Бытие 1-3

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Створення Всесвіту

1 Коли Бог почав створювати небо й землю^[a], ² земля була безформна та порожня. Земля знаходилася у морській безодні^[b], а темрява огортала воду. Дух Божий^[c], неначе буря, носився над водами.

День перший—світло

³ І сказав тоді Бог: «Нехай буде світло!» І засяяло світло. ⁴ І побачив Бог, що це добре. І відділив тоді Бог світло від темряви. ⁵ І назвав він світло «днем», а темряву—«ніччю».

І був вечір, і настав ранок. То був перший день.

Другий день—небо

⁶ І мовив Бог: «Нехай буде повітря між водами, хай розділить воно їх посередині!»^{[d] 7} Тож створив Він склепіння і розділив води на ті, що під ним, і ті, що над ним. І з’явилося склепіння. ⁸ І назвав Бог його «небом».

І був вечір, і настав ранок. То був другий день.

Третій день—суходіл і рослини

⁹ І мовив Бог: «Нехай води, що нижче неба, зберуться докупи до одного місця, щоб з’явився суходіл!» І сталося так^[e]. ¹⁰ І назвав Бог суходіл «землею», а води, що зібралися—«морями». І побачив Бог, що це добре.

¹¹ І мовив Бог: «Нехай земля зазеленіє рослинами: яриною, що зерно різне дає, та фруктовими деревами, що плоди приносять із насінням різним». І сталося так. ¹² Земля зростила рослини: ярину, що зерно різне дає, і дерева, що приносять плоди зі своїм насінням. І побачив Бог, що це добре.

¹³ І був вечір, і настав ранок. То був третій день.

Четвертий день—сонце, місяць і зірки

¹⁴ І мовив тоді Бог: «Нехай будуть світила на небосхилі! Вони відокремлять день від ночі. Нехай вони будуть для різних свят^[f], а також означають початок і кінець днів та років. ¹⁵ Нехай вони будуть світилами склепіння і освітлюють землю». І сталося так.

¹⁶ Тож створив Бог два великі світила: більше, щоб керувати днем, а менше—ніччю. Бог також створив зірки. ^17-18 Він розташував усі ці світила на небосхилі, щоб світили вони на землю і керували днем і ніччю і щоб відокремили світло від темряви. І побачив Бог, що це добре.

¹⁹ І був вечір, і настав ранок. То був четвертий день.

П’ятий день—птахи і риби

²⁰ І мовив тоді Бог: «Нехай безліч живих створінь заповнить води, і птахи нехай літають над землею в небі!» ²¹ Тож Бог створив велетенських морських тварин, а також все, що живе й рухається в морі—безліч різних живих істот. Створив Бог також кожного птаха небесного кожного роду. І побачив Бог, що це добре. ²² І благословив їх Бог словами: «Плодіться й розмножуйтеся й поновлюйте моря рибою й усім живим. Птахи ж нехай плодяться на землі».

²³ І був вечір, і був ранок. То був п’ятий день.

Шостий день—земні тварини й люди

²⁴ І мовив тоді Бог: «Нехай земля породить живих істот кожного роду. Нехай буде багато великої та дрібної худоби і диких звірів». І сталося так. ²⁵ Створив Бог звірів земних кожного роду, різноманітну велику й дрібну худобу, і звірів, що плазують по землі. І побачив Бог, що це добре.

²⁶ Тоді мовив Бог: «Створімо ж тепер людей^[g] образом Нашим і подобою. Нехай люди панують над рибою морською і над усім птаством небесним. Нехай панують над худобою і дикими звірами, що плазують по землі, і над усією землею^[h]». ²⁷ І створив Бог людину за образом Своїм і подобою Своєю. Створив Він чоловіка й жінку.

²⁸ І Бог благословив їх і сказав їм: «Народіть багато дітей, щоб жили вони по всій землі й панували над нею. Пануйте над рибою морською і над птаством небесним. Пануйте над усім живим, що рухається по землі». ²⁹ І мовив Бог: «Ось даю Я вам рослини, що мають зерно і ростуть по всій землі. Даю й дерева, що плоди приносять, і насіння в тих плодах. І буде це вам на поживу. ³⁰ Кожному звірові земному, кожній пташині небесній, кожній тварині малій, що плазує по землі й дихає життям, дав Я кожну зелену рослину на поживу». І сталося так. ³¹ І подивився Бог на все, що створив, і побачив, що все воно вельми добре.

І був вечір, і настав ранок. То був шостий день.

Сьомий день—відпочинок

2 Отже, закінчено було створення неба, землі й усього, що населяє їх. ² Бог закінчив працю Свою, і сьомого дня відпочивав від трудів. ³ Він благословив сьомий день і освятив його, бо саме цього дня відпочивав від тієї праці, якою був зайнятий, створюючи світ.

Початок людства

^4-5 Ось історія про створення неба й землі. Того дня, коли Господь Бог^[i] створив землю й небо, на землі не росло ще жодного польового куща. Жодна рослина в полі не пустила ще паростків своїх, бо Господь Бог не послав іще дощу на землю. Не було ще людини, щоб порати землю. ⁶ Води здіймалися з-під землі і зрошували поверхню.

