К Римлянам 9

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Бог і юдеї

9 ^1-2 Правду кажу, я—в Христі. Я не обманюю, і сумління моє, освячене Духом Святим, свідок у тому, що в серці моєму велика скорбота й постійний біль за юдейський народ. ^3-4 І я б майже бажав бути проклятим і відлученим від Христа заради братів і сестер моїх, й земних родичів—ізраїльтян. Їм належить право бути всиновленими, як дітям Господнім, успадкувати славу і заповіти Божі. Всевишній також дав їм Закон Мойсеїв, служіння в храмі й Свої обітниці.

⁵ Їм належать великі патріархи, й вони були земною родиною Христа. Нехай Той, Хто є Богом^[a] над усіма, буде благословенний на віки! Амінь.

Бог обирає того, кого хоче

⁶ Я не кажу, що Господь не здержав Слово Своє, але ж не всі, хто родом з Ізраїлю,—справжні ізраїльтяни^[b]. ⁷ І не всі ті істинні діти Авраамові, хто є його нащадками. Бо як Бог сказав: «Від Ісаака будуть названі нащадки твої»^(A).

⁸ Це означає, що не ті діти Божі, хто народився від плоті людської, а ті, хто народився завдяки Божій обітниці. То саме вони зватимуться нащадками Авраамовими. ⁹ І ось як в обітниці сказано: «В призначений час Я повернуся, і в Сари народиться син»^(B).

¹⁰ Більше того, Ревекка також завагітніла. І були в неї сини від одного чоловіка, нашого праотця Ісаака. ^11-12 І перш ніж ті сини народилися, перш ніж вони вчинили щось добре чи зле, Бог сказав Ревецці: «Старший син твій служитиме молодшому»^(C). І сталося так, щоб міг здійснюватися Божий намір, за вибором Його. Він не грунтується на вчинках, він залежить від Божого заклику. ¹³ Як сказано у Святому Писанні: «Я полюбив Якова, та зненавидів Ісава»^(D).

¹⁴ І що ж ми тепер скажемо? Чи буває Бог несправедливим? Звісно, ні! ¹⁵ Бо сказав Він Мойсею: «Я помилую того, кого Сам вирішу помилувати, і зглянусь над тим, над ким Сам вирішу зглянутись»^(E). ¹⁶ Тож милість Божа не залежить від чийогось бажання або чиїхось зусиль, лише від Самого Бога.

¹⁷ У Святому Писанні Бог каже фараонові: «Я підніс тебе й зробив царем для того, щоб показати через тебе Мою владу, і щоб Моє ім’я було сповіщене всьому світові»^(F). ¹⁸ Отже, Бог милує тих, кого Сам обирає, і робить впертими тих, кого Сам вибирає.

¹⁹ І хтось може спитати мене: «Якщо Бог керує нашими вчинками, то чому ж Він досі звинувачує нас? Бо, зрештою, хто ж може протистояти волі Бога?»

²⁰ Але хто ж ти є, чоловіче добрий, щоб сперечатися з Богом? Глиняний глечик не питає гончара: «Навіщо Ти зробив мене таким?» ²¹ Хіба гончар не має влади над глиною, щоб з одного й того ж місива зробити дві різні посудини: чашу для урочистостей і звичайний глечик? ²² А Богу, коли Він хотів виявити гнів Свій і силу Свою, все ж таки не забракувало терпіння й жалю до людей, які викликали в Нього той великий гнів, і які були засуджені до знищення. ²³ Він терпів їх, щоб показати багатство слави Своєї тим, хто приймає Його милосердя, кого Він приготував одержати славу Його. ²⁴ Це ті з нас, кого Він покликав не лише від юдеїв, а й від поган. Та невже хтось наважиться протидіяти всесильним діянням Божим? ²⁵ Як сказано у Святому Писанні, у пророка Осії:

²⁶ А також:

^27-28 Саме так Ісая провіщав про Ізраїль:

²⁹ І ще Ісая провістив:

³⁰ Що ж на це сказати? Ми робимо висновок, що погани, які не прагнули праведності, здобули її—ту праведність, що є наслідком віри. ³¹ А люди Ізраїлю, які йшли за Законом, що приніс би праведність, не жили відповідно до того Закону. ³² Чому? Тому що вони чинили так не через віру, а через вчинки свої. І спіткнулися вони об камінь спотикання. ³³ Так сказано у Святому Писанні: