподі».
22 Тоді Ісус послав людей до намету. Там усе й було знайдено, заховане під наметом, і срібло—насподі. 23 Вони взяли все те добро з намету і принесли Ісусу та всім ізраїльтянам і розклали перед Господом. 24 Тоді Ісус і усі люди Ізраїлю взяли Ахана, сина Зери, і срібло, і одяг, і зливок золота, і синів його, і дочок, і рогату худобу, і віслюка, й овець, і намет, і все, що йому належало, і повели його в долину Ахор[d].
25 Ісус сказав: «Навіщо накликав ти лихо на нас? Тепер же Господь насилає лихо на тебе». І почали люди Ізраїлю закидати його камінням, аж до самої смерті. Вони спалили у вогні всю його родину і все їхнє добро, і закидали їх камінням. 26 Тоді ізраїльтяни накидали купу каміння на тіло Ахава, яка є й досі.
Тоді тільки і вщух Господній гнів. Ось чому донині те місце зветься долиною Ахора.
Знищення міста Аї
8 Тоді Господь сказав Ісусу: «Не бійся і не втрачай мужності. Бери всіх людей своїх і йди тепер на Аї[e]. Дивися, я віддаю тобі царя айського, його народ, його місто, його землю. 2 Ти зробиш із містом Аї та його царем те ж саме, що зробив ти з Єрихоном і його царем. Але цього разу ви можете лишити добро і худобу собі. А зараз накажи своїм воїнам сховатися у засідці позаду міста, щоб напад був несподіваний».
3 Отож Ісус з усім військом піднявся, щоб іти на Аї. Ісус відібрав тридцять тисяч кращих воїнів і вислав їх уночі. 4 Він наказав їм: «Слухайте уважно! Ви мусите влаштувати засідку за містом. Не відходьте далеко від міста і будьте напоготові. 5 Я поведу людей на місто. Коли ж ворог вийде проти нас, ми вдамо, що тікаємо, як це було того разу. 6 Тоді вони поженуться за нами, бо подумають: „Вони тікають від нас, як і минулого разу”. Ми відтягнемо їх від міста. 7 Тоді вийдете ви з засідки і візьмете місто. Господь Бог ваш віддає його вам. 8 А як захопите ви це місто, то віддайте його вогню. Робіть так, як наказав Господь. Тож дивіться! Усі накази ви одержали».
9 Ісус відіслав їх. Вони пішли і влаштували засідку між Бетелом та Аї, на захід від Аї. А Ісус провів цю ніч поміж своїх людей. 10 Наступного ранку встав рано і скликав воїнів. Потім він і старійшини Ізраїлю повели народ на Аї. 11 Усі воїни, які були з ним, підійшли до міста. Піднявшись до міста, вони стали табором з північної сторони Аї. Між ними і містом була долина. 12 Ісус відібрав п’ять тисяч воїнів і наказав їм влаштувати засідку між Бетелом та Аї з західної сторони міста. 13 Основні сили розташувалися на північ від міста, а решта була в засідці на захід від міста. Тієї ночі Ісус зійшов у долину.
14 Коли цар Аї побачив це, то він і всі воїни його, і все чоловіче населення міста рано-вранці швидко зібрались у належному місці перед Йорданською долиною, щоб виступити проти ізраїльтян. Про засідку за містом цар не знав.
15 Тоді Ісус і воїни його вдали, ніби вороги їх перемагають, і побігли в напрямку пустелі. 16 Тож усі жителі Аї були скликані переслідувати ізраїльтян, і кинулися вони за Ісусом навздогін. Тож вони вийшли з міста. 17 Увесь люд Аї і Бетела покинув міста й переслідував ізраїльтян. Побігли навздогін, а браму міста залишили відчиненою.
18 Тоді Господь сказав Ісусу: «Спрямуйте мечі на місто Аї, бо віддам Я це місто під владу твою». І направив Ісус свій гострий меч на місто. 19 Як тільки Ісус простяг руку вперед, ті, хто сиділи в засідці, вибігли, ввійшли в місто, захопили його і швидко підпалили.
20 Мешканці Аї озирнулись і побачили дим, що здіймався в небо від пожежі в їхньому місті. Їм нікуди було тікати, бо ізраїльтяни, які до того тікали в пустелю, тепер повернули назад і напали на переслідувачів. 21 Як побачили Ісус та ізраїльтяни, що їхні воїни з засідки захопили місто й дим піднявся над ним, повернули назад і напали на народ Аї. 22 І ті, що раніше були в засідці, вийшли з міста й пішли в наступ проти людей Аї. І ті опинилися в оточенні ізраїльтян. Ізраїльтяни били їх, доки перебили всіх. Нікому не вдалося врятуватися або втекти. 23 А царя айського ізраїльтяни схопили живого і привели до Ісуса. 24 Коли ізраїльтяни повбивали усіх жителів Аї на відкритому просторі пустелі, де була погоня, і коли всі до останнього впали від меча, військо Ізраїлю повернулося в Аї. Вони подобивали тих, хто ще там залишався. 25 Всього було вбито того дня дванадцять тисяч чоловіків та жінок—усіх мешканців Аї. 26 Ісус же тримав простягнуту правицю зі списом, доки всіх мешканців Аї не було знищено. 27 А худобу й добро цього міста вони взяли собі, як і сказав Господь Ісусу.