⁷ Тоді Господь Бог зліпив людину з пороху земного^[j] і вдихнув у неї через ніздрі життя. І став той чоловік живою істотою. ⁸ Потому Господь Бог посадив сад на сході^[k], у місці, що звалося Едем, і поселив там чоловіка, якого створив. ⁹ Із землі Господь Бог зростив різні види дерев, які були гарні на вигляд і добрі на поживу. Посеред саду росли дерево життя й дерево пізнання добра і зла.

¹⁰ Через Едем текла ріка, що зрошувала сад. Нижче вона ділилася й утворювала чотири менших річки. ¹¹ Назва першої Пішон. Вона текла навколо землі Хавіли. ¹² І золото в цій країні добре. Також є ароматична смола і камінь онікс. ¹³ Назва другої річки була Ґіхон. Вона текла довкруги землі Куш. ¹⁴ Назва третьої річки Тиґр, що на сході від Ассирії. Четверта річка звалася Євфрат^[l].

¹⁵ Господь Бог оселив чоловіка в Едемськім саду доглядати його й дбати про землю. ¹⁶ І наказав йому Господь Бог: «Ти можеш їсти будь-який плід з будь-якого дерева. ¹⁷ Та не їж із дерева пізнання добра і зла, бо в день, коли з’їси плід із нього, то того ж дня напевно тобі померти».

Перша жінка

¹⁸ І мовив Господь Бог: «Не годиться чоловікові бути самому. Я створю йому помічника, такого ж, як і він». ¹⁹ І з землі Господь Бог зліпив усіх тварин, що в полі, і всіх птахів, що в небі. Тоді Він привів їх до чоловіка, щоб дізнатися, як той назве їх. І так як чоловік називав кожну живу істоту, таке й було її ім’я. ²⁰ І чоловік дав ім’я всій прирученій худобі, всім птахам небесним і всім диким звірям. Але помічника, подібного чоловікові, так і не було знайдено.

²¹ Тоді Господь Бог примусив чоловіка заснути міцним сном. І поки той спав, Господь Бог вийняв одне з його ребер і заживив тіло навколо місця, звідки взяв ребро. ²² Узяв Господь Бог те ребро і витворив із нього жінку, і привів її до чоловіка. ²³ І вигукнув чоловік:

²⁴ Через це й залишає чоловік своїх батьків, щоб, з’єднавшись із жінкою своєю, стати з нею єдиною плоттю.

²⁵ І були вони голими, чоловік і його жінка, але не соромилися.

Початок гріха

3 Із усіх диких звірів, створених Господом Богом, найхитрішим був змій. Він хотів обдурити жінку, тож і звернувся до неї: «Чи й справді Бог сказав, щоб ви не їли плодів з будь-яких дерев саду?» ² Жінка відповіла змієві: «Ми можемо їсти плоди з усіх дерев у саду, ³ але Бог сказав, щоб ми не їли з того дерева, що росте посеред саду. Бог наказував: „Навіть не торкайтеся того дерева, бо помрете”». ⁴ Тоді змій сказав: «Ви не помрете. ⁵ Навіть Бог знає, що якщо покуштуєте плід з того дерева, то очі ваші відкриються, ви станете подібні Богу, дізнавшись про добро і зло».

⁶ І побачила тоді жінка, що плоди були добрими для їжі, а дерево—гарним на вигляд. Дерево вабило мудрістю, яку воно могло дати людині. Тож вона взяла плоди з дерева й почала їсти. Чоловік її також був поруч. Вона й йому дала кілька плодів, і він їх з’їв. ⁷ Вони обидва змінилися, неначе відкрилися їхні очі, й подивилися вони на все інакше. Збагнувши, що були голі, вони набрали фіґового листя і, зшивши його разом, зробили собі вбрання—пов’язки на стегна.

Боже прокляття

⁸ Пообідньою прохолодою Господь Бог гуляв садом. Почувши Його, чоловік і жінка сховалися від Нього серед дерев. ⁹ Господь Бог покликав чоловіка: «Де ти?» ¹⁰ І той озвався: «Я почув Тебе в саду, злякався, бо був голий, та й сховався».

¹¹ Господь Бог тоді спитав у чоловіка: «Хто тобі сказав, що ти голий? Чи, може, ти з’їв плід з того дерева, з якого Я заборонив їсти?» ¹² Чоловік відповів: «Жінка, яку Ти створив, щоб була зі мною, дала мені плід з того дерева. То я його й з’їв».

¹³ Тоді Господь Бог звернувся до жінки: «Що ж ти наробила!» Жінка відповіла на те: «Змій обдурив мене. Тож я й з’їла той плід».

¹⁴ І мовив Господь Бог до змія:

¹⁶ Тоді Бог звернувся до жінки:

¹⁷ Потім Він сказав Адамові:

²⁰ І назвав Адам жінку свою Євою^[p], бо була вона матір’ю всіх людей, що живуть на світі. ²¹ Господь Бог зробив одяг зі шкіри тварин для Адама та його жінки і повдягав їх.

Вигнання з раю

²² Тоді Господь Бог сказав: «Погляньте, людина вподібнилася до Нас, пізнавши добро і зло. Вона тепер може простягнути руку й зірвати плід із дерева життя, з’їсти його й жити вічно». ²³ І вигнав тоді Господь Бог Адама з Едему, щоб працювати на землі, з якої того було створено. ²⁴ Прогнавши Адама, зі східної сторони біля входу в Едем Він поставив Ангелів-Херувимів і верткий вогненний меч, щоб стерегти дорогу до дерева життя.