Add parallel Print Page Options

Єремія і Пашхур

20 Священик Пашхур, син Іммера, який був старшим наглядачем у храмі Господа, почув, як Єремія все те пророкує. Тоді Пашхур побив пророка Єремію і забив його в колодки, що були в горішній брамі Веніаминовій, у храмі Господа. Наступного дня Пашхур звільнив з колодок Єремію, і Єремія так сказав: «Більше не зватиме Господь тебе „Пашхуром”, а натомість—„Терор та Жах Звідусіль”. Бо ось що Господь каже: „Ти станеш жахом для себе самого і для всіх, кого ти любиш. Повбивають їх у битві вороги, і ти побачиш це на власні очі. Я віддам усіх юдеїв цареві Вавилона, він виведе їх до своєї країни і мечем разючим поб’є. Віддам Я всі багатства цього міста, все, що в ньому є, усі його коштовності, все майно царів Юдеї у руки їхніх ворогів. Вони їх пограбують, заберуть усе й відвезуть до Вавилона. А ти, Пашхуре, і всі люди дому твого в полон підете до Вавилона, там тебе й поховають. Ти пророкував брехню друзям своїм, кажучи, що нічого не трапиться, але всі вони також помруть й будуть поховані у Вавилоні”».

П’ята скарга Єремії

О Господи, пошив мене Ти в дурні,
    отож обдурено мене.
Свою Ти силу показав,
    тож перемога за Тобою.
Та цілий день із мене збиткувалися люди,
    і кожен насміхався наді мною.
Щоразу, промовляючи, кричу від болю,
    бо пророкую про нещастя та насильство.
Бо стало слово Господа для мене докором,
    тим, з чого люди цілий день глузують.
І я сказав:
    «Не буду більш собі нагадувати про Бога,
    і більш не говоритиму ім’ям Його».
Але слова Всевишнього,
    як палаючий вогонь в моєму серці,
    багаття усередині кісток моїх.
Втомився я утримувати його,
    не в змозі більше я таке терпіти.
10 Бо чув я шепіт злобний звідусіль,
    усі казали жахливі речі, навіть друзі.
Усі знайомі лиш чатують на мою помилку:
«Зведемо наклеп на Єремію,
    обдуримо й подолаємо його.
Спровадивши його,
    ми зможемо йому помститись».
11 Господь зі мною, як могутній воїн,
    тож ті, хто переслідує мене,
    принижені, мене їм не здолати.
Їх осоромлено, бо в них немає глузду,
    носить їм вічний сором, що не знає забуття.

12 О Всемогутній Господи,
    Хто випробовує праведних бажання і думки.
Яви мені Твою відплату,
    бо лиш Тобі одному скарги я відкрив свої.
13 Співайте Господу! Всевишнього хваліть!
    Бо від зловмисників життя убогого рятує Він.

Шоста скарга Єремії

14 Хай буде проклятий той день,
    коли я народився!
Благословення хай не буде дню тому,
    коли мати моя призвела мене на світ.
15 Хай буде проклятий той чоловік,
    що батькові моєму приніс ту новину:
«Син в тебе народився, хлопчик!»—
    що викликало радість в нього превелику.
16 Хай буде чоловік той, мов міста,
    які Господь повинищив[a] без жалю.
Хай чує він тривоги крик уранці
    і звук сурми, що б’є на сполох вдень.
17 За те, що він не вбив мене в утробі,
    щоб мати моя стала могилою моєю,
    не давши мені побачити цей світ.
18 Навіщо ж я з утроби вийшов,
    щоб бачити нещастя та страждання?
    В ганьбі я доживу недовгий вік.

Footnotes

  1. 20:16 міста… повинищив Тобто «Содом і Ґоморра». Див.: Дії 19.