28 Отож спалив Ісус місто Аї і перетворив його на руїну. Таким воно є і посьогодні.
29 А царя айського він повісив на дереві. І висів той аж до вечора. Із заходом сонця Ісус наказав зняти мертве тіло з дерева й кинути біля міської брами. І народ закидав його купою каміння, що є там і донині.
30 Потім Ісус спорудив вівтар Господу Богу Ізраїлю на горі Евал. 31 Він зробив це так, як наказував Мойсей, слуга Божий, як сказано в книзі законів Мойсея: «Жертовник з нетесаного каменя, без застосування залізного знаряддя на ньому». І на ньому принесли вони жертви всеспалення Господу, а також мирні жертви. 32 І там у присутності всіх ізраїльтян Ісус записав на камені закони Мойсеєві.
33 Всі ізраїльтяни й чужинці разом із старійшинами, воєначальниками й суддями стояли з обох боків ковчегу Заповіту перед священиками-левитами, які несли ковчег Заповіту Господнього. Половина люду стояла перед горою Геризим, а інша половина перед горою Евал. Раніше так наказав Мойсей, слуга Божий, благословляти людей Ізраїлю. 34 Після того Ісус зачитав слова Закону, благословення й прокляття, саме так, як записані вони у книзі Закону. 35 Жодного слова із Заповітів Мойсея не випустив Ісус, читаючи перед зібранням ізраїльтян, перед жінками й дітьми й перед чужинцями, що були між них.
Хитрощі Ґівеонців
9 Усі царі, що жили на захід від ріки Йордан у горах і на західних схилах та вздовж узбережжя Середземного моря аж до Ливану, почули про те. 2 І вирішили вони об’єднатися й виступити разом проти Ісуса та ізраїльтян. То були царі хиттитів, аморійців, ханаанців, перизійців, хивійців, та євуситів.
3 А мешканці Ґівеона, почувши про те, що зробив Ісус із Єрихоном та Аї, вдалися до хитрощів. 4 Вони пішли й наготували припасів, обвішали своїх ослів старими драними мішками та подертими латаними бурдюками з вином. 5 Самі вдягли зношене, у заплатах взуття і стару одежину. А припаси хліба були сухі та пліснявілі. 6 Вони прийшли до Ісуса в табір біля Ґілґала. І сказали йому та ізраїльтянам: «Ми прийшли з далекої країни і хочем укласти з вами Угоду».
7 Але ізраїльтяни сказали хивійцям: «Можливо, ви живете поруч із нами, то як же нам укладати з вами Угоду?» 8 Тоді хивійці звернулися до Ісуса зі словами: «Ми раби твої». Ісус спитав їх: «Хто ви і звідки ви прийшли?» 9 На те вони відповіли: «Раби твої прийшли з далекої країни, щоби вшанувати Господа Бога Твого». Бо почули ми про Нього, і про все, що зробив Він у Єгипті. 10 Ми почули й про те, що зробив Він із двома аморійськими царями, що жили на Схід від ріки Йордан: з Сихоном, царем хешбонським, і з Оґом, царем башанським, що жив в Аштароті. 11 Тож старійшини і всі мешканці нашої землі наказали нам: «Візьміть запаси харчів і підіть зустріньтеся з ними. Скажіть їм: „Ми раби ваші, хочемо укласти тепер з вами Угоду”. 12 Ось хліб наш! Він був ще теплий у той день, як залишали ми свої домівки, щоб зустрітися з вами. А тепер, подивіться, він став сухий і пліснявий. 13 А це наші бурдюки, які ми наповнили молодим вином, а тепер вони геть драні. А це вбрання і взуття зносилося від довгої дороги».
14 І воїни взяли трохи їхніх харчів, а в Господа поради не спитались. 15 Й Ісус погодився на мир з ними. Він уклав з ними Угоду про те, що залишить їм життя. А вожді народу ізраїльського поклялися й присягнули їм. 16 А три дні по тому ізраїльтяни довідалися, що ґівеонці—їхні сусіди, що вони селяться просто серед ізраїльської землі. 17 Тож ізраїльтяни рушили в путь і прийшли на третій день до їхніх міст. А ті міста були Ґівеон, Кефіра, Беерот і Киріат-Єарим.
