Add parallel Print Page Options

28 Отож, має срібло своє джерело, і є місце для золота, де його чистять,

залізо береться із пороху, з каменя мідь виплавляється.

Людина кладе для темноти кінця, і докраю досліджує все, і шукає каміння у темряві та в смертній тіні:

ламає в копальні далеко від мешканця; забуті ногою людини, висять місця, віддалені від чоловіка.

Земля хліб із неї походить, а під нею порито, немов би огнем,

місце сапфіру каміння її, й порох золота в ній.

Стежка туди не знає її хижий птах, її око орлине не бачило,

не ступала по ній молода звірина, не ходив нею лев.

Чоловік свою руку по кремінь витягує, гори від кореня перевертає,

10 пробиває у скелях канали, і все дороге бачить око його!

11 Він загачує ріки від виливу, а заховані речі виводить на світло.

12 Та де мудрість знаходиться, і де місце розуму?

13 Людина не знає ціни їй, і вона у країні живих не знаходиться.

14 Безодня говорить: Вона не в мені! і море звіщає: Вона не зо мною!

15 Щирого золота дати за неї не можна, і не важиться срібло ціною за неї.

16 Не важать за неї офірського золота, ні дорогого оніксу й сапфіру.

17 Золото й скло не рівняються в вартості їй, і її не зміняти на посуд із щирого золота.

18 Коралі й кришталь і не згадуються, а набуток премудрости ліпший за перли!

19 Не рівняється їй етіопський топаз, і не важиться золото щире за неї.

20 А мудрість ізвідки проходить, і де місце розуму?

21 Бо вона від очей усього живого захована, і від птаства небесного скрита вона.

22 Аваддон той і смерть промовляють: Ушима своїми ми чули про неї лиш чутку!

23 Тільки Бог розуміє дорогу її, й тільки Він знає місце її!

24 Бо Він аж на кінці землі придивляється, бачить під небом усім.

25 Коли Він чинив вагу вітрові, а воду утворював мірою,

26 коли Він уставу складав для дощу та дороги для блискавки грому,

27 тоді Він побачив її та про неї повів, міцно поставив її та її дослідив!

28 І сказав Він людині тоді: Таж страх Господній це мудрість, а відступ від злого це розум!

28 «Існує справді срібна жила,
    і місце є, де виплавляють щире золото.
Залізо добувають із руди,
    а камінь переплавляють на мідь.
Порушить вічну темряву у шахті чоловік,
    обійде всі її кутки з кінця в кінець,
    шукаючи руду у мороці копальні.
Далеко від осель людських шукають рудокопи
    і риють землю там, де віднаходять жили,
у тих місцях, де люди не були ніколи,
    підвішені, розгойдуються на мотуззі.
Хліб на землі росте,
    а під землею інше все існує,
    там все клекоче, ніби у вогні.
Земне каміння—то є схованка сапфірів,
    в піску ховається і золотий пісок.
Туди дороги жоден хижий птах не знає,
    орлиний погляд не проник туди.
Найсміливіші звірі там ніколи не ступали,
    і лев ніколи там не був.
Людина висікає в скелі шлях,
    вона зрушує з місця цілі гори.
10 Прорубує тунелі у горах,
    там відкриваються очам скарби земні.
11 Людина дамби на річках будує,
    виносить на поверхню те, що сховане від світла.

12 А мудрість, де її знайти?
    Де розум схований?
13 Ніхто того не знає,
    його не розшукаєш там, де мешкає людина.
14 „Він не в мені”,—говорить океан.
    І море вторить: „В мене теж його немає”.
15 За золото його змінять не можна,
    і ні за які гроші не придбати його.
16 Офірське золото в торгах за нього не піде,
    ні онікс-самоцвіт, ані сапфір.
17 Ні золото, ані кришталь
    зрівнятись з ним не можуть у ціні,
    і виміняти на вироби із золота його не вдасться.
18 Не варто згадувати корали та кришталь,
    бо мудрості ціна за перли вища.
19 Не йде у порівняння з ним топаз із Ефіопії,
    на терези не покладеш за нього щире золото.

20 А мудрість, де вона береться?
    І розуміння де живе?
21 Прихований він від очей всього живого,
    прихований він від птахів небесних.
22 Говорять смерть і Абаддон:
    „Ми лише краєм вуха про це чули”.

23 Шляхи до нього знає тільки Бог,
    де розум мешкає, лиш Господу відомо.
24 Бо Він побачить може край землі,
    під небесами зір Його все бачить.
25 Коли замислив Він, яка вага у вітру мусить бути,
    коли ще визначив Він міру для води,
26 коли розпорядився про дощі,
    коли проклав шляхи Він для грози та блискавиці,
27 тоді побачив мудрість Він і оцінив,
    схвалив її і навіть перевірив.
28 Тоді сказав Він людям:
    „Послухайте, Господній страх—ось що є мудрість,
    а розум—то відштовхування зла”».