1 Царств 18

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Саулові ревнощі до Давида

18 Після розмови Давида з Саулом Йонатан відчув духовну близькість до Давида і полюбив його всім серцем^[a]. ² З того дня Саул тримав Давида біля себе й не відпускав його до батьківської домівки. ³ А Йонатан склав Угоду з Давидом, бо дуже полюбив його. ⁴ Йонатан скинув з себе вбрання, яке завжди носив, і віддав його Давидові: він віддав своє військове вбрання з мечем, луком і паском.

⁵ Хоч би куди послав його Саул, Давид робив усе так успішно, що Саул присвоїв йому високе військове звання. Це сподобалося всім людям, не тільки військовим проводирям Саулового війська.

⁶ Коли воїни поверталися додому після того, як Давид убив филистимлянина, зустрічати царя Саула вийшли жінки з усіх міст Ізраїлю. Вони співали пісень перед ним, танцювали в супроводі бубнів та лютнів. ⁷ Жінки танцювали, приспівуючи:

⁸ Саул розлютився бо цей приспів розгнівав його. «Вони приписали Давидові десятки тисяч,—подумав він,—а мені лише тисячі. Він же може захотіти ціле царство!^[b]» ⁹ Відтоді він ревниво стежив за Давидом.

¹⁰ Наступного дня від Бога потужно зійшов на Саула злий дух і він пророкував. Давид грав на арфі, як зазвичай, ¹¹ а Саул тримав списа в руці Саул метнув списа, подумавши: «Я припну Давида до стіни». Але Давид двічі ухилився.

¹² Саул боявся Давида, бо з ним був Господь, а Саула Він покинув. ¹³ От він і відіслав Давида, поставивши його командиром тисячі воїнів. Тож Давид командував загонами в різних походах. ¹⁴ Скрізь Давидові щастило, бо Господь був з ним. ¹⁵ Коли Саул побачив, що Давид має в усьому успіх, він почав боятися його. ¹⁶ Проте Ізраїль та Юдея любили й шанували Давида, оскільки він проводив успішні походи.

¹⁷ Якось Саул, вирішивши вбити Давида, сказав йому: «У мене є старша дочка Мерав. Я віддам її тобі в дружини, лише служи мені відважно й веди війни Господні». А про себе Саул подумав: «Я не підніму руки на нього. Нехай це зроблять филистимляни».

¹⁸ Однак Давид відповів Саулу: «Хто я такий, хто моя сім’я чи батьків рід в Ізраїлі, щоб мені стати зятем царевим?» ¹⁹ Отож коли настав час віддавати Саулову дочку, Мерав, Давидові, то віддали її заміж за Адріела з Мехоли.

²⁰ Саулова дочка Міхал кохала Давида, і коли про це розповіли Саулу, він був дуже втішений. ²¹ «Я віддам її за нього,—подумав Саул,—це буде пасткою для нього, щоб він загинув від рук филистимлян». Саул знову сказав Давиду: «У тебе є друга можливість стати моїм зятем».

²² Саул наказав своїм слугам: «Поговоріть з Давидом наодинці, скажіть: „Слухай, цар втішений тобою службою, і всі його слуги люблять тебе, будь царевим зятем”».

²³ Переказали Давиду наказ Саулів його слуги. Але Давид відмовився: «Ви думаєте, що стати царевим зятем то так просто? Я, власне, людина бідна, мало кому відома».

²⁴ Коли Саулові слуги передали своєму володарю, що їм відповів Давид, ²⁵ той наказав їм: «Скажіть Давиду, що цар не хоче ніякої ціни^[c] за наречену, лише крайню плоть сотні филистимлян, щоб помститися царевим ворогам». Саул замислив таке, щоб Давид загинув від рук филистимлян.

²⁶ Коли слуги передали слова Саула Давидові, він зрадів, що стане зятем царя. Ще до того, як скінчився призначений час, ²⁷ Давид зі своїми воїнами пішов війною на филистимлян і вбив двісті^[d] чоловік. Він прихопив їхню крайню плоть і виклав усе перед царем, щоб стати його зятем. Довелося Саулові віддати свою дочку Міхал за нього.

²⁸ Коли Саул зрозумів, що Господь був з Давидом, а його дочка Міхал любить Давида, ²⁹ ще більше почав його боятися і став його ворогом на все життя.

³⁰ Филистимські полководці й далі нападали, але щоразу Давид виявлявся кмітливішим, ніж будь-який інший воєначальник Саула. Його ім’я стало дуже шанованим.