Доля ґівеонців
18 Але ізраїльтяни не напали на них, бо ж вожді колін поклялися їм іменем Господа Бога Ізраїлю. А весь люд почав ремствувати проти вождів своїх. 19 Та всі вожді сказали народу: «Ми поклялися їм іменем Господа, Бога Ізраїлю. Тож ми не можемо заподіяти їм зло. 20 А ось що ми їм зробимо. Ми залишимо їм життя, щоб не впав на нас гнів Господній за те, що зламали клятву свою». 21 Вожді сказали людям: «Хай живуть!» То ґівеонці стали дроворубами та водоносами для всієї ізраїльської спільноти, як і наказали їм вожді.
22 Ісус скликав Ґівеонців і запитав їх: «Навіщо ви обдурили нас, сказавши: „Ми з дуже далеких від вас країв”,—якщо насправді ви мешкаєте серед нас? 23 А тепер, нехай паде прокляття на вас! І будуть гідні з вас тільки раби, що дрова рубатимуть і воду носитимуть для дому Господа[f] мого».
24 Вони відповіли Ісусу: «Нам було сказано, що Господь, Бог твій, наказав Мойсею, рабу Своєму, віддати тобі всі землі й знищити до твого приходу всіх людей, що живуть у тім краї. Тож бо перелякалися ми за життя своє і так і вчинили. 25 Тепер же ми у владі Твоїй. Тож роби те, що ти вважаєш правильним і справедливим».
26 Тож Ісус врятував едеонців, зробивши з них рабів, та ізраїльтяни їх не повбивали. 27 І відтоді зробив їх Ісус дроворубами й водоносами, що працювали на ізраїльтян і обслуговували вівтар Божий у призначеному Господом місці. Отож рабами вони є й понині.
Footnotes
- 7:2 Аї Або «Гай», що означає «руїна».
- 7:21 двісті шекелів Приблизно 2,3 кг.
- 7:21 п’ятдесят шекелів Приблизно 600 гр.
- 7:24 Ахор Дослівно слово «Ахор» перекладається як «турбота», «клопіт» або «тривога».
- 8:1 Аї Або «Гай», що означає «руїна».
- 9:23 дім Господа Можливо, мається на увазі «родина Господня», тобто «Ізраїль», «святий намет» або «храм».
Від Луки 1:21-38
Ukrainian Bible
21 А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.
22 Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...
23 І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.
24 А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:
25 Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!
26 А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,
27 до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.
28 І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!
29 Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.
30 А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!
31 І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.
32 Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.
33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.
34 А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...
35 І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!
36 А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.
37 Бо для Бога нема неможливої жадної речі!
38 А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.
Read full chapter
От Луки 1:21-38
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version
21 Люди біля храму чекали на Захарію і дивувалися, чому він так довго не виходить. 22 А коли він вийшов, то не здатен був заговорити до людей, і вони здогадалися, що в храмі йому було якесь видіння. Захарія пояснював щось жестами, але залишався німим. 23 Коли закінчився час його служби, він повернувся додому.
24 Через деякий час його дружина Єлизавета завагітніла й усамітнилася на п’ять місяців. 25 Вона сказала: «Нарешті Господь допоміг мені. Він добре подбав, аби зняти з мене мою ганьбу перед людьми».
Благовіщення діві Марії
26-27 Коли пішов шостий місяць Єлизаветиної вагітності, Бог послав Ангела Ґавриїла до Ґалилейського міста Назарета, до діви, зарученої з чоловіком на ймення Йосип, з роду Давидового. І звали ту діву Марією.
28 Прийшовши до неї, Ангел промовив: «Вітаю тебе, благословенна. Господь з Тобою». 29 Але вона була дуже збентежена тими словами й думала собі, що б те привітання могло означати. 30 І Ангел сказав їй: «Не бійся, Маріє. Ти здобула прихильність Божу. 31 Послухай! Ти завагітнієш і народиш Сина, і назвеш Його Ісусом. 32 Він матиме велич, і Його називатимуть Сином Всевишнього Бога. І Господь Бог дасть Йому трон Його батька Давида. 33 Він повік правитиме народом Якова, і Царству Його не буде кінця».
34 Марія запитала Ангела: «Як же таке може статися, адже я ніколи не була з чоловіком?» 35 Ангел відповів їй: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього Бога огорне Тебе. То ж Святе Дитя, Яке народиться, буде назване Сином Божим. 36 І ще послухай: „Твоя родичка Єлизавета також вагітна сином, незважаючи на її похилий вік. Це вже шостий місяць її вагітності, а про неї ж казали, що вона неплідна! 37 Немає нічого неможливого для Бога”». 38 Марія сказала: «Я слуга Господня, хай буде мені те, що ти сказав». І Ангел полишив її.
Read full chapterCopyright © 2007 by Bible League International