От Луки 22

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Змова проти Ісуса

(Мт. 26:1-5, 14-16; Мк. 14:1-2, 10-11; Ін. 11:45-53)

22 Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою. ² Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса, але боялися людей.

Юдина зрада

(Мт. 26:14-16; Мк. 14:10-11)

³ І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом. Він був одним з дванадцятьох апостолів. ⁴ Юда прийшов до головних священиків й начальників храмової варти і почав говорити з ними про те, як він може видати їм Ісуса. ⁵ Ті дуже зраділи й пообіцяли добре заплатити йому за це. ⁶ Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса, коли навколо Нього не буде натовпу.

Пасхальна вечеря

(Мт. 26:17-25; Мк. 14:12-21; Ін. 13:21-30)

⁷ Настав день свята Прісних Хлібів^[a], коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня. ⁸ Ісус послав Петра й Іоана, наказавши їм: «Ідіть і приготуйте для нас Пасхальну вечерю».

⁹ Вони питають: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували вечерю?» ¹⁰ Ісус відповів: «Як увійдете в місто, вам зустрінеться чоловік, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде. ¹¹ Та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?” ¹² Тоді той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».

¹³ Отож Петро та Іоан пішли до міста і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.

Вечеря Господня

(Мт. 26:26-30; Мк. 14:22-26; 1 Кор. 11:23-25)

¹⁴ Коли настав час, Ісус зайняв місце за столом, і апостоли сіли разом з Ним.

¹⁵ Ісус звернувся до них: «Я дуже хотів спожити разом з вами Пасхальну вечерю перш, ніж прийму страждання. ¹⁶ Бо кажу вам, що не їстиму більше Пасхальної вечері доти, доки не здійсниться це у Царстві Божому».

¹⁷ Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, сказав: «Нехай кожний з вас вип’є з чаші цієї. ¹⁸ Бо істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли прийде Царство Боже».

¹⁹ Потім Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм апостолам зі словами: «Це тіло Моє, що буде віддане за вас. Їжте його на спомин про Мене». ²⁰ Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий для людей, які належать Йому; і проллється вона за вас»^[b].

²¹ Потім Ісус мовив: «Один із вас незабаром зрадить Мене; його рука зараз знаходиться поруч з Моєю. ²² Син Людський піде на смерть, як і було Йому призначено Господом. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть». ²³ Тоді апостоли почали сперечатися один з одним про те, хто б міг таке зробити.

Будьте як слуги, а не як пани

²⁴ Також серед учнів Ісусових спалахнула суперечка про те, хто з них вважається найбільшим. ²⁵ Але Ісус сказав їм: «Царі поганські панують над своїми народами. І ті, хто має владу над людьми, вимагають, щоб їх називали благодійниками. ²⁶ Але ж ви не поводьте себе так. Навпаки, найбільший з-поміж вас мусить стати як найменший, а пан—ніби слуга. ²⁷ Бо хто значніший: той, хто сидить за столом, чи той, хто йому прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Але Я серед вас як той, хто прислуговує.

²⁸ Ви зосталися зі Мною в Моїх випробуваннях. ²⁹ І Я заповідаю вам Царство так само, як Мій Батько заповідав Його Мені. ³⁰ То ви сидітимете за Моїм столом у Царстві Небесному, будете їсти й пити зі Мною. Саме вам сидіти на престолах, щоб судити дванадцять племен ізраїльських».

Випробовування Петра

(Мт. 26:31-35; Мк. 14:27-31; Ін. 13:36-38)

³¹ «Симоне^[c], Симоне, послухай! Сатана просив дозволу перевірити вас, неначе селянин перевіряє пшеницю, відділяючи добре зерно від поганого. ³² Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, знов повернешся до Мене, укріпи віру братів своїх».

³³ Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в’язниці й навіть на смерть». ³⁴ Але Ісус промовив: «Кажу тобі, Петре: ще й півень не проспіває уранці, ти тричі зречешся Мене»^[d].

³⁵ І звернувся Ісус до Своїх учнів: «Коли Я посилав вас без гаманця, торби й сандалів, чи вам чогось бракувало?» Вони відповіли: «Нічого». ³⁶ Ісус продовжував: «Але зараз, якщо хто має гаманця, мусить взяти його. Так само, якщо хто має торбу, хай візьме торбу свою. І якщо хто не має меча, хай продасть свій плащ і придбає меч. ³⁷ Бо кажу вам, що сказане у Святому Писанні мусить збутися зі Мною: „І вважатимуть Його за злочинця”.^(A) Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення».

³⁸ Учні кажуть: «Господи, подивись, ось тут два мечі». І Він відповів: «Цього достатньо»^[e].

Ісус молиться на самоті

(Мт. 26:36-46; Мк. 14:32-42)

³⁹ Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним. ⁴⁰ Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам». ⁴¹ Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися: ⁴² «Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша^[f] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш». ⁴³ І з’явився перед Ним Ангел з небес і зміцнив Його сили. ⁴⁴ Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові^[g].

⁴⁵ Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем. ⁴⁶ Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».

Арешт Ісуса

(Мт. 26:47-56; Мк. 14:43-50; Ін. 18:3-11)

⁴⁷ Поки Ісус це казав, з’явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцятьох апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.

⁴⁸ Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського дружнім поцілунком?» ⁴⁹ Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, чи хочеш, щоб ми вдарили своїми мечами?» ⁵⁰ Та один із учнів ударив мечем слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.

⁵¹ Та у відповідь Ісус сказав: «Зупиніться! Досить уже цього!» Він доторкнувся до вуха слуги й зцілив його. ⁵² Потім Ісус звернувся до головних священиків, начальників варти храму та старійшин, які прийшли заарештувати Його: «Ви прийшли проти Мене, ніби проти розбійника, з мечами та палицями. ⁵³ Я ж щодня був з вами у храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Але зараз ваша година—година владарювання мороку».

Петро зрікається Ісуса

(Мт. 26:57-58, 69-75; Мк. 14:53-54, 66-72; Ін. 18:12-18, 25-27)

⁵⁴ Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом. ⁵⁵ Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.

⁵⁶ Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом». ⁵⁷ Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»

⁵⁸ Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»

⁵⁹ Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї». ⁶⁰ Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень. ⁶¹ Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене». ⁶² Тоді Петро пішов геть, гірко ридаючи.

Знущання з Ісуса

(Мт. 26:67-68; Мк. 14:65)

⁶³ Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його. ⁶⁴ Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк^[h], назви того із нас, хто вдарив Тебе!» ⁶⁵ І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його.

Ісус перед Синедріоном

(Мт. 26:59-66; Мк. 14:55-64; Ін. 18:19-24)

⁶⁶ Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання^[i]. ⁶⁷ Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите. ⁶⁸ І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді. ⁶⁹ Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога».

⁷⁰ Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти—Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є». ⁷¹ І тоді вони мовили: «Навіщо нам іще якісь додаткові свідчення? Ми самі все чули від Нього Самого!»