Псалтирь 102

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

^4-5 Моє життя, мов дим, втікає,
    неначе хтиве полум’я поглинуло кістки.
Зів’яла сила, наче скошена трава,
    бо я забув про їжу.
⁶ Як довго я страждаю і печалюсь,
    обвисла шкіра на кістках.
⁷ Я усамітнився, немов сова пустельна,
    на згарищі, серед руїни.
⁸ Вночі не сплю, вдивляючись,
    мов одинока пташка на даху.
⁹ Мене весь час принижували вороги,
    прокльони слали й збиткувалися з мене.
¹⁰ Печаль мав замість їжі,
    а пив я власні сльози.
¹¹ А це тому, що Ти на мене розлютився:
    підніс спочатку, а тоді пожбурив геть.

¹² Життя моє—лиш тінь, яка зникає,
    я в’яну, наче скошена трава.
¹³ Ти ж, Господи, навіки на престолі,
    і житиме Твоє ім’я із роду в рід.
¹⁴ Яви Свою любов горі-Сіону, час втішити її;
    вже час^[a] призначений настав.
¹⁵ Її каміння прагнуть бачити Твої раби,
    бо люблять навіть порох з неї.
¹⁶ Народи інші, й ті боятимуться імені Твого,
    царі народів тих шанують Твою Славу.
¹⁷ Це станеться, коли Господь з руїн Сіон підніме
    й постане там у пишності і славі.
¹⁸ Почує Він нужденного молитви,
    Він не осудить, не зневажить їх.

¹⁹ Про все це напишіть для поколінь прийдешніх,
    щоб незачатий ще народ цінував Творця.
^20-21 Господь з Небесного престолу подививсь на землю,
    аби почути в’язнів стогін й плач приречених до страти.
²² Щоб звільнені Його ім’я вславляли на Сіоні,
    хвалу Йому співали у Єрусалимі.

^23-24 Коли збираються всі царства і народи
    вславляти Господа разом,
мене лишили сили і снага,
    життя укоротилось невблаганно.
²⁵ Тому благаю: «Боже мій, живеш Ти з роду в рід,
    тож не вбивай мого життя на півдорозі.
²⁶ Створив Ти землю в сиву давнину,
    Ти небеса розкинув власноручно.
²⁷ І все це може зникнути, а Ти ж бо—вічний.
    Мов одяг зношений, Ти викинеш і зміниш їх, немов ганчір’я.
²⁸ Твої ж літа пребудуть вічно!
²⁹ Сини рабів Твоїх прийдуть і підуть.
    Нащадки змінять їх, аби Тобі служити».